Гармонія людини і природи: де її шукати?

Учені всього світу об’єднуються навколо пошуків розв’язання проблем удосконалення зв’язків між людиною і природою на глобальному та регіональному рівнях. На їхню думку та за висновками ЮНЕСКО, велика роль тут належить мережі біосферних резерватів, яка активно розвивається у рамках програми «Людина і біосфера». Починаючи із 1976 року, в 105 країнах світу вже створено 531 біосферний резерват, в яких накопичено значний позитивний досвід у сфері встановлення рівноваги між інтересами збереження природи та соціально-економічним розвитком. Дуже важливо, що чотири українські біосферні заповідники (Карпатський, Чорноморський, Дунайський та Асканія-Нова), а також Ужанський та Шацький національні природні парки, як складові частини транскордонних біосферних резерватів, вносять свій посильний вклад у розв’язанні цих проблем.

У роботі конгресу взяли участь майже тисяча представників із більш як 100 країн світу. Серед учасників конгресу були міністри, дипломати, відомі вчені, керівники біосферних резерватів, громадські діячі та журналісти.

Наголошувалося, що найбільшими загрозами зараз виступають кліматичні зміни, урбанізація та негативні демографічні процеси. На підставі висновків наукових експертів було категорично заявлено: причини глобального потепління мають винятково антропогенне походження. Якщо в минулому вуглекислий та інші парникові гази накопичувалися здебільшого внаслідок діяльності індустріально розвинених країн, то зараз велику кількість шкідливих речовин викидають і країни зі слабо розвинутою ринковою економікою. Тому очікується, що проблема потепління на Землі найближчим часом стане значно загрозливішою.

Цим процесам серйозно сприяє також і вирубування лісів на планеті. Як наслідок зростання середньорічної температури уже найближчим часом може призвести до того, що мільярди людей у світі страждатимуть від нестачі води, а мільйони потерпатимуть від малярії. Більш катастрофічними стануть посухи і повені. Підняття рівня світового океану призведе до значних людських міграційних процесів тощо. Для природничих наук і багатьох цільових програм ЮНЕСКО біосферні резервати мають стати демонстраційними об’єктами: як можуть вижити цивілізації в умовах дії негативних факторів.

На конгресі презентовано інноваційні підходи до оцінювання послуг екосистем загалом і біосферних резерватів зокрема. Ця унікальна методика визначає, що екосистема уже самим своїм існуванням забезпечує щонайменше чотири категорії послуг, за які суспільство, безперечно, має платити. По-перше, екосистеми надають послуги із загальної підтримки життя (виробляють поживні речовини та біомасу, забезпечують ґрунтотворчі процеси). По-друге, постачають людство продуктами харчування, прісною водою, деревиною, волокнами, паливом тощо. По-третє, виступають регуляторами клімату, повеней та інших катаклізмів та очищають воду. А крім того, виконують культурні функції, тобто надають естетичні, духовні, освітні та рекреаційні послуги.

Зонування їх території дозволяє залучати інвестиції у послуги, якими до цього часу незаслужено нехтували (регулювання клімату, очищення води, збереження біорізноманіття), і в послуги, які дозволяють поліпшити виконання соціальних (підтримка традиційних методів сільського та лісового господарства) та культурних функцій (туризм).

Учасники конгресу не тільки констатували наявні факти, а й пропонували конкретні шляхи розв’язання еколого-соціальних проблем. Там дедалі частіше звучали рекомендації: як поліпшити діяльність програми «Людина і природа» та регіональних мереж біосферних резерватів, щоб вони стали основними рушійними силами під час планування роботи біосферних резерватів; як за допомогою зонування біосферних резерватів зберегти біорізноманіття та забезпечити сталий розвиток, враховуючи перешкоди і труднощі, що зустрічаються в кожній із зон; як біосферні резервати можна використовувати для інноваційних досліджень і підвищення кваліфікації спеціалістів, підвищуючи роль товарів та послуг, які може забезпечити та чи інша екосистема у майбутньому; як можна використати біосферні резервати для навчання, адаптації нових методів управління та підходів до впровадження сталого розвитку.

Визнано, що діяльність біосферних резерватів і надалі має інтегрувати виконання трьох основних функцій, а саме: збереження біологічного та культурного різноманіття, підтримання економічного розвитку, який був би сталим (безпечним) з точки зору збереження довкілля та соціально-культурного життя, матеріально-технічна підтримка демонстраційних проектів зі сталого розвитку, моніторинг, екоосвіта і навчання. З огляду на це кожен біосферний резерват має мати три функціональні зони. Заповідна (ядрова) зона має служити збереженню, моніторингу та безпечним дослідженням. У буферній зоні має здійснюватися діяльність, яка не шкодить природі, а в транзитній зоні (традиційного господарювання) всі зацікавлені сторони та громади спільно використовують природні ресурси та управляють ними.

З урахуванням пропозицій нашої делегації у підсумкових документах конгресу (Мадридській декларації та Мадридському плані дій), по-перше, чітко сформульовано положення про необхідність розробки моделей для сталого розвитку на міжнародному, національному та місцевому рівнях. Підкреслено, що біосферні резервати мають служити навчальними полігонами для владних структур, науковців, політиків місцевих громад і всіх зацікавлених сторін. По-друге, зафіксовано необхідність імплементації ідеї біосферних резерватів до національних законодавчих актів. І, по-третє, визнано за необхідне запровадження інноваційних механізмів фінансового забезпечення діяльності біосферних резерватів, залучення для цього коштів міжнародних фондів.