Заява фракції Блоку Юлії Тимошенко, яка прозвучала 16 квітня у стінах парламенту, спрямована винятково на консолідацію демократичних сил. Безумовно, заява містить дещо різку критику на адресу Президента та його оточення, але така критика — це свідчення нашого щирого бажання зберегти та посилити дієвість демократичної коаліції. Уряд працює, нібито працює й парламент, а закони, які ми обіцяли виборцям і які чітко визначені в коаліції, так і не прийнято.

Тож йдеться про об’єктивну критику. Той, хто уважно прочитав заяву фракції, розуміє, що ми, народні депутати, намагаємося загострити увагу наших партнерів на тих негативних тенденціях, які заважають досягати спільної мети. А конструктивна критика лише сприяє швидшому врегулюванню гострих питань. І це закономірно, адже у нас демократична коаліція, де є місце дискусіям, суперечкам. Але такі дискусії повинні бути спрямовані на пошук оптимального шляху вирішення вкрай важливих, стратегічних питань, від яких залежить майбутній розвиток України, а саме — реалізація національної програми «Український прорив». Проте є різниця між дискусіями і цілеспрямованими, методичними і системними перепонами, які створюються противниками нашої коаліції — в цьому випадку мова не йде про наших відкритих політичних опонентів у парламенті.

Звісно, отримавши у спадок від попереднього уряду розбалансовану і напівзруйновану економіку, глибоко вражений корупційними схемами державний організм, та ще й в умовах зростання світових інфляційних чинників, надзвичайно важко миттєво отримати кінцевий результат. Тож потрібен час для втілення в життя всього задуманого нашою командою, тим більше, що супротив з боку олігархічних груп, які реально відчули втрату своїх можливостей, зростає з кожним днем. Беручи це до уваги, з нашого боку було б неправильно намагатись замовчувати, або навіть гірше — не зважати на протидію «зсередини». Бо це не лише ускладнювало б і без того тернистий шлях до подальшої розбудови нашої держави — в цьому разі ми б свідомо йшли до поразки демократичних політичних сил України. І, найгірше, — ми зрадили б тих, хто нам повірив.

Невже не потребують консолідації і негайного вирішення у Верховній Раді такі питання, як затвердження програми діяльності уряду? Чи розгляд і ухвалення Верховною Радою блоку антиінфляційних законів, внесених урядом, розблокування процесів приватизації, обрання повного складу керівництва Верховної Ради? А хіба не справедливо порушене питання, до речі, підтримане переважною більшістю голосів на зборах демократичної коаліції, стосовно перебування на посаді глави секретаріату Президента Віктора Балоги? Чи необхідності ухвалення закону стосовно проведення виборів міських голів у два тури? Не може не викликати цілком обґрунтованого занепокоєння членів коаліції й питання розробки нової редакції Конституції. Наша позиція зрозуміла та прозора: необхідно саме в парламенті негайно розпочати роботу з розробки змін до Основного Закону — спрямованих передусім на усунення жахливої конституційної «пухлини», від якої зараз розростаються метастази протистояння між гілками влади. У цьому випадку найоптимальніший варіант — розглянути парламентську модель правління. Впевнений, що, з одного боку, привертаючи увагу Президента до питань, які потребують нагального вирішення та інших, не менш актуальних, які необхідно відкрито обговорювати, ми демонструємо свою послідовність та готовність виконувати зобов’язання, що взяли на себе перед виборцями, а, з другого боку, наполягаємо на неприпустимості сприйняття нашого лідера як політичного конкурента. Не потрібно розцінювати діяльність Юлії Тимошенко як конкурента — потрібно об’єднувати зусилля і втілювати в життя проголошені на Майдані ідеали задля демократичного майбутнього України.

Отож дарма наші опоненти з «кризової опозиції» під звичний для них кульковий супровід блокувань роботи Верховної Ради і уряду намагаються подати нашу заяву як розвал коаліції. Це не так. І на відміну від горезвісної «антикризової коаліції», ми не приховуємо від суспільства проблемних питань, таким чином, демонструючи свою відкритість.

Стосовно ж окремих публікацій з цього приводу, хочу зазначити, що особисто я скептично ставлюсь до нісенітниць, котрі з’являються у ЗМІ, з амбітними претензіями на «фахове коментування» тих чи тих політичних подій людьми, які не мають відношення до них. Причому зазвичай до таких коментарів окремі автори часто-густо додають «висмоктані з повітря гарячі новинки», що, на їх думку, повинні посилити їх особисте бажання виглядати талановитими і компетентними. Однак такі «шедеври» не викликають жодних, окрім іронії, емоцій. Зокрема, як приклад наведу нещодавну замітку, розміщену на шпальтах одного, здавалося б, вельмиповажного газетного видання, стосовно нашого спілкування з колегою Володимиром Ар’євим в кулуарах Верховної Ради. До речі, ми вдвох були вкрай обурені викривленням нашого обговорення поточної ситуації, тим паче в досить-таки довільній інтерпретації стосовно Президента, яке допустив, можливо, в майбутньому, перспективний початківець фантастичного жанру. Не хотілось би вважати, що таке свавільне коментування має пряме відношення до «чорних» чи «жовтих» технологій тих сил, які і вдень, і вночі мріють про повернення до влади як засобу особистого збагачення.

Ми чітко усвідомлюємо, що пошук політичних компромісів повинен мати місце, однак за умови, що такі компроміси не завдадуть шкоди українському народу.

Тож найважливіше за таких обставин — казати людям правду, що ми й зробили у заяві з парламентської трибуни. Бо тільки за умови відкритої дискусії, а не кулуарних «мєждусобойчиків», можлива реалізація програм наших політичних партій.

Роман ЗАБЗАЛЮК, народний депутат України, фракція БЮТ.