Писати про науковий доробок Валерія Скотного (на знімку) водночас легко і важко. Легко, бо бібліографічний покажчик наукових та методичних праць свідчить сам за себе: ім’я Скотного відоме у вітчизняній науці й особливо — в царині філософії освіти. Важко тому, що оцінювати, висловлювати судження і розставляти акценти — справа невдячна і не вельми благородна: занадто тісно і близько ми знаходимось в просторі і часі, а величне, як кажуть, бачиться на відстані.

З Валерієм Скотним ми вчилися в одній групі на філософському факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, одночасно були в аспірантурі того самого університету, нині працюємо на одній кафедрі. Наші перші публікації вийшли в одному збірнику (1981 рік).

На все життя запам’яталось: завершую виступ за кафедрою і чітко знаю, що зараз першою підніметься рука Валерія: «А ось, Володю, у мене є дуже просте запитання до тебе...». І почнеться. Після виступів Валерія я віддячував йому тією ж монетою.

...Цікаво простежити логіку руху в науці Валерія Скотного. Перший період його наукової діяльності пов’язаний зі сферою «філософії науки», наукової раціональності. Згодом в коло його інтересів входить категорія ірраціонального. Докторська дисертація Скотного аналізує співвідношення раціонального та ірраціонального в науці та освіті; друга монографія автора присвячена «екзистенції ірраціонального в раціональному». Мабуть, такий розворот визначався і специфікою багаторічної професійної діяльності Валерія Скотного на посаді ректора Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка.

2008-й став для Валерія Скотного вельми «круглим»: 60 років від дня народження, 30 років, як закінчив університет, 30 років науково-педагогічної діяльності, 20 літ керує ДДПУ. Бажаю ювіляру подальших творчих здобутків у наукових пошуках.

Володимир ВОЗНЯК, кандидат філософських наук.

Дрогобич Львівської області.