У сесійній залі парламенту 16 квітня відбулися парламентські слухання на тему: «Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи». Незрозумілим, на думку багатьох учасників слухань, було те, що ні з доповіддю, ні з інформацією на них не виступив представник Міністерства охорони здоров’я України. МОЗ знехтувало слухання чи не бачить медичних проблем, що виникли після аварії на ЧАЕС?

Ні, це не зовсім так. В інформаційно-довідкових матеріалах Кабінету Міністрів був розділ «Збереження здоров’я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У ньому і в прес-релізі міністерства, який також вручався учасникам слухань, спершу наголошувалося, що майже вдвічі зменшилася площа територій України, де нинішні рівні радіаційного забруднення значно перевищують доаварійні. Проте сумарна доза опромінення населення сьогодні на 80—95 відсотків формується за рахунок споживання продуктів харчування з підвищеним вмістом радіонуклідів, тому способи ведення сільськогосподарського виробництва визначають ступінь радіаційної безпеки населення.

А ще МОЗ письмово констатувало: майже 70 відсотків людей, які сьогодні хворіють на рак щитовидної залози, це ті, кому на момент аварії було до 14 років. Причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи в 2007 році встановлено у 5267 дорослих осіб.

Ці та інші тривожні показники погіршення стану здоров’я потерпілого населення і дають підстави для посилення уваги до подолання наслідків аварії на ЧАЕС. То чому учасники слухань не почули представника МОЗ? А, вочевидь, тому, що в супровідному листі Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко зазначалося: «Доповідачами на парламентських слуханнях визначено міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В. Шандру та міністра праці і соціальної політики Л. Денісову».

Як бачимо, МОЗ не було «визначене». Це й залишилося цікавою загадкою для учасників слухань. А за нею — інше. Ці слухання мали кілька відмінних особливостей від усіх попередніх.

Перша особливість. Після за тональністю байдуже-формальних доповідей В. Шандри і заступника міністра праці та соціальної політики В. Онищука, який виступав чомусь замість «визначеної» Л. Денісової, гострими і критично-гарячими були виступи представників усіх фракцій у Верховній Раді, окремих народних депутатів. Цим відзначалися і чимало представників громадських чорнобильських організацій.

На чому наголошували, зокрема, народні депутати? Л. Григорович — на об’єктивності і правді інформування населення про те, що сталося на ЧАЕС, безвідповідальності за виконання основного чорнобильського закону. М. Шершун — на розпорошенні чорнобильських питань між кількома міністерствами. В. Кальченко — на тому, що, незважаючи на певні зусилля урядів, принципових змін у справі подолання наслідків катастрофи не сталося, на необхідності посилення парламентського контролю за виконанням усіх чорнобильських заходів. М. Тимошенко — на відсутності державного підходу до розв’язання чорнобильських проблем. До них почали ставитися, як до чогось буденного. А. Толстоухов — після парламентських слухань мало що змінюється, відсутні стратегічні завдання і взаємодія міністрів. В. Яворівський — під чорнобильською маркою приховується одна третина лжечорнобильців. І що після спроби кілька років тому розчистити їхні ряди їх стало ще більше. І. Заєць — у чорнобильських зонах, з яких не береться плата за землю, спритники захоплюють великі земельні ділянки.

Надто категоричними були виступи і представників громадських чорнобильських організацій. Н. Преображенська висловилася так: «Україна не готова до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи». М. Осічнюк наголошував на чіткішому розмежуванні статусів ліквідаторів і тих, хто постраждав унаслідок аварії. М. Уманець назвав геноцидом грубе порушення державою чорнобильського законодавства і запропонував створити спеціальну комісію Верховної Ради для з’ясування, чому так відбувається.

Голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи А. Семинога, який, до речі, виступав на початку слухань, як представник фракції БЮТ (це друга особливість слухань) наголошував на необхідності переходу до нової фази — відновлення та розвитку забруднених територій. Підсумовуючи виступи учасників, він наголошував, що доцільно все-таки проводити в подальшому такі парламентські слухання. А щоб вони не перетворювалися на фарс — треба об’єднувати зусилля всіх політичних сил.

У своєму заключному слові на слуханнях Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, який їх вів, поставив нериторичне запитання: якщо лише на цей рік на фінансування чорнобильської програми передбачено 5,7 мільярда гривень, то куди поділись гроші, передбачені на них протягом останніх 15 чи 16 років? А щоб ефективнішими були парламентські слухання, він пропонуватиме парламенту відійти від рекомендацій слухань, а перейти до визначення чітких завдань і встановити депутатський контроль за їх виконанням зі звітом уряду через рік про зроблене.

Це третя і принципово важлива особливість нинішніх парламентських слухань.

Яків ГАЛЬЧЕНКО.