Списати не вдасться

За цьогорічним зовнішнім незалежним оцінюванням якості знань (ЗНО) спостерігатимуть громадські організації. З-поміж них авторитетний всеукраїнський «Комітет виборців України» (КВУ). Слово його представникам.

Ігор ПОПОВ, голова правління КВУ:

— Метою кампанії є запобігання порушень процедур ЗНО та інформування громадськості про об’єктивність та неупередженість тестування завтрашніх абітурієнтів. Імовірні такі порушення: штучний зрив іспиту та його умов. Адміністрація може намагатися надавати допомогу випускникам, підмінивши інструкторів, підказувати при складанні тестів не тільки в аудиторіях, а й ... в туалетах. З боку абітурієнтів теж очікуються порушення: підставна особа, технічні засоби. Дехто намагатиметься списувати чи продовжувати конфлікти.

Наша організація вестиме спостереження на третині пунктів у 12 областях.

Юрій АНУФРІЄВ, голова Хмельницького обласного осередку:

— Ми бачимо велику зацікавленість суспільства у подоланні корупції. У попередні роки наш осередок разом з іншими сімома громадськими організаціями працював у всеукраїнському проекті «Партнерство за прозоре суспільство». Студентське середовище відчуло, що є сили, які готові протистояти корупції.

Катерина ДЕГТЯР, голова Кам’янець-Подільського міського осередку:

— Той, хто дає хабарі в освіті, братиме в міліції, медицині, суді... Ми знаємо: 70 відсотків тих, хто навчається, платять за так звані «послуги».

Я не педагог, але, прочитавши статтю Івана Ілляша «Проза життя й поезія праці Макаренка», подумав: які ж все-таки ми Івани, що не пам’ятають свого роду й племені, якщо не вчимося на прикладах і працях своїх геніїв.

Мені 72 роки, маю 47 років виробничого стажу. Почав трудову біографію з ремісничого училища, де застосовували елементи макаренківського виховання й освіти. З нас, 16-літніх хлопчиськ, робили справжніх фахівців, яким довіряли відповідальні ділянки. Ми чекали робочі місця й ліжка в гуртожитку. Ми були потрібні державі.

А зараз що діється з освітою? Молодь, закінчуючи інститути, ВПТУ, в основному, не маючи практики, не готова до самостійного життя. До того ж вона ще повинна шукати роботу. От і виходить, гроші, витрачені на освіту, часто викинуто на вітер.

Микола САЖНЄВ.

Щасливцеве

Генічеського району

Херсонської області.

P. S. У липні цього року минає 55 років, як ми закінчили ремісниче училище №7 у м. Керч за фахом судноелектромонтажник. Майстер групи: Александров Микола Олександрович. Вихователь: Литвинов Іван Прокопович.

Звертаюся до однокашників групи №5: відгукніться, хлопці! Напишіть мені, так хочеться зустрітися...