— Шкода, що ви не прийшли до нас уранці! Тоді можна побачити, скільки студентів відвідує храм перед парами.

Отець Микола (Щербань), настоятель церкви Трьох Святителів Чернівецького національного університету, вийшов до нас з аудиторії. Впродовж п’яти років він очолює теологічне відділення вишу. Про інтерв’ю ми не домовлялися, але ж Чернівці — унікальне місто! Такі міста дозволяють зазирнути у вічність і задля цього знехтувати етикетом чи застереженням годинника.

Заняття на філософсько-теологічному факультеті ЧНУ починаються о восьмій двадцять, а служба в церкві — о сьомій сорок п’ять. За божим благословенням сюди приходять не тільки теологи, а й студенти з інших факультетів — географічного, філологічного, іноземних мов. Другокурсник Віталій Шовкопляс служить у студентському храмі штатним паламарем.

— Зараз у нас всеношна, а зранку знову служба, — розповідає хлопець. — Після цього я йду на пари, і так щодня.

Після закінчення вузу Віталій отримає одразу два дипломи — релігієзнавця-філософа і богослова. На заочному відділенні теологам дозволили безоплатно здобувати світську освіту.

Щоб претендувати на диплом богослова, треба відповідати певним вимогам. По-перше, бути хлопцем. Як сказано в Святому письмі, «голос жінки в церкві хай мовчить». По-друге, абітурієнт мусить принести рекомендацію від єпархіального архієрея чи парафіяльного священика. Суворі екзаменатори проводять профорієнтаційну співбесіду: вимагають «твердого і усвідомленого знання молитов», основ біблійної історії, катехізису та церковного уставу. Вступні іспити з української історії та мови майбутнім теологам замінив сертифікат Українського центру оцінювання якості знань освіти. Візитівка будь-якого духовного навчального закладу — це його хор, тому абітурієнти мусять продемонструвати ще й вокальні дані.

ЧНУ — єдиний в Україні світський навчальний заклад, де викладають «науку про Бога». Восени Чернівці відзначатимуть 600 років від першої згадки про місто, а відроджений теологічний факультет — своє 15-річчя.

А починалося все за часів австрійського імператора Франца-Йосифа І, який 1875 року підписав указ про заснування в Чернівцях університету свого імені. Тоді спудеї здобували освіту на трьох факультетах: богословському (греко-православному), юридичному і філософському. Головний корпус університету розташувався в резиденції першого митрополита Буковини Євгена Гакмана, який доклав чималих зусиль, аби місто отримало такий престижний навчальний заклад. Перед першою світовою війною, 1912 року, на студентській лаві сиділи 204 майбутні богослови. Нині — вісімдесят п’ять.

Від воріт до Резиденції пролягає широка, вкрита гравієм дорога, яку в Києві, мабуть, вже давно закатали б під асфальт. А тут нікому це й на думку не спадає. Гравійне покриття є частиною старої дренажної системи, яка виводить вологу й не дозволяє зіпсуватися цегляним стінам корпусу. Халтури в XІX сторіччі не терпіли й будували на совість: виконана старими майстрами покрівля благополучно прослужила більш як сотню років, а от ненадійна радянська черепиця почала протікати вже за 20. Торік візерунчастий дах Резиденції замінили. Щоб максимально відновити його первісний вигляд, черепицю довелося замовляти в Австрії.

Богоборчий період, який на Буковині розпочався 1944 року з приходом радянської влади, для університетського храму минув без особливих втрат. «Ні в кого не піднялася рука зруйнувати цю красу, — каже отець Микола. — Тут все справжнє: і хрести, і дзвони, й іконостас. І найкраща акустика».

За радянських часів у храмі стояла велетенська електронно-обчислювальна машина. Для неї в приміщенні мусили підтримувати певний температурний режим, завдяки чому чудово збереглися церковні розписи відомих віденських майстрів. Відтоді високе і земне, вищий розум і штучний інтелект в університеті гармонійно співіснують.

Теологічне відділення покликане готувати кадри для церкви, проте можливість отримати світський диплом залишає студентам право вибору. «Більшість наших випускників — від 62 до 67 відсотків — стали священно- і церковнослужителями, які задіяні в церковних товариствах, братствах, парафіях, але не перебувають у сані. Решта обійняла викладацькі посади, причому не тільки на Буковині», — з гордістю відзначає отець Микола.

Нині у всіх українських духовних навчальних закладах опановують науку понад 10 тисяч студентів.

— Сьогодні ці люди, на жаль, позбавлені будь-якого соціального захисту, — каже протоієрей Микола Щербань. — Держава не визнає таких дипломів. У всьому світі є бакалавр теології, а в Україні його немає.

Чимало студентів отця Миколи задіяні в богослужіннях і навіть перебувають у священничому сані. Своє високе покликання вони мусять доводити щоденною працею та гідною поведінкою, тому сумнівні світські розваги і звички для цих юнаків — табу. Палити категорично заборонено, пиятика теж не заохочується. «Пийте, та не упивайтеся» — у відповідь на моє провокаційне запитання хтось зі студентів знову згадує Святе письмо.

— Шпаргалки — теж табу? — цікавлюся в отця Миколи.

— Знаєте, у сучасного студента знайти класичну шпаргалку — велика проблема, — усміхається він. — Її замінили електронні носії.

Побачення з дівчатами на «чоловічому» відділенні не заборонені, а навіть навпаки. Таїнство священства вище, ніж таїнство шлюбу, тому спочатку вони мусять одружитися, а вже потім — рукополагатися в сан. Це трохи відлякує сучасних перебірливих красунь. «Вони гадають, що наші хлопці поспіхом шукають дівчину, щоб неодмінно оженитися до закінчення навчання, — пояснює п’ятикурсник Микола. — Насправді після університету нам дають ще п’ять років на роздуми — висвятитися на священика чи ні».

Студентські шлюби в Чернівцях — не рідкість. Щороку в університетському храмі отець Микола вінчає 240—250 щасливих пар. Якщо кохання заважає зосередитися на науці, спудеї шукають допомоги у святих. Кому молитися перед іспитами, кожен вирішує сам. П’ятикурсник Василь Джелема радить у таких випадках ставити свічку Преподобному Сергію Радонезькому.

— У дитинстві цьому святому дуже важко давалося навчання, і Бог допоміг йому здолати грамоту. А потім протягом свого життя Преподобний багатьох людей привернув до покаяння.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.