Із досьє «Голосу України»:

Володимир Квурт (на знімку) народився 1967 року на Київщині. У 1989 році закінчив Львівський політехнічний інститут, а в 2002-му — Академію державного управління при Президентові України. 2007 року вступив на юридичний факультет національного університету ім. І. Франка. Працював на посаді інженера-технолога ВО «Мікроприлад». У 1992—1997 рр. — заступник директора Фонду соціальної адаптації молоді України. У 2003—2006 рр. — гендиректор ВАТ «Львівська тютюнова фабрика». Від 2006 року — секретар Львівської міської ради. Очолює обласну організацію Громадянської партії «Пора».

— Володимире Леонідовичу, громаді відомо, що наступ на гральний бізнес у Львові розпочався тоді, коли «Пора» сказала рішуче «пора». Але ж боротьба «проти» завжди менш результативна, ніж «за». Про це свідчать і незнищенні ігрові автомати, які «мандрують» з місця на місце...

— Приклад з гральними автоматами — показовий. Це — випадок, коли думка і позиція громади не підкріплені законами України і тому перетворюються на боротьбу з вітряними млинами. Потрібен закон, і тоді гральний бізнес повинен залишити міста і села України, якщо хочемо мати здорову націю. Прагнучи змінити порядок життя, маємо надати можливість вибору і підтримувати те, що відповідає кращим людським якостям. На часі — сучасні методи пропаганди здорового способу життя, усього цікавого, модного, сучасного, особливо в контексті українськості. Наша мета й завдання — стимулювати соціально відповідальний бізнес. Сьогодні багато фірм відновлюють або створюють спортивні секції. Бо є розуміння: суспільству потрібні здорові працівники, здорове покоління. Багато питань не вирішують тому, що немає людини, яка відповідає за конкретний напрям чи безпосередньо за роботу в спортивній споруді. Ця «ланка» випала в перехідний період розвитку держави. Настав час готувати нових, сучасних організаторів, які опікувалися б молоддю.

— Які ініціативи міської ради і, зокрема, фракції партії «Пора» вже втілено в життя?

— У місті з’явилися десятки дитячих і спортивних майданчиків. Найкраще збережуться ті, до утримання котрих долучаються діти й дорослі. Я закликаю громаду до ініціатив. От мешканці двох будинків на розі вулиць Володимира Великого і Княгині Ольги створили оргкомітет за сприяння депутатів від «Нашої України», звернулися до міської ради, і ми знайшли кошти. Результат — фантастичний! Майданчик має господарів, які дбають про його догляд, освітлення. Над будь-якою програмою треба працювати системно. Тепер формування бюджетного процесу переходить в іншу якість. За ініціативи фракції «Пора», яку підтримали й інші депутати, ми вже не фінансуємо проекти, які не мають підготовленої технічної документації. У такий спосіб уникаємо зловживань, довгобудів. Дуже важливою є ухвала про організацію руху транспорту в місті, впорядкування зупинок. Ми часто дивуємося з неадекватної поведінки водіїв. Можливо, потрібна інструкція: що повинен робити водій, як їхати, де зупинятися, а також має бути передбачена відповідальність. Це — процедура.

Аналогічні проблеми з обслуговуванням у міській раді, де надають ті чи інші дозволи. Багато львів’ян не знає, куди йти, з чим іти, як це все відбувається? Ми підготували письмові пояснення різних процедур. Там вказано, як відбувається отримання дозволу. Пропонуємо механізми і рекомендації, що зробити для максимального скорочення, спрощення процедури. Адже багато дозволів переобтяжені непотрібними візами. Документ може «гуляти» в стінах міської ради роками. Я вже не кажу про зусилля людини, ходіння коридорами. Двадцять напрацьованих процедур видано окремим збірничком. З ним можна ознайомитися в жеках.

— З цими аморфними структурами, на думку переважної більшості мешканців, краще не мати ніяких справ. Але доводиться, коли мешканці роблять ремонти чи міняють вікна.

— Я прихильник створення товариств співвласників, які беруть на баланс будинок. Коштів, які сплачують мешканці-співвласники, достатньо для якісного обслуговування житла. Поки що багато будинків є на балансі міста і формально заміна вікон мала б бути за кошт балансоутримувача. Але цього нема. Проблема дозволу на заміну вікон зводиться до паспорта фасаду. Головний художник і департамент містобудування зобов’язані підготувати на кожен будинок такий паспорт і за потреби сертифікувати вигляд вікон для конкретних будинків. Мешканець має прийти до жеку й лише повідомити про заплановані роботи. Поки що варто залишити систему штрафів — на той випадок, коли зміну фасаду хтось робить самовільно.

Проблема «аморфності» жеків у тім, що досі не деталізовано послуги, які включені до квартплати. Обов’язки мешканця і надавача послуг мають бути двосторонніми. Ми ще не навчилися формалізувати відносини: мешканець — жек, мешканець — міська рада, міська рада — держава. Щоб це зробити, повинні бути інструменти, тобто угоди, де розписано, хто за що відповідає. Як відомо, міського голову питають за все. Але небагато мешканців, до прикладу, знають, що обленерго — це не комунальне підприємство, а приватна фірма. Як і «Львівгаз». Якщо предметно питати міську владу «за все», треба погоджувати з нею кандидатури головного міліціонера, податківця чи санітарного лікаря. А головне — любити своє місто, свою країну і хотіти щось зробити.

— Одне слово, пора любити, бо весна. Пригадую, торік у перший день весни за ініціативи «пористів» усім жінкам міської і обласної ради при вході до приміщень вручали квіти. Хоча з любов’ю між чиновниками і громадою поки що сутужно, помітні якісні зміни. У міську раду прийшли молоді фахівці, у котрих за плечима вже й Оксфорд (окрім вітчизняної освіти), і досвід роботи. Нову генерацію вже не цікавлять «війни».

— Треба навчитися критикувати владу і посадовців. І усвідомлювати, заради чого це робимо? Можна знайти недоліки у будь-кого, але спробуймо замислитись ось над чим. Щоб місто стало кращим, зацікавлені люди збираються разом і про щось домовляються. Приміром, Євро-2012 — це шанс об’єднати громаду, вдосконалити інфраструктуру міста. Подумаймо: чи інвестори захочуть їхати до міста, де клекочуть скандали?

— Як мешканці оцінюють результати діяльності міської ради?

— Вони відзначають, що поліпшилися водо- і теплопостачання, освітлення вулиць, безпека. Недопрацьовано питання будівництва. Я хочу бачити Львів містом новобудов, які викликали б захоплення у сучасників і нащадків. Об’єм житлового будівництва має бути вп’ятеро більшим. Ціни на житло будуть високі, поки будуємо 20 тисяч метрів квадратних на рік. А треба будувати по мільйону, і тільки тоді через 10 років забезпечимо людям нормальні умови життя. Згодом повинні з’явитися й механізми придбання житла для молоді.

— Повернімося ще раз до любові. Нещодавно львів’ян вкотре звинуватили у русофобії. Цікаво, що провокації зазвичай «приурочують» до якихось подій чи дат.

— Львів — місто поліетнічне і толерантне. У цьому пересвідчуються усі його гості — політики, дипломати, туристи чи бізнесмени. Вважаю, що сталий еволюційний рух можуть забезпечити команди людей, об’єднані спільною метою, котрі знають, які зміни потрібні, можуть взяти на себе відповідальність. Принаймні «Пора» цього прагне...

Львів.

Фото автора.