Ганні Іларіонівні Драголюк (на знімку), жительці села Малеве Демидівського району, випала доля дожити до свого сторіччя, з чим її привітав Президент України Віктор Ющенко.
— Життя моєї мами — суцільне наймитування, — розповідає її син Григорій Петрович. — В юності вона працювала у багатих господарів й отримувала за це
«дірявий гріш». Потім довго наймитувала у колгоспі. Щоправда, перед пенсією дещо «вибилася в люди» — стала ланковою, з’явилися більший заробіток, пошана...Утім, і у наймах Ганна Іларіонівна знайшла також і свою долю, бо саме тоді зустріла свого судженого Петра. Спільне життя подружжя почало без жодного приданого, з єдиним перепійним червінцем. Але з часом з’явилися хліб та до хліба, дах над головою. А найголовніше — народилися одне за одним четверо прекрасних дітей. Радість переповнювала серце, але недовго, бо прийшла війна, і в 1943 році Петра Драголюка вбили. Відтоді п’ятдесят п’ять років Ганна Іларіонівна носить у серці вдовину печаль.
— Повірте, минуло більше півстоліття, багато чого забулося, а ось Петро завжди переді мною, як живий, — зізнається ювілярка. — Добрий був чоловік, дбайливий. Може, то так Бог дав, що я більше ні за кого заміж не виходила і тепер і за себе, і за нього доживаю віку...
Своє сторіччя жінка зустріла у непоганому здоров’ї. І хоч має опікунку — доньку Ганну, однак може ще сама попрати білизну чи приготувати обід. Зберегла також хорошу пам’ять, не втратила слуху. Правда, бідкається, що зір вже не той, як колись, бо ниткою у вушко голки не може попасти. А ось грамоти баба Ганна за своє довге життя так і не навчилася. Тому, як і колись, і нині замість підпису ставить хрестика. Водночас Ганна Іларіонівна Драголюк безмежно радіє, що своє життя прожила недаремно, що дала початок великій родині, що має багато внуків та правнуків і що перед ювілеєм дочекалася найголовнішого подарунка — першу свою праправнучку Лізу, якій побажала здоров’ячка і, звичайно ж, дожити до ста літ.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.
