Номінальні доходи українців зросли за перші два місяці на 47,3 відсотка, реальні — на 22,1. А чогось таки бракує!

За перші два місяці імпорт бензину збільшився на 84,3 відсотка, дизпального — на 64,8. А щось таки муляє!

Держбюджет перевиконано за доходами на 8,6 відсотка. А перемін таки зачекалися...

Серед тижня державіаційна адміністрація потішила нагадуванням, що чинна з квітня заборона на польоти без бортових систем безпеки не стосується внутрішніх рейсів. Виходить, на внутрішніх рейсах великому сімейству АНів бортові системи безпеки (ті, що запобігають зіткненню літака із землею) ні до чого? З’ясувалося, щоправда, тільки до 1 червня цього року, але в мене одразу з’явилося відчуття (якого так і не позбувся) пасажира літака місцевих авіаліній, в якому, спиною відчуваєш, бракує чогось важливого.

Потужне зростання номінальних і реальних доходів населення завдяки підвищенню заробітних плат і пенсій окриляє, бо їхня динаміка випереджає на йоту інфляційну. Але за підсумками першого кварталу картина вже буде іншою, бо ціни можуть проковтнути цю йоту, тоді як споживаємо ми значно більше, ніж виробляємо.

Оприлюднений на тижні звіт Нацбанку про стан грошово-кредитного ринку свідчить, що активи банків за рахунок кредитування зростають невпинно. Компанії вбачають у високій інфляції нагоду пропорційно примножити свою виручку, а банки — заробити на маржі. Для людей за умов захмарних цін на нерухомість і недоступності до фондового ринку, депозитні рахунки — чи не останній шанс мінімізувати інфляційні втрати. Надійність систем безпеки для банківських активів, а відтак і грошей вкладників, за перманентного дефіциту ресурсів і цілком можливого уповільнення економічного зростання, фігурально кажучи, як на місцевих авіалініях. Так, голова Ради Нацбанку Петро Порошенко сповістив, що регулятор буцімто вивчає можливості для обмеження динаміки споживчого кредитування. Обмежити — не штука, як у цьому разі запобігти стихійному подорожчанню кредитів і депозитів для населення, зрештою — девальвації гривні? І як за таких умов не розплескати, власне, самі банківські активи, котрі є джерелом кредитування економіки? Звітного тижня МВФ визнав, що на економіку США цього року очікує серйозне уповільнення зростання. Це означає, що наші банки матимуть обмежений доступ до ресурсного ринку, а відтак проблеми з ліквідністю. А проблеми банків — це проблеми вкладників з позичальниками. Всім бракуватиме грошей. На системи безпеки, які коштують майже стільки, скільки літак, — у тому числі.

За даними Держмитслужби, в лютому на ринок нафтопродуктів зайшло 132,653 тисячі тонн бензину — на 11,2 відсотка більше, ніж у січні, у 2,6 разу більше, ніж за відповідний період минулого року. Імпорт дизпального довели до 558,2 тисячі тонн. У грошовому вимірі довелося сплатити більш як удвічі, ніж торік. Така потужна імпортна інтервенція цілком зрозуміла з огляду на болісне падіння обсягів переробки нафти на НПЗ (на 46 відсотків у першому кварталі) та подорожчання від початку року бензину і дизпального на 11—14 відсотків. На початку квітня нарешті відновили роботу сотні АЗС ВАТ «Укрнафта», тобто уряд формально прибрав останній чинник, який провокував подорожчання пального. І два останні тижні ціни на пальне по країні, за даними експертів, нехай на лічені копійки, але падали. Поза тим під вікнами Кабміну (чи не сон?!) від Юлії Тимошенко вимагали дешевого бензину. По-перше, дешевого не буде, бо такого ніде нема — середня ціна тонни бензину за рік зросла з 537,5 до 814 доларів США головно через подорожчання нафти у світі. По-друге, поява фантомного пікету зайве доводить: поки рівновага цін на нафтопродукти буде залежати від ступеня порозуміння олігарха з Прем’єр-міністром, доти стабілізація на ринку буде непевною. І будь-який формульний підхід до визначення роздрібних цін на нафтопродукти важитиме не більше за фіксацію трейдерських прибутків. Добре, якби це комусь намуляло б!

Держказначейство порадувало, сповістивши про перевиконання загального фонду держбюджету. З 42 джерел надходжень 30 перекрили планові показники і тільки 12 не дотягли. Власне, що податки і збори збираються в казну краще, ніж торік (за перший квартал на 11,348 млрд. грн.), мене не дивує — і тіньових схем поменшало, і адміністрування ПДВ покращилося. Поза тим голова правління Нацбанку Володимир Стельмах цілком слушно закидає уряду беззастережну експансію бюджетних видатків на тлі уповільнення зростання промвиробництва — за такого перебігу подій інфляції не спинити. Проте навряд чи бюджетні витрати є головним подразником галопуючого зростання споживчих цін, адже бюджет першого кварталу виконано з профіцитом — доходи перевищують видатки на 1,2 мільярда гривень. Фінансування соціальних програм не вийшли за рамки бюджетних призначень, отже, набагато суттєвіше на ціни споживчого ринку тиснуть інші чинники — бурхливі темпи споживчого кредитування, дефіцити товарної пропозиції в АПК, трансформація високих промислових цін у споживчі тощо.

Хоч як там є, березневий інфляційний сплеск квапить з істотними корективами головного фінансового кошторису країни. Саме цим і пояснюється бурхлива діяльність урядовців стосовно затвердження фінплану НАК «Нафтогаз України» і узгодження позицій з ВАТ «Газпром», порядку одержання дозволів на розробку надр і проведення земельних аукціонів, зрештою — щодо проектного перегляду макропоказників.

Ситуація з-під контролю вийшла не вчора і не тільки в супермаркетах. Чи замислювався хто, чому один із найгірших показників продуктивності праці в медицині? І чому, як твердять в Українському інституті громадського здоров’я, лікарські препарати у нас продають з середньою націнкою у сотні відсотків? Ця статистика навряд чи подарує здоровий сон борцям з інфляцією. Тим паче, що на думці в чиновників від медицини заморозити ціни на таблетки і пігулки.

І як тут не почувати себе пасажиром?