Але до суду й реального покарання доходить справа лише в одиничних випадках. Таку статистику наводять співробітники служби боротьби з економічними злочинами Хмельницького УМВС. З початку року відомство порушило три десятки кримінальних справ, пов'язаних із хабарництвом. Серед нечистих на руку опинилось півтора десятки керівників підприємств різних форм власності, кілька службовців із органів влади та місцевого самоврядування й навіть службові особи контролюючих та правоохоронних органів.

У цьому списку — і директор одного з хмельницьких державних підприємств, яке займалось питаннями банкрутства. Як стверджують правоохоронці, керівник регулярно отримувала чималі суми від тих, хто бажав придбати майно та нерухомість, вилучені у банкрутів. Так, тридцять тисяч гривень перепало від мешканця одного із райцентрів за те, що йому було продано недобудоване приміщення сільської котельні за дуже скромну ціну. Наступним «подарунком» для тієї ж особи стали три тисячі гривень від приватного підприємця, який купував приміщення сільської лазні. Понад тридцять тисяч гривень поклав у конверт керівник одного з лісництв за те, що йому були продані без проведення аукціону адміністративний будинок та майданчик з ангаром збанкрутілої установи.

Не погребували додатковими заробітками й ті, хто є прямим уособленням закону, — судді. Міліції спільно зі співробітниками служби безпеки вдалося задокументувати два факти отримання хабарів головами районних судів. Один взявся залагодити справу всього за 500 гривень. Зате інший потрібне судове рішення готовий був винести вже за 500 євро.

Здавалося б, за всіма наведеними фактами порушники повинні понести покарання. Однак чи справді відповідатимуть вони перед законом, залишається під великим сумнівом. Надто складними для доведення в суді є такі справи. Рішення про їх порушення за матеріалами, зібраними працівниками міліції, приймає прокуратура, а останнє слово залишається за судом. Та статистика свідчить: за останні три роки обласною міліцією виявлено майже дві сотні злочинів, матеріали стосовно яких були направлені в прокуратуру для порушення кримінальних справ. З них на розгляд судів надійшли справи з менш як дев’яноста злочинів. А до реального позбавлення волі засуджено обвинувачених лише в п’яти випадках. Правда, обвинувачені ще майже в півсотні злочинів теж були визнані судами винними й засуджені до позбавлення волі. Але всі вони звільнені від відбування покарання за відповідними статтями закону.

Зрозуміло, за грати не запроториш усіх, хто хоч раз у житті давав чи брав хабара. Але ж є чимало інших форм покарань — від штрафів до звільнення з роботи, від службових стягнень до оприлюднення фактів чиновницького хабарництва, щоб кожен знав, з ким йому доводиться мати справу у тому чи іншому кабінеті. Але, на жаль, усі ці варіанти із області фантазій, а не з реального життя.

Хмельницький.