Саме так розумів сенс свого життя відомий поет, прозаїк, перекладач, редактор, видавець Володимир Затуливітер. Блискучий фахівець-мовник, високий митець. Ще не досягши пенсійного віку, переселився він із столиці на глиняні гори над Дніпром до Бабиної гори з язичницьким капищем і скіфського кладовища, до цілющої криниці в урочищі Рожена, до розлогого колись козацького села Бучак, що стоїть якраз посередині між Каневом і Трахтемировом.

Та ось на Водохреща вже минуло п’ять років, як Козацький шпиль вивищився його могилою. Щороку в цей день ми за будь-якої погоди кладемо на могилу Володимира Івановича калину, колоски, яблука і дві білі троянди. Розказуємо, що вдалося опублікувати з його спадщини за період після Затуливітрівських читань (28 липня 2007 р. це вже були п’яті), читаємо вірші та згадуємо незабутнього друга. Навіть колядуємо, бо любо йому було б послухати колядки в цей останній дозвільний день.

А нещодавно в Національному музеї літератури відбувся великий поетичний вечір пам’яті Володимира Затуливітра. Високо поцінував творчість «унікального поета поза часом і поза течіями» відомий письменник і критик Михайло Слабошпицький. Своїми спогадами поділилися поет Михайло Шевченко, видавець Володимир Прокопенко, поетеса Ніна Гнатюк, землячка поетеса Антоніна Цвид. Поезії Затуливітра рекламували: учень 10-го класу з Канівщини Ярослав Коваль, земляки — заслужені артисти Василь Обручов, Василь Довжик, Ольга Банетюк. Власний вірш-посвяту «Кленовий лист» прочитала заступник голови Канівської РДА Віра Носенко, аспірантка Кам’янець-Подільського університету Тетяна Чепурняк доповіла, що у своїй дисертації досліджує вірші у прозі В. Затуливітра.

Прикрасили свято пісні О. Білаша та М. Мошика на слова В. Затуливітра, виконані лауреаткою премії ім. Оксани Петрусенко Інною Андріяшик-Місько. Аж наче посміхнувся із-за рушника з портрета Володимир Іванович і яскравіше запалала свічка перед іконою Охтирської Божої Матері.

Доброзичливо, з гумором і знанням справи вів вечір, як і всі Затуливітрівські читання, відомий поет Петро Засенко. Цього разу він ще й дарував жінкам троянди від Володимира Івановича.

На закінчення присутні переглянули телепередачу ДТРК «Культура» «Озимий клин Володимира Затуливітра» Галини Михайленко за участю народного артиста Олексія Богдановича.

Наступного 2009 року Поету виповнилось би 65. Ця дата вимагає від нас багато. А найперше — збудувати першу чергу Меморіалу Володимира Затуливітра в Ландшафтно-архітектурному, історико-етнографічному культурному центрі — творчому містечку «Бучак». Проект його виготовлений відомим архітектором Вадимом Бородіним. Створено комісію з розбудови меморіалу, до якої увійшли відомі діячі Канівського району, такі, наприклад, як директор Канівської ГЕС Синенко І. В. та ін. Відкрито рахунок фонду Володимира Затуливітра: р/р 26005051501060 Канівського відділення ЧГРУ Приватбанку, код 14360570, МФО 354347, для музею Володимира Затуливітра. Запрошуємо долучитися до благородної справи поважних і заможних людей. Імена меценатів будуть увічнені на спеціальній стелі Меморіалу Володимира Затуливітра.

Любов СНІКАР, секретар комісії з творчої спадщини В. Затуливітра.

Фото Марії Базелюк та з архіву «Голосу України».