Про кіно на великому екрані в багатьох селах Вінниччини забули давно. Із 1614 стаціонарних установок залишилося приблизно 500. Працює ще менше. Взимку клуби зачинені, бо не опалюються. Цієї зими навіть у райцентрах із чотирнадцяти кінотеатрів працювало три. Замки із закладів культури знімають, коли птахи прилітають з теплих країв. Попри це, вінничанам обіцяють «більше кіна».

Кіномеханік на велосипеді

— Востаннє кіно в нашому клубі показували, як я з армії прийшов, — каже житель Сеферівки Барського району. — Ото з 1987 року більше й не крутять.

Те саме в багатьох вінницьких селах.

— Подекуди кіно тримається на фанатах-ентузіастах, — каже директор обласного комунального підприємства «Вінницякіно» Микола Безносюк. — Де три, де чотири рази на місяць вони показують фільми. Та й то лише в теплу пору, бо зимою до клубу ніякою «кумедією» не заманиш.

Михайло Цинцадзе, кіномеханік з Баланівки Бершадського району, уже понад двадцять років крутить кіно у своєму селі. Кінобудка для нього — рідний дім. Він їздить за фільмами в район на велосипеді. Не за гроші працює, які там заробітки! Платять тільки частину суми від виручки за продаж квитків. Кіномеханік каже, що щасливий, коли бачить, як люди йдуть до клубу.

— Таких фанатів мало, — продовжує Микола Безносюк. — Вони вже зістарілися. А молодим нецікаво...

Однак незабаром кіно показуватимуть частіше, каже він. Сподіваються на впровадження відеокомплексів. «Ще 4—5 років, і всі райони перейдуть на цифрове кіно, — прогнозує директор. — Вже є п’ять комплексів у Вінниці і дев’ять — у районах. Головне, що бажаючих дивитися кіно не поменшало».

З допомогою відеокомплексів картини можна показати не лише у клубі. З «відиком» приходь до школи, чіпляй на стіну екран — і дивись. Цієї зими так робили в деяких селах Немирівського, Літинського, Ямпільського та інших районів.

З мультиками — в дитсадки

— Навіть у дитсадки веземо фільми, — каже заступник директора обласного комунального підприємства «Вінницякіно» Жанна Сисюк. — Зимою показували мультики у всіх 28 дитсадках обласного центру. За перегляд — гривня. Батьки платять охоче, бо діти від того дуже задоволені, — каже співрозмовниця.

— Бачили б ви, як вони розглядають великий екран! — не стримує захоплення пані Жанна. — Квиток із рук не випускають до кінця сеансу. Почуваються кіноглядачами!

У школах квитки на кіно коштують дві гривні. Для навчальних закладів «Вінницякіно» пропонує кіноабонементи — весь можливий репертуар. У фільмотеці — десять тисяч фільмокопій. Діти і вчителі можуть замовляти те, що хочуть переглянути. Часто це екранізація класики — «Назар Стодоля», «Катерина», «Наймичка» за Шевченком, «Собор Паризької богоматері», «Злочин і кара», «Війна і мир».

Резонанс у школах мав білоруський фільм «Зіронька Венери» (боротьба з наркоманією). Наш фільм «Аврора», про Чорнобиль, теж зачіпає за живе.

«Але загалом у нас відсутня система формування репертуару, — вважає

Ж. Сисюк. — Мінкультури мало б долучитися до цього...»

Репертуар по знайомству

Уперше цього року у «Вінницякіно» отримали 10 фільмів Довженка на цифрових носіях. «Якби Мінкультури, через яке надійшли ці фільми, і надалі так допомагало, звісно, можна було б говорити про роль кіно у формуванні світогляду глядачів, — продовжує співрозмовниця. — Здебільшого фільмами обмінюємося з колегами: Херсон чи Одеса щось передасть, або випросимо ще в якомусь регіоні...»

З дистриб’юторами працювати дорого. Встановлену ними вартість прокату нових фільмів не завжди вдається перекрити за рахунок виручки від показу стрічки. «За «Іронію долі-2» нам «закатали» п’ять тисяч гривень, — каже пані Жанна. — А квиток на сеанс у райцентрі — три гривні, в селі — дві. Коли таку суму «відіб’єш»? Тож відмовилися».

Судяться за кінотеатр

Лише в 14 із 27 райцентрів Вінниччини нині є кінотеатри. Без будинків для показу кіно — міста Козятин та Могилів-Подільський. У «Вінницякіно» пояснили, що в Козятині кінотеатр переобладнали під будинок культури й перестали показувати фільми. «У Могилеві-Подільському давно ліквідували дирекцію районної кінофікації, — уточнює співрозмовниця. — Під що використовують приміщення кінотеатру у цьому місті, не знаю, але фільмів там не показують».

У Жмеринці уже не один рік триває судова тяганина за кінотеатр «Супутник». Два учасники торгів весь цей час з’ясовують у суді, хто має стати власником приміщення. «Тим часом будинок руйнується, там протікає дах, — каже Жанна Сисюк. — Але навіть у таких умовах ще показують фільми». Хтось накинув оком і на приміщення кінотеатру в місті Бар. Як пояснили в дирекції «Вінницякіно», поки що вдається відбиватися від зазіхань. Але чи надовго вистачить сил на такий поєдинок, хтозна. Багато залежатиме від місцевої влади. Якщо вона дасть дозвіл на передачу кінотеатру приватним структурам, в Барі «кіна не буде», як нема його у 13 із 27 райцентрів краю.

Вінницька область.