Без недоторканності суддів не може бути їхньої незалежності

Адже специфіка діяльності судді істотно відрізняється від роботи інших державних мужів. На відміну від них суддя діє сам-один, «на свій страх і ризик» (ключове слово — «ризик»). Не цілком коректно навіть сказати, що за суддею стоїть тільки закон, оскільки саме суддя і зобов’язаний захищати цей закон. Бувши провідним фактором у механізмі стримувань і противаг зловживанням представників усіх гілок влади, єдино суддя очолює примусову функцію держави (народу) і, отже, «по службі» наражається на небезпеку втягуванння в конфлікти і тому подібне з непередбачуваними наслідками.

Отож недоторканність суддів (звичайно, виважена і науково обґрунтована, наприклад, така, що не виключає їхньої відповідальності за законом) є не винаходом Конституції і законів України, а досягненням світової цивілізації, зафіксованим, наприклад, в «Основних принципах незалежності судових органів», схвалених резолюцією Генеральної асамблеї ООН 40/146 від 13.12.85 р. Із цих принципів випливає природний висновок про іманентний зв’язок недоторканності суддів з їх незалежністю, що є основною ознакою демократичного правосуддя.

Ренат МУХАМЕДЖАНОВ,співголова Дніпропетровського обласного центру з питань прав людини.

Особливості спадкування на землю

— Особа, яка придбала земельну ділянку за договором купівлі-продажу, померла, не встигнувши отримати державний акт на право власності на неї. Чи можна оформити спадщину на цю землю?

— Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Тож спадкоємцю належать і майнові права, що виникли за відповідним договором купівлі-продажу земельної ділянки. Це ще не право власності, але певні зобов’язальні права стосовно відчужувача, з яких випливає право на отримання відповідного державного акта. Крім того, спадкоємець набуває і прав, які померла особа мала у договірних відносинах. Отож спадкоємець успадковує не земельну ділянку, а права та обов’язки спадкодавця як учасника правовідносин щодо видачі державного акта на право власності на землю.

Правонаступництво має відбуватися за заявою спадкоємця за умови підтвердження ним переходу до нього прав і обов’язків померлого (пред’явлення свідоцтва про право на спадщину).

Особливості заповнення державного акта на землю виключають можливість оформлення його безпосередньо на спадкоємця. Тому правомірною є практика видачі акта на ім’я померлого із подальшим переоформленням державного акта на ім’я спадкоємця.

Стаття 1225 ЦКУ детально роз’яснює спадкування права на земельну ділянку. Зокрема, передбачено, що успадкування землі здійснюється на загальних підставах. На спадкоємців покладається обов’язок стосовно збереження цільового призначення успадкованої земельної ділянки, що зазначається у державному акті на право власності на неї. Порушення такої вимоги згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (далі — ЗКУ) може тягти за собою відмову в державній реєстрації права на спадщину на ділянку або визнання проведеної реєстрації недійсною.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить одночасно право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності чи право користування тією частиною ділянки, котра необхідна для їх обслуговування, якщо інше не передбачено заповітом.

Водночас і у ст. 81 ЗКУ зазначено, що однією з підстав набуття права приватної власності на землю є перехід її у спадщину.

Валерій ГОРДЕЙЧУК,заступник начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області.