Народний театр села Грушка на Хмельниччині поставив «Мину Мазайла». Його керівник Іван Трофанчук готовий битися об заклад: жодне українське село за цю складну річ не бралось. Взагалі, вважає пан Іван, сільських театрів уже просто немає.

Щоб сільські шанувальники театрального мистецтва менше відчували різницю між столицею і провінцією, грушківські артисти ось уже 45 років не сходять зі сцени і возять класику — «Сто тисяч», «Шельменко-денщик», «За двома зайцями» — до сусідів.

Коли репетирували «Мину Мазайла», надумали поїхати до Хмельницького облдрамтеатру на прем’єру цієї п’єси. Приїхали гуртом, але, як для колег, зайві стільці для них знайшли. Сільські аматори були в захваті від вистави — але нічого звідти не запозичували. У них своє бачення. В образах «Мини Мазайла», створених грушківчанами, глядачі-земляки одразу ж упізнають тих своїх краян, які, діставшись вищого щабля, почали цуратися роду та мови, стали пихатими. П’єса змушує глядача думати — хто він, звідки його корені. І сільські глядачі, повернувшись після вистави додому, дістають старі альбоми, допитуються в старших людей про своїх дідів-прадідів. Артисти, звичайно, про це знають, і це для них стимул, щоб грати далі.

Серед ветеранів колективу два Івани Трофанчуки — Васильович та Михайлович, Надія Трофанчук, Ганна Чорпіта, котра довгий час жила не тут, але повернулася в Грушку, може, й заради театру. Кожен старається привести зміну. Чи не першою заохотила доньку Валентина Олійник. А тепер молода поросль дуже активна. Може хтось із них потрапить і на столичну сцену. А поки що приймають овації односельців. У сусідній Старій Ушиці після спектаклю глядачі вручали артистам квіти, шампанське. В декого на очах були сльози — ці люди також грали в Грушківському театрі, але з села переїхали в селище. Є там Будинок культури — справжній театр, а от трупи театральної — нема...

Як утримати сьогодні театр на селі? Ліміт електрики для Грушки — той, що й для всіх, а театр — це передусім світло. Понад 15 років ніхто не допомагав придбати костюми. Купують за свій кошт. А один капелюшок до ста гривень тягне! Третина пенсії пішла на нього. Виїхати з виставою — теж проблема. Але є надія, що дійдуть тепер у кожну хату: обласне радіо записує «Мазайла» і транслюватиме його на всю Хмельниччину.