Закупівельні ціни на молоко ще більше пішли вниз. Якщо недавно господарствам переробні підприємства платили по 2,4 — 2,6 гривні за кілограм сировини, то нині дають лише 2 — 2,3 гривні. За зібране з селянських подвір’їв пропонують ще менше — 1,1 — 1,3 гривні, у ліпшому разі — 1,5 гривні за літр.

— Заводи не спроможні платити більше, — наголошує голова правління Національної асоціації молочників України «Укрмолпром» Василь Бондаренко, — бо просто «не впишуться» у ціни на внутрішньому і зовнішньому ринках. Адже хоча в країні споживається 96 відсотків саме вітчизняної молочної продукції, та 30 відсотків від загальних обсягів виробництва йде на експорт. А кон’юнктура світового ринку нині складається не на користь вітчизняної галузі. У Росії, куди в основному постачається українська молочна продукція, оптово-відпускні ціни на тверді сири знизилися від 155 російських рублів за кілограм до 120—115 рублів (від 31 до 24 гривень), на сухе молоко — від 4,2 долара до 2,4—2,8 долара (від 21 до 13 гривень). За умови високих закупівельних цін на сировину, українська молочна продукція на російському ринку, порівняно з білоруською, польською стає неконкурентоспроможною. Водночас низькі доходи більшості українців не дають змоги підняти рівень споживання такої продукції всередині країни.

Згадаймо, веде далі Василь Бондаренко, торік значно зросли закупівельні ціни на молоко за рахунок дорожнечі на світовому ринку, і селяни більш-менш були задоволені, але реалізація заводами готової продукції всередині країни скоротилася — десь на 30 відсотків менше продали твердих сирів, на 20 відсотків — продукції з незбираного молока. Саме через низьку купівельну спроможність населення споживання молокопродукції в перерахунку на молоко постійно знижується — з 370 кг на одну особу в 1991-му до 235 кг у 2006-му і ще менше — до 218 кг у 2007 році. Такі цифри: українець за рік з’їдає три кілограми твердого сиру, тоді як німець — 22 кг, а француз — 26 кг.

Треба зазначити, каже Василь Бондаренко, що західний ринок для вітчизняної молочної продукції не доступний, адже вироблена вона з сировини, яка не відповідає за мікробіологічними показниками стандартам об’єднаної Європи. У нашій країні в загальних обсягах закупівлі молока ґатунку «екстра» і вищого ґатунку (виключно таке за стандартами ЄС і може потрапляти на полиці магазинів) — лише 7,1 відсотка, першого — 18,2, другого ґатунку — 74,3 відсотка. Тобто ми здебільшого маємо високу собівартість сировини у населення, низьку її якість, а в господарствах закупівельні ціни зрівнялися з європейськими — уже 30 євроцентів, як у Польщі.

Виникає загроза існуванню молочної галузі — кошти на підтримку галузі виділяються не достатньо, програма розвитку молочного скотарства до 2015 року не має відповідного фінансування, конкретних виконавців і термінів втілення. За такого підходу до галузі дійна череда в масштабах країни щороку зменшується в середньому на 200—250 тисяч голів, тож за п’ять-шість років поголів’я корів може буде знищено. Хто візьме на себе відповідальність за смерть молочного тваринництва?

Розмовляла Галина КВІТКА.