Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко заявила 18 березня ц. р. на зустрічі з інвесторами, що в найближчі дні в парламенті буде порушено питання про скасування Господарського кодексу України.

Таким чином, на думку Прем’єр-міністра, буде вирішено програмне положення уряду «Український прорив: для людей, а не політиків» (розділ 2,3) і начебто створяться більш сприятливі умови для інвестицій в економіку країни.

На мій погляд, це небезпечна і шкідлива для нашої економіки дія.

Господарський кодекс України діє більше чотирьох років (набув чинності з 1 січня 2004 р.). За цей час він став не тільки окремою галуззю українського законодавства, що регулює сферу економічних відносин, а й міцною підставою для модернізації господарського законодавства — вже понад 1600 законів та інших нормативних актів за своїм змістом спираються на нього.

На жаль, як часто буває в нашій законотворчості, прийняття законів не завжди враховує всі конкретні реалії життя, часто на догоду окремим політикам чи групі зацікавлених осіб у них містяться необ’єктивні та невзаємопов’язані з усіма факторами діяльності положення. Тому і Господарський кодекс України має серйозні суперечності з Цивільним кодексом України, в якому неповною мірою враховуються стосунки між суб’єктами господарської діяльності.

Це й стало основною причиною, згідно з якою Організація з економічного співробітництва і розвитку при ООН (ОЕСР) спільно з Європейською комісією вважають необхідною ліквідацію Господарського кодексу України з посиленням ваги Цивільного кодексу.

Це думка хоч і міжнародних, проте спеціалістів, які не до кінця знайомі з реаліями економічного життя України, і тут я цілком згоден з Ю. В. Тимошенко, яка влучно висловилася: «Ми повинні будувати країну власним інтелектом, а не імпортованим. Ніхто за нас ідеальну модель нам не збудує. Коли за таке будівництво беруться зайди, виходить фантасмагорія».

До чого ж насправді може призвести ліквідація Господарського кодексу України, неважко спрогнозувати, зважаючи на той факт, що до нього увійшли положення законів про обмеження недобросовісної конкуренції, про підприємство, про банкрутство, про ціни і ціноутворення, про цінні папери, зафіксовані санкції до суб’єктів господарської діяльності та інші. Особливо, якщо врахувати нашу вітчизняну практику руйнування здобутого та зволікання з прийняттям гідної заміни зруйнованому.

Передусім ми повернемося до тих часів, коли в економіці країни не було чітко визначених правил взаємозв’язків її окремих підрозділів та фізичних і юридичних суб’єктів.

Це означатиме не тільки руйнування системи економічного законодавства України, а й стане черговим кроком для подальшого розбазарювання країни та знищення її економіки.

Між тим розробка і введення в дію Господарського кодексу є науковим та законотворчим досягненням, яким вправі пишатися Україна. Цим кодексом була продовжена європейська традиція у регулюванні, згідно з якою поряд з цивільними діють і комерційні кодекси. При цьому українська законотворчість пішла далі європейського досвіду в питаннях збалансованості державного регулювання та ринкового саморегулювання, упорядкування взаємовідносин влади і бізнесу. І щоб зберегти це законодавство, його треба не відміняти, а поліпшувати шляхом внесення поправок, що врахують недоліки чинної редакції кодексу.

На перевагу цього шляху вказує і досвід країн континентальної Європи. Наприклад, Наполеонівський Комерційний кодекс Франції діє двісті років, інший важливий кодекс — Німецьке торговельне укладення —понад сто років. І вони — частина чинного законодавства. Зрозуміло, зміст істотно змінився. Але їх удосконалювали, а не знищували.

У нас же переважає прагнення через невеликі проміжки часу переписувати закони заново, цілком скасовуючи раніше прийняті. Замість того, щоб їх модернізувати, викидаємо чинні й замінюємо новими, котрі, не вирішуючи назрілих проблем, породжують нові. Або переносимо в нові закони норми колишніх у редакції, яка змінена без усякої в тім потреби та під іншим номером. Це призводить до появи нових коментарів, нових тлумачень і необхідності вивчати все знову. І так — без кінця.

Порівняно свіжий приклад — скасування 2007 року прийнятого у 1991 р. одного з найважливіших реформаторських законів — закону «Про власність». Скасували без будь-якого обговорення громадськістю та у Верховній Раді, включивши пункт про скасування у великий перелік нормативних актів, що втрачають силу у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України (далі — ЦК). Але ЦК не вирішує всіх питань, які вирішував закон про власність, і оскільки відповідно до закладеної у ЦК концепції він є законом приватного права, то взагалі не може регулювати (і справді не регулює) питання публічної власності, що зачіпають конституційне та інші галузі права. Можна та потрібно було вдосконалити цей закон, а не виключати його із законодавства.

Така практика свідчить про безвідповідальне ставлення до накопиченого. Кожна нова владна «еліта» вважає себе розумнішою за всі попередні покоління і знищує накопичене ними. У такому ставленні до інтелектуального багатства, що акумульовано в законах, полягає одна з головних відмінностей нашого підходу до законодавства від підходу справді європейського.

Європейському підходу до удосконалювання законодавства характерне прагнення до мінімізації радикальних змін, доповнення й уточнення раніше прийнятих кодексів та інших законів, постійне поліпшування чинного законодавства.

Вивчення техніко-юридичних аспектів сучасного німецького і французького права, що регламентує господарський оборот, та їх великої ролі у становленні континентальної системи права має актуальний характер.

На підставі закону 1998 р. «Про реформу торговельного права Німеччини» у Німецьке торговельне укладення (далі — НТУ) було внесено доповнення до положень цього документа. Однією з причин модернізації НТУ вважається широка міжнародна уніфікація норм торговельного законодавства, прийняття низки міжнародних конвенцій, які у свою чергу призвели до перегляду норм національного права. Істотну модернізацію Укладення зазнало в період з 1999 до 2001 рр., у зв’язку з чим була підсилена значущість НТУ в регулюванні господарської діяльності.

У зв’язку з появою господарського права ЄС, введенням євро та з метою урахування Директиви ЄС про господарські товариства НТУ було доповнене законами про контроль у галузі підприємницької діяльності та про публічне ведення справ.

Німецьке торговельне укладення (як і Комерційний кодекс Франції) поповнено нормами банківського, біржового, валютного, антимонопольно-конкурентного права та іншими нормами, які виходять за межі власне торгівлі й не вкладаються в поняття приватного права.

Вважаю, що нам слід врахувати цей досвід удосконалення законодавства і його приведення у відповідність до сучасних умов розвитку економіки країни та внести відповідні зміни до чинного Господарського кодексу України в частині, де існують суперечності з Цивільним кодексом.

Цим самим ми не тільки уникнемо руйнування здобутого, а й запобіжимо марнотратству інтелектуальних сил і коштів, чого не може дозволити собі навіть дуже заможна держава.

Валентин ЛАНДИК, народний депутат України, Герой України.