Підприємство, що є флагманом вітчизняного локомотивобудування й одним з найбільших бюджетоутворюючих виробництв Луганської області, знову опинилося в ситуації невизначеності, після того як Вищий арбітражний суд України ухвалив рішення про повернення «Луганськтепловозу» контрольного пакета акцій, які після приватизаційного конкурсу належать російській компанії «Трансмашхолдинг».

Керівники заводу і його робітники уважають, що 2007-й був найуспішнішим за останні роки. Завдяки отриманим інвестиціям почався підйом виробництва й відкрився вихід на російський ринок. Погашено борги з податків і зарплати, на 20% зросла реалізація продукції, активізувалася робота над створенням нових машин. За рік персонал заводу збільшився на 700 чоловік, а сам обсяг виробництва — вп’ятеро. Прихід російського інвестора відкрив доступ до найсучасніших технологій, і завдяки цьому українська залізниця одержала нові електровози 2ЕЛ-5. В 2008 році обсяг виробництва повинен зрости більш як удвічі й скласти майже 1,5 млрд. грн.

Але нинішня невизначеність статусу заводу змушує «Трансмашхолдинг» обмежувати масштаби своєї діяльності. Директор заводу Віктор Бикадоров уважає, що економічний виграш, очікуваний від реприватизації, може мати вкрай негативні довгострокові наслідки і для самого підприємства, і в цілому для галузі. Прихід нового власника, не пов’язаного із профільним виробництвом, загрожує згортанням випуску тепловозів, ринок яких, до речі, досить обмежений. Це сильно вдарить по економіці й престижу України.

Коментуючи ситуацію, виконувач обов’язків генерального директора російської компанії Андрій Андреєв також намалював досить похмуру картину: керівництво ВАТ «Російська залізниця» і «Трансмашхолдинг» змушені будуть розміщувати замовлення на виробничих потужностях російських підприємств, а «Луганськтепловозу» це загрожує крахом. Адже замовлення від «Укрзалізниці» забезпечують завантаження заводських потужностей не більш як на 20%, а російський власник — на 70%. Представники «Трансмашхолдингу» запевняють, що мають намір всіма доступними правовими засобами відстоювати свої інвестиції, і не приховують побоювань вкладати гроші в розвиток тепловозобудівного виробництва в ситуації свого нинішнього нез’ясованого статусу. Хоча від намічених планів не відмовляються. Наприклад, за інвестиційним планом на «Луганськтепловозі» передбачається відкрити виробництво окремих комплектуючих (кузовів, рамок, візків). На період налагодження цього виробництва розглядається варіант залучення українських робітників на Новочеркаський електровагонобудівний завод, де вони пройдуть курс навчання. Але остаточне рішення з цієї перспективи керівники «Трансмашхолдингу» поки що не приймають.

Керівники «Луганськтепловоза» і «Трансмашхолдингу» дуже сподіваються, що в ситуації, яка склалася, візьмуть гору, насамперед, інтереси України, а не окремої групи людей.

Луганськ.