Наша розмова з головою Волинської обласної ради Анатолієм Грицюком розпочалася з його розповіді про те, як непросто далося рішення про виділення землі під будівництво нового заводу компанії «Нестле» в селі Смолигові під обласним центром. Анатолій Петрович скликав позачергову сесію представницького органу. Адже від оперативного виділення земельної ділянки залежало рішення інвестора. Тим паче що за його кошти змагалися кілька областей. Проте одразу розв’язати проблему не вдалося — не вистачило голосів. Анатолію Грицюку довелося кілька годин вмовляти опонентів, доки ті зрозуміли всі вигоди для області й прийняли позитивне рішення.

— Ви майже два роки очолюєте обласну раду. Чому ж так важко далося рішення? Часто трапляються такі ситуації?

— Скажу відверто: попервах окремі фракції не сприймали мене як голову обласної ради. У них була інша кандидатура на цю посаду. Але знайшлися депутати, які почули мою програму і погодились зі мною працювати. Протягом першого року роботи не раз виникали штучні протистояння. Хоча своїм опонентам я казав: ми живемо для України, для Волині, і наше завдання, попри ідеологічні розбіжності, різне розуміння проблем і ситуації, працювати на країну, на область.

Відтак вдалося налагодити нормальну конструктивну роботу. Депутати з інших фракцій побачили, що я не лобіюю нічиїх меркантильних інтересів. Навпаки, сприяю обговоренню всіх ідей і пропозицій, аби тільки вони давали позитивний результат.

— Тобто той політик, хто з ворогів робить друзів?

— Я поділяю цю точку зору. Сьогодні в раді є чотири-п’ять опонентів, які можуть не голосувати за те чи те рішення. Переважно це люди, які працюють у великому бізнесі. Не раз запитував, чому вони не сприймають мою позицію. У них немає особистої неприязні до мене, але, на їх глибоке переконання, у цьому кріслі мала сидіти інша людина.

Щоправда, ця людина сьогодні очолює облдержадміністрацію — Романюк Микола Ярославович. Він був моїм конкурентом, але нині в нас з ним глибоке порозуміння. Скажу відверто: попервах важко вдавалося дійти згоди з колишнім керівником ОДА Володимиром Нальковичем, хоча потім співпрацювали без проблем.

— Анатолію Петровичу, влада стає владою тоді, коли є власність і фінанси. Чи може нині представницький орган Волині вважатися повноцінною місцевою владою?

— Волинська обласна рада — одна із тих, які не делегували облдержадміністрації право управляти майном комунальної власності. У нас є відділ, який здійснює управління. З усіма керівниками об’єктів комунальної власності за рішенням сесії заключаємо договори, укладаємо контракти на роботу. Ми виділяємо їм кошти на розвиток, ремонт, будівництво тощо. Вважаю, що це правильно і дає позитивні результати.

— Чув, що ви створюєте єдиний реєстр комунальної власності...

— Так. Ця ідея народилася понад рік тому. На одній із сесій ми прийняли рішення: все майно, яке належить обласній, районним, сільським радам, внести в єдиний реєстр. Яка мета такого кроку? Хочемо знати, в якому стані ФАП у найвіддаленішому населеному пункті, яка матеріально-технічна база лікарень, у закладах культури. Що це нам дає? Ми сьогодні реально бачимо, в тому числі сільський голова (тому що створили комп’ютерну базу даних), що в нього є, хто орендує, яка балансова вартість і скільки землі займає той чи той об’єкт, які кошти надходять у раду.

Окрім того, створили енергозберігаючу компанію. Зробимо аудит усіх об’єктів комунальної власності. Після цього визначимо першочергові завдання для обласної та районних рад: де треба поміняти котли, де замінити теплотрасу, куди спрямувати фінанси. За нашими підрахунками, створення енергосервісної компанії щороку дасть змогу заощаджувати від 10 до 15 мільйонів гривень на рік. Ми орієнтуємо голів базових, районних рад, районних адміністрацій на те, що треба запроваджувати енергозберігаючі технології, щоб мінімізувати витрати на закупівлю палива.

— А які обсяги інвестицій отримала область?

— На Волинь прийшло інвестицій по 383 долари на душу населення. Чому? Ми розробили бізнес-інвестиційний план Волинського краю. Такі плани є в кожному районі. І хто б з інвесторів не приходив чи в держадміністрацію, чи в облраду, ми розповімо про наші можливості і пропозиції.

Для того, щоб тісніше співпрацювати з Євросоюзом, з яким межує область, в облраді створили відділ. Його працівники розробляють методику, навчають голів сільських рад, щоб ті вміли написати проекти для участі в інвестиційних всеукраїнських і міжнародних конкурсах, в тому числі й тих, які оголошують комісії ЄС. Мета — залучити додаткові кошти на розвиток соціальної інфраструктури. Є вже і приємні здобутки. Виграла грант Любомльська районна рада. Сільська рада в Маневицькому районі отримала 100 тисяч гривень на облаштування амбулаторії. Торік ми подали свій бізнес-проект по Волинській області. Він посів друге місце, але його визнали унікальним, і ми цей проект доопрацювали і знову подаємо на розгляд комісії.

— Анатолію Петровичу, про Волинь кажуть, що це — край лісів і озер. Як використовуються водойми, чи приносять вони користь громаді?

— Ще минула каденція обласної ради прийняла досить мудре і виважене рішення про передачу водойм в оренду. (На жаль, в державі немає регулюючого документа — чи то закону, чи постанови уряду — щодо збереження, охорони водойм.) Нині в оренді перебувають понад 250 водойм і 53 озера.

На берегах зводяться будиночки відпочинку, облаштовуються місця для приїжджих, стоянки, облагороджують територію і роблять, відповідно до законодавства, зону захисту водойм. У Ківерцівському районі є декілька орендарів, які показали, що треба робити і як можна зробити привабливою територію.

Місцеві жителі приходять відпочити, можуть взяти човна, покататися на катамарані з дітьми.

Обласна рада розробила положення і правила відносин між орендарем і територіальною громадою. Бо ми приймаємо рішення, а сільська рада заключає договір на користування водоймою. Отож до бюджетів усіх рівнів надходять нормальні кошти.

— Знаєте, є думка, що й Шацькі озера, в тому числі Пулемецьке і Світязь, треба віддати в оренду.

— Я декілька разів публічно казав, що Шацьк — перлина України, а територія забудовується нераціонально. Понабудували будиночків. Але немає єдиної каналізаційної системи, яка дала б можливість зберігати цінність цього краю. Природоохоронні органи весь час їхнім власникам роблять зауваження. Хоча озеро Світязь входить в систему Національного природного парку і перебуває під охороною держави.

Минулої осені з групою депутатів їздили на Світязь, розмовляли з місцевими жителями. Вони показали острів, на який повернулись птахи, що гніздились там раніше. З якою любов’ю розповідав про них чоловік, який цим островом опікується. І це також підтверджує те, що на озерах має бути господар.

Окрім того, на Волині є близько 190 озер, які мають таку унікальну корисну копалину, як сапропель. Мені випала нагода розмовляти з вченим, який дослідив декілька озер і довів: і теоретично, і дослідами, що сапропель можна використовувати як стимулятори розвитку і росту всіх видів сільськогосподарських рослин. А ще — в медицині. Тим паче що за мільйони років озера замулились і їх треба підчищати.

— Волинь унікальна і географічним розташуванням, і своїми скарбами — і людськими, і природними, а от туристів мало їздить.

— Чесно кажучи, це хвилює і облраду, і облдержадміністрацію. На Волині є чудові замки, унікальні церкви. Замок Люберта навіть претендував на право називатися одним із чудес України. Є замок в Олиці. На жаль, там розташована обласна психіатрична лікарня. Ми не можемо її ліквідувати, оскільки заклад надає послуги жителям Львівської, Івано-Франківської та Рівненської областей. Поляки пропонували замок реставрувати, але спершу треба побудувати лікарню. А замок напрочуд добре зберігся, один із найкращих. Цього року виділяємо 2 мільйони гривень, щоб підвести опалення і зробити фасадну частину. Багатий на історичні пам’ятки Володимир-Волинський. А Зимненський монастир — взагалі шедевр культури. Якщо їхати по Ковельській трасі, варто завітати у Затурці, де знаходиться садиба Липинських.

Обласна рада дбає про реставрацію пам’яток історії та культури. Зокрема, цього року розпочалася реставрація будинку митрополита у селі Жидичів. Тут був монастир, в якому князь Данило Романович сповідався, коли їхав у Хелм.

— На Волині, особливо у селах, в пошані багатодітні сім’ї. А тому пильної уваги вимагає сільська медицина. Чи йдуть випускники медичних вузів працювати на село?

— В області є три медичні коледжі: Луцький, Ковельський і Ківерцівський. Ми зобов’язуємо сільських і селищних голів, щоб закріпити кадри, аби вони давали направлення на вступ випускникам з тих сіл, де є проблема з медичними кадрами.

За два роки роботи в облраді я зрозумів, що медицина — галузь, яку недофінансовують. Ми прийняли рішення: оголосити 2008-й роком поліпшення матеріально-технічної бази сільської медицини. Тому щорічно, починаючи з нинішнього, 30 відсотків коштів від перевиконання обласного бюджету спрямовуватимемо на розвиток медицини. Плануємо закупити 20 машин «швидкої допомоги» і розподілити їх на 16 районів і чотири міста. А також рекомендуємо кожному району самостійно придбати одну таку машину. Прагнемо спланувати роботу «швидких» так, щоб доїзд був мінімальний. Для цього торік закупили 55 «швидких допомог».

— Наприкінці розмови хочу поставити запитання, яке давно пече моїм землякам з Пульмо: коли нарешті буде прокладено дорогу до села?

— Даю слово, що ми зробимо дорогу до села Пульмо. Обов’язково. Розуміючи, що матеріально-технічна база будівельних організацій, які зводять дорогу, слабенька, ми минулого року виділили 2,5 мільйона гривень, а цього виділимо 5 мільйонів на придбання ремонтної техніки. Тому дорога буде.

— А коли?

— У цьому році.

— Дякую за розмову. До нових зустрічей на прекрасній Волині.

Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.