Посли країн-членів ЄС закликали наших міністрів юстиції і внутрішніх справ звернути пильнішу увагу на прояви ксенофобії і расизму, що, на превеликий жаль, фіксуються останнім часом в Україні. Рекомендацію такого само змісту продублювала і Європейська комісія проти расизму і нетерпимості Ради Європи. Офіційний Київ доволі оперативно відгукнувся на сигнали зі Страсбурга: в березні Україна приєдналася до заяви Європейського союзу, в котрій ідеться про необхідність рішуче боротися з расовою дискримінацією.

Щоправда, як повчає класичний анекдот, б’ють не по заяві, а по смаглявому обличчю. Що, крім декларацій, збирається робити влада для захисту людей неукраїнського походження, зокрема студентів з Азії та Африки, які, між іншим, платять за своє навчання в наших університетах великі гроші? Відповіді на це питання обговорювали на «круглому столі» на тему: «Проблеми расизму в Україні», що днями відбувся в Києві.

Заступник глави міліцейського відомства Михайло Вербенський нагадав, що торік було вбито 13 іноземців, зокрема п’ятьох африканців, чотири злочини розкрито. До речі, ще питання, чи ці вбивства спричинено ксенофобськими переконаннями: принаймні сумнів заронили слова заступника міністра: «Стосовно двох є обґрунтовані підозри, що ці злочини скоєно на грунті расизму». А вже за три місяці нинішнього року проти 91 іноземця вчинено злодіяння. Пан Вербенський вважає, що треба створити спільну програму міністерств освіти та науки, сім’ї, молоді і спорту та внутрішніх справ для того, щоб «проводити конкретну роз’яснювальну роботу в цьому напрямку». А СБУ, МЗС та інші владні структури мають підтримувати зусилля трьох відомств у знищенні паростків печерної ненависті до людей з темнішим кольором шкіри. Пропозиція начебто непогана: справді, треба змалку — з сім’ї і школи — привчати дітей до расової толерантності. Тільки навряд чи нинішні гості України, скажімо, ті самі студенти, які взагалі бояться виходити з настанням сутінків на вулицю, дочекаються, доки виросте виховане в дусі спільної програми чемне покоління. А бритоголові лобуряки, що сьогодні виявляють лише один «спортивний» азарт — спостерігати, як корчиться їхня жертва, і тільки одну науку — нападати зграєю, мабуть-таки, скоріш «клієнти» МВС, ніж «прив’язаних» до нього Міносвіти і Мінсім’ї.

Представник зовнішньополітичного відомства Олександр Горін запевнив, що вони в цій ситуації не дрімають, хоча, на його думку, расизму як соціального явища в Україні немає, зафіксовано лише його прояви. Щоб вони не переросли у практику, МЗС і вживає необхідних заходів. Тим паче що навіть прояви расизму загрожують ланцюговою реакцією: через дипломатичні канали стало відомо про загрози українцям, які мешкають за кордоном. Отже, підбив підсумки пан Горін, «треба ставитися до іноземців так, як ми хотіли б, щоб ставилися до нас».