Десять із сімнадцяти депутатів Сосонської сільської ради Вінницького району проголосували за недовіру сільському голові. Це сталося після того, як громадськість довідалася про те, що очільник дав погодження на оренду приватною структурою двох земельних ділянок площею 108,9 та 25 гектарів. Селяни вимагали пояснень: чому це зроблено без їхнього відома, і питання було винесено на сесію сільради.

Жодного порушення не було?

Зауважень на свою адресу сільському голові Сосонки довелося почути під час засідання чимало. Збори депутатів відбувалися у відкритому режимі. На них завітали майже сотня селян. Трохи більш як 130 гектарів землі, які хотіли орендувати підприємці однієї вінницької приватної структури, стали причиною гострої дискусії. Людей обурило бажання оформити всі документи за їхніми спинами. Чи вдасться жителям Сосонки відстояти свою позицію? Ось що з цього приводу каже Анатолій Гідрович, сільський голова Сосонки:

— Земля, навколо якої зчинився весь цей галас, розміщується за межами села. Такі ділянки не потребують погодження з громадою. Так у законі записано. Сільрада взагалі ними не розпоряджається. Вони перебувають у віданні районної державної адміністрації. Тому всі звинувачення на свою адресу вважаю безпідставними. Ніякого порушення я не допустив. Я лише погодив план уточнення ділянки. Людей підбурюють, а вони замість того, щоб розібратися, що й до чого, йдуть на поводі...

«Вам корови спасибі скажуть...»

На сесії також були присутні представники структури, яка виявила бажання орендувати землю. Від їх імені Вадим Пестовецький говорив про те, що гуси можуть урятувати Сосонку, як колись у далекі часи врятували Рим. «Ви ж мені самі розповідали, що колись у селі була велика гусяча ферма, — казав він. — От ми й хочемо її відродити».

— А де ж тоді ми будемо корів пасти? Ви ж усе заберете, огородите дротом, то ми й ногою туди не зможемо ступити, — запитали із залу.

— Та не все.

— А скільки?

— Зараз точно сказати не можу, бо ще немає проекту, але, гадаю, третини цієї території під гусячу ферму цілком вистачить.

— Гуси витопчуть нам решту пасовища...

— Вам корови спасибі скажуть за врятоване пасовище, бо ми його рекультивуємо, підсіємо травою...

Та представник інвестора не переконав громаду навіть такими вагомими аргументами, як підвищення зарплатні, збільшення плати за оренду земельних паїв.

— Відколи ми працюємо у вашому селі, дотримали всіх даних обіцянок, — наголошував він. — Пригадайте, я перший раз стояв перед вами 23 червня минулого року. Відтоді всі взяті зобов’язання виконали. Зарплату виплачуємо місяць у місяць і всю — живими грішми. Відбудували тракторний стан. У приміщеннях тепло. А найголовніше — розрахувалися з усіма за майнові паї. Мільйон гривень віддали за майно! Ніхто в області не заплатив людям стільки. Ми перші це зробили. Більше половини з того майна нам не потрібно, ви ж знаєте. Спочатку мали намір узяти лише тік і тракторний стан. Це приблизно 400 тисяч гривень. Але на прохання депутатів села, керівництва району пішли людям назустріч. Заплатили і за розвалені ферми, і за інші об’єкти, від яких залишився хіба що фундамент... Усі поля засіяли. Допомагаємо школі. З часом плануємо відремонтувати дороги. Могли б і цей холодний клуб, де нині зібралися, довести до пуття, але ж ви не звертаєтеся по допомогу.

— Якби ви порадилися з людьми, а не робили все шито-крито, не було б цього ярмарку, — зауважив у відповідь один із сосончан. — А тепер люди вам не вірять.

Інвестор погодився з тим, що, справді, треба було відкрити карти людям. На закінчення додав: «Як ви вирішите, так і буде. Ми не тільки у вас орендуємо землі. Маємо біля чого працювати...».

Гуси — лише прикриття

Якщо в інвестора такі гарні наміри і він поки що не підводить, то чому селяни чинять такий спротив? З таким запитанням кореспондент «Голосу України» звернувся до гурту чоловіків, які продовжували обговорення проблеми на вулиці вже після закінчення сесії.

— Та не про гусей і не про пасовище йде мова, — почулося у відповідь. — Наші господарі підбираються до піску. Там же кар’єр піщаний. А це ж нині не пісок, а золото. Ми їх запитували, чи думають зачіпати кар’єр, то нам відповіли: «Є й такі наміри...».

Що вродить на піску?

Представник інвестора переконував сосончан, що документи на передачу землі в оренду ще не готові, тому все це поки що лише розмови. Однак є розпорядження Вінницької райдержадміністрації «Про погодження надання двох земельних ділянок на території Сосонської сільради за межами населеного пункту на умовах оренди». Цей документ датований ще 20 вересня 2007 року. У ньому зазначена назва підприємницької структури, яка претендує на землю у Сосонці. Один із пунктів каже: «Надати дозвіл ТОВ... на розроблення проекту відведення двох ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах оренди». Контроль за виконанням цього розпорядження голова адміністрації поклав на свого першого заступника.

— Яке може бути виробництво на піщаних землях та ще й уздовж берега річки? Там нині чудове місце для відпочинку на березі Десенки. А трохи далі — пасовище для худоби, — кажуть у Сосонці.

Коментарі

Валерій Щербань, депутат Вінницької районної ради:

— Я був присутній на сесії Сосонської сільради і вважаю, що депутати прийняли правильне рішення. У своєму виступі розповів їм про одну із схем, якою підприємці скористалися у моєму рідному селі Якушинці (це село, як і Сосонка, теж недалеко від Вінниці). Спочатку взяли землю в оренду, потім вивели її із земель сільськогосподарського призначення і продали. Все! Крайнього немає. І землі немає. Те саме може статися і в Сосонці. Річ у тім, що частина цієї площі — на території Десенсько-Бузького природного заповідника. Цим усе сказано. Не для ведення виробництва потрібна така ділянка...

У Сосонці є ще одна проблема. Вона стосується піщаного кар’єру. Якщо почати його розробку, то таке втручання в наявну екосистему може призвести до зміни русла річки Десенка, притоки Південного Бугу. У тих місцях є залишки скотомогильника. Одне слово, неспроста начальник обласного управління охорони навколишнього середовища не дала погодження на передачу цієї землі в оренду.

Юрист Вінницької райради:

— Сесія може тільки ініціювати проведення референдуму про відкликання сільського голови. Для того, щоб він відбувся, у Сосонці треба зібрати підписи десятої частини жителів села. Потім депутати приймають рішення про фінансування референдуму. Бюджет Сосонської сільради бідний. Навряд чи на це знайдуть кошти. У цьому разі слід наголосити на іншому: сільський голова не допустив порушення чинного законодавства. Бо землями за межами села справді розпоряджається районна державна адміністрація. У законі так записано.