У Запоріжжі завершився судовий процес за позовом Ганни Воробйової до автотранспортного підприємства «Міленіум». Газети Запоріжжя досить докладно розповідали читачам про цей судовий позов, звичайний з точки зору юристів і незвичайний для жителів Запоріжжя, які втомилися від свавілля водіїв і власників маршрутних таксі.

Місцевий суд Шевченківського району Запорізької області прийняв рішення про виплату пенсіонерці Воробйовій 2 тисяч гривень компенсації за моральні збитки й 924 гривень, які вона витратила на лікування, потрапивши до лікарні після того, як водій маршрутки образив її.

Минулої весни між пенсіонеркою й водієм маршрутки відбувся інцидент. Водій відмовився безплатно везти жінку-пенсіонерку, яка за законом має право на безплатний проїзд, образив її. Коли ж жінка пред’явила посвідчення члена сім’ї загиблого, водій назвав це посвідчення липовим папірцем. Поводження водія завдало пенсіонерці моральної травми, бо вона кілька років тому втратила сина, що загинув в армії. Їй здалося, що, образивши її, водій образив пам’ять сина, це стало для жінки стресом, і вона потрапила в лікарню.

Завершивши лікування в стаціонарі, жінка спочатку написала скаргу керівництву автопідприємства, водій якого її образив. Однак очікуваного результату не одержала й звернулася до суду. Рішення було прийнято на користь пенсіонерки, суд зобов’язав автоперевізника в повному обсязі компенсувати матеріальні збитки й заплатити 2 тисячі гривень за завдані моральні.

Пенсіонерка Ганна Воробйова своїм зверненням до суду більш ніж переконливо довела, що можна й потрібно відстоювати свої права, свою людську гідність. Її перемога в суді — це перемога над хамством маршрутників і власників автопідприємств.

Судячи з того, що в Одесі таких судових процесів не було й, напевно, не буде, культура поводження водіїв маршруток у місті перебуває на належному рівні. Але в тому, що це далеко не так, можна легко переконатися, проїхавши в маршрутці, скажімо, зі спального району Таїрове в центр міста.

Ставши пасажирами маршруток, ми перетворюємося на абсолютно безправних людей. Це не для красного слівця сказано. Час від часу з’являється інформація про дорожньо-транспортні пригоди за участю громадського транспорту. Нерідко пасажири отримують травми, бувають і смертельні випадки.

Одеські автоперевізники, йдеться насамперед про маршрутників, не страхують свою відповідальність перед пасажирами в обов’язковому порядку. Чому? По-перше, тому що міська влада їх до цього не зобов’язує. По-друге, автоперевізники не зацікавлені в такій послузі. Сьогодні пасажирськими автоперевезеннями займаються всі, кому тільки, як кажуть, не лінь. Про кваліфікацію водіїв і говорити не доводиться. У ДАІ вже давно б’ють тривогу, адже деяких водіїв маршруток на гарматний постріл не можна підпускати до перевезення людей. А вони, незважаючи на все, щодня виїжджають на лінію.

У такій ситуації пасажири, не застраховані на випадок ДТП, просто втрачають права після аварії й одержання травм вимагати відшкодування вартості лікування. У статті 13 Закону України «Про автомобільний транспорт» записано, що «страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до закону. При одержанні квитка пасажирові надається інформація про страховика й про обраний вид страхування».

В Одесі водії маршруток (кондукторів нема) не видають пасажирам квитків, тобто пасажири автоматично стають незастрахованими. А не дай Боже, станеться ДТП? Тоді пасажирові відшкодування збитків за отриману травму не домогтися — адже квитка немає.

При наявному в Одесі тарифі на проїзд у маршрутках гроші на страхування пасажирів не передбачені. Чи можна вирішити проблему страхування пасажирів рейсових маршрутів? Звичайно, можна, стверджують фахівці. Для цього достатньо рішення виконкому Одеської міської ради.

Абсолютно достатньо, щоб міська влада при визначенні умов конкурсу на право перевезення пасажирів на право одержання ліцензії включила такий пункт, як у кандидата на перевезення людей, — наявність поліса відповідальності перед своїми пасажирами. Тобто це буде не обов’язковим видом страхування, а обов’язковою умовою для роботи перевізником.

Дивно, але питання страхування відповідальності перед пасажирами маршруток жодного разу не розглядалося на засіданнях постійної комісії міської ради з транспорту. Чому? Здається, пояснити це можна тим, що серед депутатів і членів цієї комісії є люди, які є власниками автопідприємств. Тобто їм невигідно з усіх точок зору розглядати це питання — адже при позитивному його вирішенні доведеться виплачувати компенсації потерпілим у ДТП.

До речі, найбільш захищеними пасажирами громадського транспорту виявляються пасажири таксі. Практично всі таксисти мають поліс обов’язкового страхування власників транспортних засобів, у народі його називають «автоцивілка».

Ну, а хто надасть компенсацію за лікування потерпілим у ДТП пасажирам маршруток? Насамперед, автотранспортне підприємство, автобус якого потрапив у ДТП, Управління міського транспортного комплексу або Моторно-страхове бюро України.

Проблема роботи громадського транспорту — не одеська, не всеукраїнська і навіть не європейська. І, звичайно, головне тут — підвищення рівня безпеки пасажирів. І абсолютно правильно чинять у тих містах, де зменшують кількість маршруток, переходять на роботу великих і надвеликих автобусів. До речі, і в офіційних документах Одеської міської ради — концепції розвитку міського транспорту до 2015 року, програмі соціально-економічного розвитку Одеси передбачений перехід на перевезення пасажирів у великих автобусах. Чому не виконуються ці рішення?

Дістатися в години пік, наприклад, від селища Котовске до центру міста сьогодні досить складно. Місткі автобуси МАЗ, придбані ВАТ «Севертранс», у ці години переповнені. «Севертранс» — до речі, це підприємство купувало дорогі місткі автобуси на прохання міської влади, — сьогодні в змозі забезпечити безперебійну доставку пасажирів у центр міста. Але гримаси конкурсу на право одержання ліцензії на перевезення пасажирів не дозволяють тому-таки «Севертрансу» на повну потужність використовувати великі автобуси. Автотранспортне підприємство зазнає колосальних збитків, його керівники дивуються, чому міська влада не виконує своїх обіцянок про впровадження на лінії автобусів великої місткості.

І тут просто дивує позиція або її відсутність у голови тендерного комітету, заступника одеського міського голови Вахтанга Убірії, який курирує питання міського транспорту. Невже ж незрозуміло, що один великовантажний автобус може замінити 8 маленьких маршруток, у котрі набивається величезна кількість пасажирів.

Не хотілося б закінчувати на сумній ноті. Газета «Регіональний кур’єр» опублікувала матеріал, що називається «Одеська маршрутка — це не тільки фільм жахів». На 124-му маршруті, розповідає газета, працює водієм Сергій Кожекар. Пасажирів, що вперше потрапили на маршрут, вражає, що Сергій подає руку кожній жінці, яка заходить в автобус. І не вважає це якимось особливим сервісом або заслугою зі свого боку.

— Доки не побачу, що пасажир міцно тримається, не рушу з місця, — каже Сергій. — Це — дорога. Тут якісь міліметри можуть коштувати комусь життя.

Дякувати Богові, є в Одесі такі водії, котрі не проміняли совість на зайву гривню.

Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.