Схоже, часи, коли професія мореплавця була ледь не культовою, залишилися позаду, в усякому разі, — для вітчизняних вод та портів. Херсонська область змушена вирішувати ту ж проблему, що й більшість підприємств: гостра нестача кваліфікованих фахівців. Кандидат технічних наук Андрій ВОЛКОВ свою дисертацію присвятив судновим енергетичним установкам. Отож, крім доважку до зарплати у 300 «вчених» гривень, наука озброїла випускника-червонодипломника Одеської національної морської академії саме тими знаннями, котрі щодня потрібні на практиці. Основним же завданням довіреної йому служби заступник директора з технічної експлуатації флоту Херсонської філії «Укррічфлоту» вважає швидкість та оперативність у роботі: судна не повинні гаяти час в процесі технічного обслуговування!

Усі дороги — через Херсон

У робочому кабінеті заступника директора (а «через тире» — ще й начальника бази технічного обслуговування і ремонту флоту) все збереглося, як і було за колишнього господаря, — директора заводу Володимира Бондаря. (Світла пам’ять йому, бо він, кажуть комінтернівці, зберіг підприємство, й саме завдяки йому і в сумнозвісні часи розвалу на весь величезний «суднобудівний» мікрорайон Херсона працював лише один завод ім. Комінтерну.)

На великій карті світу Андрій Волков показує місця, куди допливає його флотилія: Чорне, Середземне, моря Атлантичного океану.

— А вже щодо Дніпра, то й мови не має — в дуже зручному місці розташовані наша база й річковий порт. Йде судно з моря — через нас, спускається по Дніпру до лиману й далі, до морів — теж не оминути йому наших «воріт». Наше завдання: забезпечити, щоб плавзасоби у всіх технічних питаннях були на належному рівні. Зауважте: «Укррічфлот» — єдина судноплавна компанія України, котра будує власний флот, — веде розповідь начальник бази флоту під час нашої мандрівки підрозділами. — Хоч чимала частина плавзасобів — це вже «дідусі», котрим перевалило за двадцять років, немало в нас і нових суден. Будуємо їх на миколаївському заводі «Дамен Шипярдс Океан», де виконують нині замовлення на судна типу «Буг». Вони, — Андрій Володимирович показує кольоровий фотознімок «Бугу», що розсікає морські хвилі, — порівняно з іншими типами — «Волго-Дон», «Волго-Балт», «Сормовський», можуть брати у трюми шість тисяч тонн вантажів. Нині наша база налічує їх дев’ять, а до кінця наступного року буде 12. Судна типу «Десна», які теж несуть службу, будували в Румунії.

Не вистачає досвідчених кадрів

База техобслуговування флоту — це велике господарство, розташоване і на суші, й на воді. Адже до Херсона приписано найбільше суден компанії: тільки тих, що мають статус конвенційних (таких, що мають право заходити в іноземні води), налічується 36, а загальна кількість сягає 60. У підрозділах бази несуть вахту понад 90 фахівців. Загальновизнано, що все річкове господарство, як і галузь загалом, тримається на його кадрах.

— Маємо велику потребу у групових механіках, це ті люди, котрі завжди повинні прийти на допомогу екіпажу й судну. — Приміром, надходить радіограма, що певна проблема виникла на судні. Механіки мають тут, на березі, визначитися, дати пораду, аби на відстані все зрозуміли й взяли до дії. Для цього треба, щоб груповий механік був з великим досвідом, «наплаваним» у рейсах. Але як переманити людину із судна на сушу, де зарплата значно нижча? — запитує, скоріше сам себе, Андрій Волков.

Один із підрозділів служби, який ми відвідали, — цех навігаційного ремонту. Розташований він просто на плаву, хоч нагадує звичайну будівлю, пришвартовану до берега. Його начальник Володимир Кириченко теж, не змовляючись з шефом, зазначає як одну з проблем плинність кадрів. На вагу золота тут цінують зварювальників, слюсарів, токарів, тож всіляко сприяють зростанню їхньої професійної майстерності, підвищенню розрядів, що, в свою чергу, відповідно має й матеріальний вираз.

Флот працює без вихідних, начальник не відстає

Нині на базі гаряча пора — адже з дня на день розпочнеться весняна навігація. Але й без того флот працює цілодобово, без вихідних, каже начальник. І сам він, зізнається, раніше сьомої додому не їде, а в суботу та неділю — навіть любить працювати. З усього видно: за цю рису — відданість справі — й поважають Андрія Волкова підлеглі. Погодьтеся, не кожен у юному віці стає керівником такого рівня. Треба сказати, шанують на флоті традиції й сімейну спадковість: адже й батько, й старший брат 32-річного заступника директора — теж «водоплаваючі». «Скільки ж суден доводиться обслуговувати щодня?» — запитую.

— Коли як: буває одне-два, а трапляється й по 8—10 одночасно стоять у порту та на рейді. Адже намагаємося, аби для обслуговування не обов’язково виділяти спеціально час, а використовувати його раціонально. Стоїть, приміром, судно в очікуванні вантажу чи розвантажується, ми намагаємося цим скористатися, зробити все чітко й оперативно. Тож усі підрозділи завжди в готовності тримаємо, якщо судно на рейді, туди-сюди наші катери швидесенько бігають. Аби все зробити вчасно і якісно, щоб не було в колег проблем у рейсі, щоб хвиля за бортом співала!

У такі напружені часи кипить робота в усіх підрозділах. На станції огляду судового оснащення бази флоту фахівці перевірять весь інвентар, передбачений на випадок аварійних ситуацій. У електрорадіонавігаційній камері «промоніторять» і, якщо треба, допоможуть налаштуватися на роботу усім судновим засобам зв’язку: приймачам-передавачам, локаторам, антенам. Не обійтися теплоходам і без допомоги відділу комплексного забезпечення — тут нададуть увесь побутовий реманент: від спецодягу до мила і туалетного паперу.

...За вікном кабінету Андрія Волкова — пейзаж, що давно став йому рідним: крани, катери, Дніпро. Тут він, вважай, половину життя — ще під час навчання усі чотири практики проходив в «Укррічфлоті». Він з тих, хто над усе любить свою роботу і прагне вдосконалювати знання й уміння. Мабуть, це й штовхає до оволодіння будь-якою новітньою інформацією, що надбана галуззю, — на робочому столі керівника — іноземні фахові журнали англійською, які він читає, лише зрідка звертаючись до словника. А в планах? «Вчитися, вчитися, — посміхається Андрій Володимирович, — докторську написати, от тільки часу вільного для науки так мало, все більше — робота...».

На знімку: Андрій Волков: «Морями й океанами йдуть наші судна!».

Фото автора.