Перший заступник начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, кандидат історичних наук, доцент полковник міліції Михайло Нагорняк чи не найбільше в Україні знає про першого президента Чехословацької Республіки Томаша Масарика. Уже багато років науковець досліджує творчу спадщину цього видатного політичного діяча ХХ ст. А нещодавно вийшов з друку упорядкований вченим збірник творів Томаша Масарика «Право і демократія. Вибрані праці». Чим спадщина цього політика цікава і актуальна для українців?

— Михайле Миколайовичу, чому сьогодні ви привертаєте увагу до творчості Томаша Масарика?

— Перший президент Чехословацької Республіки Томаш Масарик був великим філософом і гуманістом. Українці мали б шанувати його хоча б за те, що він відіграв немалу роль у долі нашої країни, популяризації українського питання й самої України у світі. Він бував у нашій країні в період відновлення її державності і, спілкуючись із Михайлом Грушевським, лідерами Центральної Ради, вітав цей процес, хоча пов’язував його тільки з автономією України у складі Російської Федерації. Перебуваючи 1918 року в Америці і виношуючи думку про побудову Східноєвропейської демократичної унії, Масарик був дуже здивований звісткою про створення Західноукраїнської Народної Республіки і тим, що українці засвідчили свою волю та здатність відбудувати державу. Саме тоді, мабуть, до нього прийшло усвідомлення, що український народ зі своєю історією, культурними надбаннями має право на гідне місце серед інших європейських народів.

Згадаймо, чехословацький президент давав притулок українській еміграції. Завдяки його підтримці було відновлено Український вільний університет, сільськогосподарську академію в Падебрадах, у якій працювали видатні українські вчені та політики, видавалися часописи.

На пошанування президента Чехословацької Республіки, який допомагав українській еміграції, до його 75-річчя вийшов збірник «Добірні думки Президента Масарика». Це було перше знайомство українців з його філософськими поглядами. Працюючи в Моравській бібліотеці в Брно, інституті імені Т. Масарика Академії наук Чеської Республіки, я захопився працями Томаша Масарика, які видалися мені дуже актуальними для України. У підготовці збірника його творів велику допомогу надали колеги з Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Інна Бєляєва, Галина Петросаняк-Боднар і покійний професор філологічного факультету Володимир Полєк, вихованець Карлового університету. Вихід книги є подякою людям, які підтримували мене у наукових пошуках. Сподіваюся, вона стане у пригоді всім, кому небайдужа доля України.

— До яких думок Томаша Масарика, на вашу думку, варто б прислухатися українським політикам?

— Відомо, що Масарик присвятив слов’янству багато своїх праць. Його перш за все тягнуло до Росії, де він не раз бував, зустрічався з Львом Толстим. Величезний вплив на нього мала філософія Достоєвського. Він знав творчість Пушкіна, був ознайомлений з анархістською теорією Бакуніна та, звісно, марксизмом. Уже пізніше, в роки Першої світової війни, статус депутата австрійського парламенту Масарик використовує для популяризації серед великих держав чеського питання зокрема і слов’янського загалом. Він показує своїм прикладом, що треба не стільки говорити про відданість батьківщині, скільки робити все для того, щоб вона посіла гідне місце у світовій співдружності. Українським політикам варто дослухатися до цього заклику — активніше виносити українське питання на широкий загал, знайомити з ним політиків, громадськість інших країн. На жаль, це ще недостатньо робиться у нашій незалежній державі.

— Що корисного нинішній політикум може почерпнути зі спадщини визначного вченого?

— При оцінці процесів, що відбуваються в Україні, слід враховувати ту обставину, що демократичні держави — одна більшою, інша меншою мірою — багато чого увібрали з духу і порядків старого режиму. Час, який переживаємо, можна назвати, за Масариком, лише «спробою демократії», адже довгі роки перебування в складі Російської імперії, а потім Радянського Союзу залишили у ментальності народу глибокі сліди. Як для першого президента Чехословаччини Томаша Масарика, так і для української філософської, політичної та національної традиції «демократія опирається на гуманність». Утвердження гуманістичного змісту демократії відбувається непросто, адже, окрім знайомого всім значення цього слова — влада всіх і для всіх, — зустрічаємо й традиційне розуміння влади як панування. Тоді як при демократії, пише президент-філософ, «не йдеться вже про панування — лише управління і самоврядування та гармонію всіх державотворчих сил».

Неабияку роль у гармонізації державотворчих сил Масарик відводить парламенту, який «мусить постійно і вповні усвідомлювати, що його авторитет походить із делегування, яке він одержує від виборців». При цьому авторитет парламенту не означає ні політичної, ні станової вищості та привілеїв. На жаль, нині спостерігаємо, як у час здійснення «спроби демократії» представницький орган претендує на те, щоб бути панівним. А демократія, за Масариком, визнає лише «здібність до політики та адміністрування, фахову якість». Таких представників слід виховувати в процесі «навчання демократії». А вчитися демократії повинні всі, бо «для управління демократичною державою потрібні адміністративні знання і організаційний хист та розуміння, куди прямує народ і держава згідно зі своїм і світовим розвитком».

— Уже впродовж кількох років спостерігаємо кризу українського парламенту. Які поради, на ваш погляд, дав би Томаш Масарик щодо реформування законодавчого органу?

— Зі зміцненням демократії завжди виникають проблеми, пов’язані з реформуванням парламенту. Це питання не є технічним, як бачимо на прикладі кризи Верховної Ради, що триває у нас з 2004 року. Вона наочно підтвердила слова Томаша Масарика про те, що «демократія потребує особистостей, які б спрямували управління держави, індивідуальностей, здібних до політичної творчої праці». Те, що нині відбувається у Верховній Раді, викликає незадоволення у виборців, але маємо зрозуміти, що без обраних нами представників демократія неможлива. Не пригадую, хто з політиків висловився: яке суспільство, такий і парламент. Справжня реформа Верховної Ради відбудеться з реформою нас, виборців, з підвищенням нашої політичної освіти і моральності. Безперечно, як учений і політичний діяч президент Масарик дає нам і шляхи реформування парламенту. Перш за все, це зменшення його чисельності при пропорційній системі виборів. Цей механізм він пов’язує із зменшенням кількості партій. Друге — надання партії права відкликати депутата і замінювати його іншим. Третє — головною вимогою до кандидата у депутати має стати його освіченість, моральність, здатність до управлінської діяльності.

Другою складовою демократії, що пов’язана з реформуванням парламенту, є реформа бюрократії, цього своєрідного хребта держави, вважає Масарик. Бюрократія повинна не панувати, а виконувати управлінську, адміністративну роботу. «В управлінні, — пише Т. Масарик, — не повинно бути зволікання, справи й акти не можуть погоджуватись із запізненням, урядовці не сміють боятися відповідальності й ухвал, увесь державний і адміністративний апарат буде спрощений і об’єднається». Демократична бюрократія, вважає він, має бути «чесною, чистою».

Третьою складовою у Масарика виступає культура та освіта. Вони є тією базою, без якої неможливо говорити про демократію. Як пише Томаш Масарик, «демократія спирається на знання, на всебічну та загальну освіту, вона є постійним прагненням до політичного виховання і взагалі виховання громадянства». Ще однією важливою складовою виступає відповідальність громадянина: «При демократії кожний громадянин потрібний, кожний є відповідальний».

Масарик вважав, що Європа переживає духовну кризу. Напевно, це спонукало його до розробки програми культурного розвитку своєї молодої держави, котра у 30-х роках минулого століття вийшла у цьому плані на передові рубежі. На жаль, після Другої світової війни ім’я Томаша Масарика зникло. Якщо про нього й згадували, то лише для того, щоб перекреслити все, що було зроблено Масариком для розвитку чеського суспільства і Закарпатської України, яка при ньому ввійшла до складу Чехословацької Республіки. Те, що ми сьогодні заново відкриваємо Томаша Масарика, людину, яка змусила світ подивитися на себе іншими очима — не лише з точки зору прагматизму, а й моралі, — є знаковим. Він писав: «Для мене чеське питання є питання світове». Тож праці Масарика заслуговують на нове прочитання.

— Які ще уроки можна винести зі спадщини Масарика?

— Настав час, коли треба відмовитися від усіляких політичних інтриг і перейти до викладу історії України в контексті європейської цивілізації, не перетягуючи канат ні в один, ні в другий бік. Тут потрібно діяти досить виважено і поставити в центр те, що ставив Масарик: якщо хочемо стати європейською нацією і мати майбутнє, то повинні жити культурно. Маємо для цього інтелектуальний потенціал, який може продукувати власні ідеї, не озираючись ні на Захід, ні на Схід. Згадаймо, що Томаш Масарик менш ніж за два десятки років зробив свою країну найосвіченішою на континенті. Тож і Україна, маючи певні демократичні традиції, цікаву історію, багатий культурний багаж, повинна посісти гідне місце в Європі. Інакше все і далі залишиться на рівні балаканини.

Інтерв’ю взяла Дарина Назарчук.

На знімку: Томаш Масарик.