Чому створення Національної комісії регулювання транспорту спричинило гострий протест керівництва галузі?

Відповідь лежить на поверхні. З’явиться структура, яка контролюватиме дії міністерства. І передусім — тарифну політику, від якої користувачі транспортних послуг давно не в захваті. Й не тому, що дорого, а тому, що платиш незрозуміло за що. З 1 квітня, наприклад, знову може подорожчати проїзд у пасажирських вагонах далекого прямування. Міністерство транспорту і зв’язку запевняє, що у відповідь громадяни, котрі заплатили на 5 відсотків більше від нинішньої ціни квитка, відчують і комфорт, і швидкість. Загалом тарифи за рік підвищаться відсотків на 15 — не більше. Так зазначено в оприлюдненому на сайті Мінтрансзв’язку проекті наказу, який, як запевняли в прес-службі міністерства, може й зовсім не з’явитися, якщо народ буде проти подорожчання.

Сказати, що це лукавство — нічого не сказати. По-перше, хто й коли у нас враховував народне «проти»? По-друге, які 15 відсотків, якщо з початку року вартість проїзду на залізниці й так зросла на 8,7 відсотка, тобто за рік набігає майже 24 відсотки (якщо справді накинуть по 5 відсотків з 1 липня і

1 жовтня). І, вже напевно, особливий тариф буде у фірмових і швидкісних потягах. Інакше чим «перекрити» збитки за соціальні перевезення? Адже у загальних вагонах обіцяно колишню ціну. Але що характерно! І за «дорого», і за «дешево» пасажири однаково трястимуться тими самими розбитими коліям у вагонах майже тридцятирічної давнини. Відновлення рухомого складу за рахунок тарифних коштів, яке щорічно декларують, не виконувалося ніколи. А гроші, які збирає Укрзалізниця здебільшого за рахунок збільшення вантажних перевезень, ішли на що завгодно, тільки не на нові вагони й локомотиви. Нерідко відправники залізничних вантажів скаржилися саме на те, що своїми грошима фактично латають бюджетні діри, оплачують придворні політичні партії, будівництво автомобільних доріг, закупівлю літаків і дорогих автомобілів. Непрямим підтвердженням тому може служити торішній приклад. Уперше за 16 років залізниця перестрибнула сама себе — перевезла майже 515 мільйонів тонн вантажів. Доходи від експлуатаційної діяльності становили 21,7 мільярда гривень, що на 12 відсотків більше, ніж в 2006 році, а рентабельність... лише 0,23 відсотка. Днями Укрзалізниця відрапортувала, що обсяги вантажних перевезень з початку поточного року зросли ще на 3,6 відсотка порівняно з торішніми. Мовляв, навіть нові тарифи (підвищилися на 17 відсотків з 1 лютого) не зупинили користувачів: промисловість розвивається, вантажі течуть рікою! Але чи є в цьому потоці нові состави й устаткування для самої залізниці? Про це, чомусь, жодного слова. Хоча фінансовим планом нинішнього року на відновлення рухомого складу заплановано понад 6 мільярдів гривень. І хотілося б, звичайно, до початку курортного сезону бачити справді нові, а не лагоджені-перелагоджені поїзди.

Зношування техніки теж не афішується. А воно колосальне! З 7,5 тисячі пасажирських вагонів 2,9 тисячі експлуатуються більш як 28 років, порівняно нових вагонів, яким по 10 років, лише 3 відсотки. Щоб бути на рівні обіцяних комфорту й швидкості, треба обновляти в рік, щонайменше, по 300—400 одиниць. Додамо до цього ремонт доріг, електрифікацію ліній (електрифіковано ледь половину), облаштованість вокзалів...

Але у відкритому листі до Президента країни й уряду про категоричну незгоду зі створенням Національної комісії регулювання транспорту (проект закону підготував Мінекономіки) міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський підкреслив зовсім інше: створення такої комісії обмежить вплив міністерства на формування дохідної частини підприємств галузі, а відповідно, надходжень у держбюджет. Загальна сума таких надходжень за підсумками 2007 року становила 10 мільярдів гривень, а утримування комісії потребуватиме з бюджету 5,7 мільярда гривень.

Загалом, у міністерстві й без регулювального органу знають, як справлятися з фінансовими потоками. Тому, мабуть, і протестують. А для більшої переконливості приписали політичну оцінку: «Цей проект суперечить заявленим цілям уряду й змісту Договору про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді України шостого скликання».

Нічого не скажеш, закрутили! Так і хочеться запитати у пана міністра: «А чай без політичного підґрунтя на залізниці подаватимуть або з цим уже взагалі — повний глухий кут»?

Коментуючи ситуацію, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань транспорту і зв’язку Михайло Мироненко заявив, що Національна комісія регулювання транспорту стане «ще одним бюрократичним механізмом, який перешкоджатиме розвитку галузі».

Що й треба було довести?