Фінали європейських і світових футбольних чемпіонатів давно перестали бути просто спортивними змаганнями. Це ще і знакові бізнес-проекти, і своєрідний огляд вболівальників різних країн. Тепер у статистиці подібних турнірів зазначають не тільки результати матчів, авторів забитих м’ячів, а й кількість бійок, число поранених (іноді навіть загиблих), а також арештованих поліцією — як би це мякше сказати — футбольних фанів, що не стримують своїх емоцій.

З’ясовується, сьогодні організаторам мало побудувати або реконструювати спортивні споруди, упорядкувати відповідну інфраструктуру, продумати до дріб’язків деталі самого процесу змагань. Так, здавалося б, уже все зроблено, все готово, можна полегшено зітхнути, але тут з’являється ще один головний біль, ім’я якому — футбольні фанати.

Наприклад, перед початком Євро-2000 поліція Бельгії і Нідерландів (хазяїв чемпіонату) більш за все боялася британських фанів. І, як з’ясувалося, не даремно: підтверджуючи англійське походження слова hoolіgan, вони улаштували 17 червня — після матчу своєї збірної з командою Німеччини — «веселу» ніч тихому бельгійському місту Шарлеруа. Кадри того, як кілька тисяч фанатів, що зібралися на центральній площі міста, били вітрини, а поліція розганяла їх водометними гарматами, транслювали всі найбільші телеканали світу. Мали місце й гучні заворушення між вболівальниками інших команд. Подібні сутички відбувалися й на інших турнірах.

Чи серйозна ця проблема у світлі майбутнього Євро-2012? Безсумнівно. Але варто зазначити: певний досвід у гарантуванні безпеки й правопорядку, наприклад, у київської міліції вже є. Першу подібну спецоперацію вона провела ще у квітні 1989 року.

Пам’ятаю, як це було. Того суботнього ранку на перонах Київського залізничного вокзалу, на Привокзальній площі йшли незвичайні приготування, що викликали в очевидців чималий інтерес. Працівники державтоінспекції перекрили проїзд в одну з частин площі, куди потім була підігнана ціла колона містких автобусів. На одній з машин з підйомником-«вишкою» освоювалася знімальна група з відеокамерами. Радіофіковані міліцейські патрулі контролювали усі входи та виходи в приміщенні вокзалу і на перонах. І — до всього — присутніх вразила прибула незвичайна група в незвичних чорних шкіряних костюмах, довгих шнурованих черевиках, білих касках із забралами і гумовими кийками на поясах.

Напружено звучали якісь команди і повідомлення по радіозв’язку на міліцейській хвилі, що нагадували швидше підготовку до якоїсь воєнної операції, ніж зустріч... юних фанатів московського «Спартака». Чим була спричинена така посилена увага київської міліції до прибуття цього червоно-білого десанту? Як пояснили мені тоді міліцейські начальники, насамперед бентежила їхня кількість — за попередніми даними, що надійшли, їх очікували понад дві тисячі. Був ще один серйозний момент: перед цим, під час зустрічі в Москві киян зі своїми одноклубниками, між московськими і київськими фанатами уже відбулося кілька сутичок, і останні, їдучи додому, пригрозили: ми ще з вами розрахуємося. У свою чергу, і москвичі заявляли, що сильно здивують Київ...

От чому київська міліція почала безпрецедентні на той час заходи, щоб гарантувати повну безпеку гостей та киян на вулицях міста і на самому стадіоні. Просто на вокзалі завзятим прихильникам червоно-білих ненав’язливо, але твердо запропонували проїхатися на Труханів острів, де до послуг спартаківських фанів розгорнули пересувні і стаціонарні буфети, автокрамниці з футбольними сувенірами, а бажаючим надали можливість і м’яча поганяти.

Але от зробити останнє спроможні були далеко не всі: серед гостей було багато таких, які ще не протверезіли після нічних гулянь. Розмальовані обличчя, спотворені злими гримасами, лайка... Одне слово, ті ще шанувальники футболу. Але ось велика група спартаківських фанатів, незважаючи на попередження міліціонерів, вирішила Пішохідним мостом попрямувати до міста. На іншому кінці їх уже чекали фани київські. Хвалити Бога, розділяв їх могутній міліцейський кордон — ні з чим повернулися назад.

А після третьої години дня почалася основна частина міліцейської операції «Вболівальник». До табору московських фанів почали парами підганяти «Ікаруси». Але приблизно через кілометр пасажирів, що зручно вмостилися, чекав сюрприз: автобуси зупинялися, їх брали в щільне кільце люди «у шкіряних костюмах, шоломах із забралами і гумовими кийками на поясах». У результаті під час огляду в червоно-білих фанів «Спартака» було вилучено 48 солдатських ременів із пряжками, 19 кишенькових і саморобних ножів, кастет, два вибухові пакети, 25 металевих прутів...

Треба зазначити, якщо мені не зраджує пам’ять, це була перша операція щойно створеного київського ЗМОПу — загону міліції особливого призначення. І проведена вона була чітко й ефективно. До слова, змопівці пильно охороняли москвичів і у виділеному для них секторі на трибунах. Їхня присутність сама по собі заспокоювала запал сторін.

В. Н.