Ніби вибачаючись перед минулим за коротку пам’ять, ми частіше задумуємося над історією. Може, саме тому за роки незалежності на Волині з’явилося багато цікавих краєзнавчих книжок — про Камінь-Каширський, Луцький, Любешівський, Маневицький, Старовижівський, Ратнівський, Ківерцівський райони. А нещодавно у видавництві «Надстир’я» вийшла книжка про селище Голоби — краєзнавця Ігоря Пасюка і голови правління обласної організації Спілки художників України Володимира Марчука.

Це добре ілюстроване, майстерно оформлене видання. На обкладинці — малюнок Наполеона Орди (1807—1883) «Голоби. Руїни палацу Вільгів» — ніби запрошення у подорож машиною часу.

Голоби — селище із «Списку історичних населених місць України». Тут пам’яток державного значення — чи не більше, ніж у відомому сусідньому Ковелі!

У виданні — максимум інформації про природу, історію: від першої згадки про поселення в 1545 році, про архітектурні пам’ятки і відомих людей. Окремі розділи — про часи, коли містечко перебувало у складі Російської імперії, Польщі, СРСР.

Книжка досить широко репродукує акварелі Наполеона Орди та Войняківського, де зображено Голоби XVІІІ—XІX століть. Лише в цьому збірнику на численних знімках і листівках можна побачити селище в період німецької окупації в роки Першої світової війни. Тоді поблизу Голоб, на березі Стоходу, майже три роки стояв фронт, а в самому селищі був розташований штаб німців.

Серед тутешніх пам’яток архітектури загальнодержавного значення — Святомихайлівський костел XVІІІ cтоліття. Одним із його фундаторів був предок останнього лідера соціалістичної Польщі Войцеха Ярузельського дідич Голобського маєтку Юзеф Ярузельський. Закінчення будівництва датують 1728 роком. Під час Першої світової війни храм підірвали німці. Світлина із зображенням цього трагічного моменту теж є у книжці. Нині костел поволі реставрують.

А ось православна Святогеоргієвська церква, споруджена 1783 року Людвіком Вільгом, воєводою Черняховським. Сам храм і чудова двоярусна дерев’яна дзвіниця біля нього досі прикрашають селище. Так само, як три фігури 1711 року — Богоматері, святих Яна Непомуки та Антонія Падуанського — навпроти залишків парку графа Ронікера, а ще одна на в’їзді в Голоби з боку Ковеля. Серед збережених пам’яток — і залишки палацу магнатів Вільгів (друга половина XVІІІ cтоліття), в’їзної брами до маєтку. На жаль, ці споруди не мають господаря і поволі руйнуються. Занепадає і мальовничий колись парк.

Радянські історики уникали згадувати події міжвоєнного періоду. Переважно писали про класову боротьбу в окупованій буржуазною Польщею Волині. У книжці «Голоби» повніше висвітлено цей період історії, показано, як у селищі розвивалися промисловість, торгівля, культура. Не забуто про діяльність Комуністичної партії Західної України, «Просвіти», Організації українських націоналістів. Чимало сторінок присвячено відомим вихідцям із селища. Один із них — доктор технічних наук, ректор Луцького технічного університету Віктор Божидарник.

Назву Голоби деякі дослідники пояснюють голими пагорбами (лобами), що поруч із селищем. Інша версія: так називали селян, яким після втечі від панської повинності голили лоби.

Безперечно, книжка «Голоби» стане хорошим помічником усім, хто цікавиться історією Волині, незамінним підручником із краєзнавства для учнів місцевої школи. Вона відкриває серію книжок «Старожитності Волині» — про минувшину і сучасність селища Турійськ, сіл Ратнів, Дубове, Білин.

Волинська область.

Фото автора.