Весна підкралася непомітно

Весна розбуркала не лише природу, а й хронічні хвороби вітчизняної економіки. Тому не варто дивуватися, що саме на березень припала кульмінація переговорного процесу українського уряду з російським стосовно цін, обсягів і схеми поставок природного газу на рік нинішній. Нагадаю, щойно стало відомо про намір середньоазійських країн підняти ціни на природний газ з 2009 року, росіяни відмовилися домовлятися про довгострокову угоду з Україною, якій відтоді замаячила європейська ціна на газ. Українська сторона і не наполягала, затвердивши домовленості між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» з низкою промовистих поправок, які мають на меті повернути НАК «Нафтогаз України» статус провідного постачальника блакитного палива промисловим споживачам. Саме вони, а не збиткові поставки енергоресурсів для теплокомуненерго і населення, найбільше цікавлять обидві сторони в переговорному процесі. А відштовхуючись від цього, слід констатувати: НАК виявилася найменш готовою до переходу на ринкові ціни через неспроможність відродити прямі поставки середньоазійського газу і відсутність джерел його заміщення (скажімо, стисненим газом з Алжиру або Єгипту). А березневі переговори з росіянами безжально наблизили терміни переходу на європейські ціни за газ, які здатні вже з наступного року різко знизити вартість промислових активів (чи не тому Фонд держмайна України засуджує прискорену приватизацію Одеського припортового заводу?!), зрештою, знизити конкурентоспроможність економіки. Ця обставина негативно налаштовує проти уряду промислових споживачів, яким доведеться переглядати перспективні плани зі впровадження енергозбережних технологій. До речі, за останні два роки весь приріст промислового виробництва досягнуто за рахунок заощадженого газу (торік споживання газу в Україні скоротилося на 5,5 відсотка, або на 4,1 мільярда кубічних метрів).

Ринкові ціни на газ це і виклик нереформованому житлово-комунальному сектору. Поза сумнівом, уряд буде вимушений пристати до пропозиції НАК зробити його дорожчим для населення, аби мінімізувати витрати промисловості. Й тому що подальше використання НАК для субсидування побутових тарифів означало б її банкрутство. Проектні схеми вже є, на часі їх втілювати. Зрештою, коли на це не піти, то може статися, що, позбувшись чужих посередників, ми викохаємо свого власного — НАК «Нафтогаз України». До всього сказаного, навіть неринковий масштаб газових цін є неабияким подразником для зростання споживчих цін на внутрішньому ринку. Отже, тимчасове перемир’я більше влаштовує українську сторону, ніж російську, а від подальших переговорів варто очікувати сюрпризів, до котрих ніяк не звикнути.

Банкіри люблять тишу

От за що варто шанувати Нацбанк, то це за підготовку клієнта до сюрпризів. Ревальвація, про необхідність якої так довго говорили біржовики, на думку експертів, де-факто вже відбулася. Далися взнаки злагоджені й послідовні антиінфляційні дії Нацбанку та Мінфіну, спрямовані на стиснення грошової маси. Просто кажучи, вони змусили комбанки і підприємства спрямовувати валюту на міжбанківський ринок, а її надлишок відмовився викуповувати Нацбанк. Це на якийсь час знизило залишки на рахунках комбанків (на 5—6 мільярдів гривень проти січня), зате потягнуло за собою подорожчання гривневого ресурсу через процентні ставки, бурхливий розпродаж «зелених», а зрештою — зміцнення гривні до 4,8—4,95 за долар США. Нацбанк домігся свого, проспівавши в унісон з європейцями, — у березні американська валюта найістотніше подорожчала проти долара США. Для економіки це плюс, оскільки, наприклад, газпромівський газ або прибалтійські нафтопродукти автоматично подешевшають, якщо Нацбанк таки наважиться револьвувати офіційний курс гривні.

Громадяни відреагували на штучно створений дефіцит безготівкової гривні не менш бурхливо. За місяць вони купили лише на 120 мільйонів доларів (у еквіваленті) більше, ніж продали. Якщо зважити на той факт, що приблизно стільки їм потрібно для розрахунків за кредитами, то напрошуються два висновки: довіру людей до долара США і почасти до євро похитнули курсові коливання на світовому ринку і розмови про ревальвацію. Але це ніяка не тенденція.

25 березня курс американського долара США на міжбанківському ринку знову різко стрибнув до 5 гривень, а сукупний обсяг торгів перевищив виручку попереднього дня на 80 мільйонів доларів США. Коли вам кажуть, що гроші люблять тишу, це означає, що її потребують банкіри. Не виключено, що саме того дня хтось зірвав валютний джекпот, який десь неодмінно спливе — або на виборах, або на земельному аукціоні, або на приватизаційному конкурсі, або в політичній грі. У правління Ощадбанку принаймні виникли одразу проблеми з курсовою різницею доларових залишків, які призначалися для виплати вкладникам з утраченими заощадженнями. З тієї само причини уряд подбав, щоб наступні виплати здійснювалися у гривні. Поза тим середній курс гривні не вийшов за рамки валютного діапазону 4,95—5,25 гривні за долар, а баланс попиту і пропозиції швидко урівноважили. В банківських колах не можуть не розуміти ризиків, які стоять за різким падінням долара США. Беззастережне стимулювання імпортного попиту може спричинити послаблення конкурентоспроможності економіки, зростання дефіциту платіжного балансу країни. А панічні настрої серед населення можуть його надихнути на конвертацію валютних депозитів у гривневі, що спричинить новий виток подорожчання депозитів і кредитів. Одне слово, дуже схоже на відновлення курсових позицій долара проти гривні. Вже найближчим часом ми почуємо коментарі з цього приводу керівників Нацбанку, тим паче, що ревальвувати офіційний курс зараз немає потреби. А клієнтам банків наука — торгівля грішми, як і товаром, не гарантує надійного захисту від спекуляцій.

Вперед у минуле не їздять

За балансами Мінпаливенерго, країна зараз не відчуває дефіциту нафти. Мало того, на світовому ринку ціни на нафту нині знижуються, а в Україні на бензин і дизпальне зростають. Чому?

По-перше, як ми не раз зазначали у «Балансах», різкі коливання цін на світових ринках відбиваються на нашому з певним часовим лагом — у місяць—півтора. По-друге, оскільки імпортні надходження нафтопродуктів формують більшу частину ринку, то так чи інакше кінцеві роздрібні ціни найближчим часом залежатимуть від багатьох чинників — динаміки валютного курсу, світової і внутрішньої кон’юнктури, фіскального навантаження на операторів ринку тощо. Як і 2006 року, Мінпаливенерго погодило з нафтотрейдерами умови меморандуму про партнерство, згідно з яким продавці пального зобов’язуються, умовно кажучи, не виходити за рамки певного цінового діапазону, котрий визначатиметься за формулою. Як і 2005-го, Антимонопольний комітет України вже запідозрив картельну змову серед кількох операторів на Сході країни, які підвищували ціни неправомірно, й підключив до свого розслідування Генпрокуратуру. Поза тим вперед у минуле не їздять. Знизити вартість пального меморандум не допоможе, хоч ціни напередодні його узгодження практично завмерли. Секретаріат експертно-аналітичної групи встановив з 21 березня новий ціновий коридор з середньою ціною у 5,66 гривні за літр, уточнивши, що фактичні ціни у роздрібній торгівлі виходять за рамки встановленого коридору. Атож, але коридорний підхід не враховує і багаторічного протистояння державних акціонерів з приватними на Кременчуцькому НПЗ, унаслідок чого він зараз працює на чесному слові. Як зрештою і те, що весняно-польові роботи набувають обертів, поглинаючи дедалі більші обсяги пального.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.