Суттєву відмінність має приватизація державної власності у промислових і аграрних регіонах країни. Якщо в одних покупці «чубляться» на аукціонах за виробничі гіганти, то в других задовольняються навіть, даруйте, нужниками. Принаймні на Вінниччині такий продали вже не один. І на нинішній рік такий «об’єкт» теж виставлений на продаж.

На початку приватизації, трохи більше десяти років тому, на Вінниччині нараховувалося 5,5 тисячі приватизаційних об’єктів. Нині їх залишилося 1,5 тисячі. Вибір невеликий. Все краще підприємці вже прибрали до рук. Що менший попит, то більше бажаючих отримати у власність хоча б яку-небудь частку державного майна. Принаймні так стверджує голова регіонального відділення Фонду держмайна України (ФДМУ) у Вінницькій області Петро Гижко. Наприклад, на нинішній рік серед інших об’єктів приватизації заплановано продати навіть будку на прохідній колишнього підприємства «Агропромсільбуд», а також... нужник, що розташований на території цього ж підприємства.

— Під час приватизації основного майна названі об’єкти з різних причин не потрапили до загального списку, тепер продаватимемо окремо, — уточнює пан Гижко. Таких або схожих об’єктів приватизації у переліку на нинішній рік більшість. Це — фундаменти уже розвалених приміщень, вагончики, недобудовані споруди... Винятком є хіба що Вінницький аеропорт. Левову частку надходжень до бюджету планують виручити саме за «повітряні ворота» міста. Як ми повідомляли раніше, стартова ціна об’єкта визначена у сумі більше ста мільйонів гривень.

— Невже й на руїни чи на нужники знайдеться покупець?

— Покупців — море, — відповідає пан Гижко. — Тому й конкуренція велика. Змагаються наввипередки.

Наприклад, у селі Жорнище Іллінецького району торік продали сторожовий вагончик. Він був у державній власності, тому й опинився у списку приватизаційних. За словами співрозмовника, стартова ціна будки для сторожа становила 1,5 тисячі гривень. А під час торгів вартість об’єкта зросла до семи тисяч(!) гривень.

— Приблизно за таку ціну ми колись продали кінотеатр «Дружба», — наводить порівняння начальник відділення ФДМУ, — і то десь за п’ятим чи шостим разом. Бо не було покупця. Так само по декілька разів оголошували торги на продаж павільйону, що розташований біля готелю «Південний Буг». Ледве збулися тоді. Тепер там земля на вагу золота.

В Гайсині багато разів виставляли на продаж приміщення їдальні заводу «Промінь». Ніхто не хотів брати. Тепер від покупців нема відбою. І це за умови, що всі об’єкти подорожчали — в середньому за десять років їхня ціна підскочила у стільки ж разів, уточнює співрозмовник.

Починаючи з минулого року всі об’єкти йдуть з молотка разом із земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, пояснює співрозмовник. Раніше землю продавала територіальна громада. За виручені кошти вона поповнювала свій місцевий бюджет. Тепер усі виручені гроші надходять державі. Ускладнилася процедура оформлення договорів.

— Продати об’єкт без земельної ділянки, на якій він розташований, можна приблизно за три-чотири місяці, — каже пан Гижко. — А оформити документи на землю менш ніж за рік не вдасться. Тому й пригальмувався процес. Але таким є документ Кабміну, ми змушені його дотримуватися. Саме за рахунок підвищення вартості об’єктів Вінницьке відділення ФДМУ виконує доведені плани приватизації. Колись їх продавали більше, але дешевше, тепер — менше, зате дорожче. Так, торік за рахунок придбання приватизаційних об’єктів вінничани поповнили Держбюджет на 9,3 мільйона гривень, ще 5 мільйонів надійшло в обласний бюджет.

Крім згаданого Вінницького аеропорту, покупці можуть прицінитися ще до низки об’єктів. Серед них — приміщення колишнього заводу в Гайсині; чотири винцехи колишніх радгоспів з вирощування фруктів; більше 100 об’єктів незавершеного будівництва (серед них привабливими є недобудовані приміщення м’ясокомбінату та овочесховища заводу «Кристал»); розвалене приміщення житлового будинку Шпиківського цукрозаводу; лазня (точніше, фундамент від неї) у райцентрі Чечельник. Вибір, що й казати, невеликий. Але курчат восени лічать, зазначає начальник відділення ФДМУ. Пан Гижко переконаний, що покупці все підметуть. Бо навіть там, де залишилися тільки фундаменти, у власність до покупця перейде земельна ділянка. А з нею ти вже — господар. В цьому й полягає головна мета приватизації — реалізувати все у господарські руки, уточнює співрозмовник.