Значне підвищення вартості солодких кристалів фахівці пояснюють монопольними діями «цукрових королів». Кажуть, так вони «підтягують» нашу ціну до європейського показника. Пом’якшити ціновий удар могла б інтервенція цукру на ринок з державних запасів, але про неї урядовці навіть не згадують.

Прогноз щодо підвищення вартості цукру висловив у минулому випуску добірки «Село» Леонід Козодой з Вінниччини («Цукрозаводи виготовлятимуть... автомобільне пальне» , «Голос України» за 19 березня ц. р.). Голова бюджетної комісії Вінницької облради, її депутат, у недалекому минулому досвідчений фахівець бурякоцукрової галузі Л. Козодой зауважив, що потужні компанії ведуть свою політику так, щоб «підтягнути» ціну на солодкий пісок до європейської позначки, приблизно до півтора долара за кілограм. Як у воду дивився фахівець. Наприкінці минулого тижня, протягом двох днів, солодкі кристали на ринках у Вінниці «підскочили» у ціні аж на гривню. У п’ятницю, 21 березня, продавці переписали цінники на цукор з 3,5 гривні до 4 гривень, але в суботу їм довелося ще раз повторити ту само процедуру — домалювати до цифри ще п’ятдесят копійок. Отож на початок нинішнього тижня солодкі кристали у «цукровому Донбасі» продають за ціною 4,5 гривні за кілограм. Солодкий пісок став дорожчий і на оптовому ринку. Замість 2,7 гривні за кілограм його реалізують по 3,6—3,7 гривні. Такого цінового стрибка у регіоні ще не було.

— Зараз ми з’ясовуємо причини раптового подорожчання цукру, — каже заступник начальника управління економіки Вінницької облдержадміністрації Станіслав Тичинський. — На наш погляд, підстав для цього в регіоні нема. На складах заводів зберігається нереалізований цукор ще 2006—2007 років. Про дефіцит продукції не йдеться.

На відсутності об’єктивних причин для здорожчання наголошує виконавчий директор обласної асоціації «Поділляцукор» Микола Береговий. За його інформацією, цукроварні краю ще не реалізували навіть половини виробленого торік солодкого продукту. У багатьох на складах зберігається позаторішній цукор. Його не продавали, бо не було ціни. Собівартість кристалів на вінницьких заводах висока — 3,1—3,5 гривні коштує виробництво кілограма «піску». Дається взнаки старе обладнання, здорожчання енергоносіїв. Тому й не поспішали продавати товар собі на збиток.

До маніпуляцій з ціною на солодкі кристали споживачам не звикати. Раніше цукор дорожчав зазвичай напередодні сезону заготівель ягід, наприкінці весни—на початку літа. Збільшувалися обсяги його споживання — підвищувалася ціна. Великі компанії скуповували основну масу цукру, а тоді «правили бал» на ринку, диктуючи свою ціну.

— Те саме відбувається нині, — продовжує розмову Леонід Козодой. — Декілька потужних цукрових компаній зосередили у своїх руках ту кількість солодкого продукту, яка задовольняє внутрішні потреби країни. Ось вони й диктують свої умови. Чому саме зараз підвищили ціну? Із входженням в СОТ наш цукор не дуже відрізнятиметься ціною від європейського. Доки цього не сталося, «цукрові магнати» спішать урвати своє. Ось де головна причина, а не в тому, що нібито на світовому ринку намітилася тенденція до здорожчання цукру. Хоча це справді так. Але, повірте мені. У жодній країні світу солодкі кристали не зросли так високо у ціні, як у нас.

Вінницька область.