На консультації до обласних лікувальних установ Рівного найбільше приїжджає пацієнтів з найвіддаленіших районів — Зарічного, Рокитного, Дубровиці... Чому? Невже так не довіряють люди місцевим лікарям, що витрачають час і гроші на поїздки до обласного центру?
З’ясувалося, причина не в недовірі, а в тому, що медиків у поліських районах катастрофічно бракує. До того ж що віддаленіший район, то більше не вистачає.
— Понад 60 відсотків лікарських посад у Зарічненському районі — вакантні, — бідкається головний лікар районної центральної лікарні Андрій Лотоцький. — Причому з тих лікарів, які працюють тут, більше половини — пенсіонери.
Як привабити лікарів у цю поліську глибинку? Одним з дійових стимулів для того, щоб випускники медінститутів сюди їхали і тут залишались, могло би бути надання їм у селищі житла. А тому ще у 2005 році в Зарічному затіяли реконструкцію вивільненого приміщення стоматполіклініки під житловий будинок для лікарів. Тоді цей об’єкт (на знімку) було згадано навіть у постанові Кабінету Міністрів, якою розподілялися кошти держбюджету на заходи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
І хоча проектно-кошторисна вартість робіт із перепрофілювання поліклініки становила на той час майже два з половиною мільйона, але виділили і освоїли тоді 300 тисяч. І надалі через відсутність фінансування будівництво зупинилось. Тож вирішення квартирного питання лікарів Зарічного відтоді зависло у повітрі.
Мало того, що медпрацівники до Зарічного не їдуть, але й ті, які тут працювали і котрим набридло стояти в черзі на квартиру, перебиваючись по чужих кутках, залишають район. Торік із селища виїхали шестеро лікарів, і в новому році тенденція продовжилась. Подружжя Андрій і Оксана Копаньки (він ендоскопіст, вона — педіатр), не дочекавшись квартири, перебралися ближче до батьківської хати, де знайшли роботу. У них двоє дітей, з якими подружжя мешкало в Зарічному на приватній квартирі. А коли господар запропонував їм звільнити житло, бо надумав його продати, вирішили взагалі виїхати.
Нині ще шестеро лікарів стоять у черзі на отримання житла. Якби реконструкцію стоматполіклініки завершили, їх потреби задовольнили б повністю. Адже в не доведеному до пуття будинку має бути 12 квартир: чотири трикімнатні, дві двокімнатні та шість однокімнатних.
Голова районної ради профспілки працівників охорони здоров’я, хірург Микола Луцик побував із цією проблемою на прийомі у голови Рівненської облдержадміністрації Віктора Матчука. Начебто пообіцяв очільник краю впрягтися з коштами обласного бюджету в цього воза. Але за умови, що частково профінансує таку потрібну для району будову і місцевий бюджет.
— Тільки кілька квартир Віктор Матчук запропонував зробити службовими, щоб у них могли поселитись випускники медінститутів, — розповідає Микола Луцик.
Що ж, ніби з’явилась перспектива облаштувати квартири для сільських медиків. Аби лишень не відклала влада це у довгу шухляду. Бо це не просто проблема десятка лікарів, це проблема всього району, де нині потребують постійної допомоги 757 чоловік — потерпілих першої категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 70 дітей-інвалідів, захворювання котрих пов’язані з наслідками аварії на ЧАЕС. І взагалі, район належить до зони добровільного гарантованого відселення, тут з року в рік зростає захворюваність на серцево-судинні, легеневі та онкологічні захворювання. Але щоб допомогти цим людям, треба спочатку допомогти лікарям — завершити для них дім. І тоді, звичайно, можна розраховувати, що вони залишаться тут, у поліській глибинці, жити і лікувати...
Людмила МОШНЯГА, Олександра ЮРКОВА.
Рівненська область.
Фото Людмили МОШНЯГИ.
