Восени Україна повинна звітувати перед Групою держав проти корупції (GRECO) Ради Європи про виконання антикорупційних рекомендацій і стану корупції в країні. Водночас фахівці організації Transparency Іnternatіonal дійшли висновку: українське суспільство уражене цим злом і воно — системне. За даними її досліджень, рівень корупції в Україні становить 2,7 пункта (за 10-бальною шкалою, де 0 — максимум, 10 —відсутність її взагалі), а 50% державних службовців причетні до корупційної діяльності.

Європейські та світові організації вважають Україну однією з найкорумпованіших країн і готові надавати підтримку ініціативам влади у цій царині, зокрема у здійсненні експертизи законопроектів, спрямованих на боротьбу з корупцією. Тим часом зарубіжні інвестори стверджують: без грошового «підношення» в Україні не може просуватися жоден бізнес-проект, звинувачуючи в хабарництві наших можновладців і державних службовців усіх рангів. Але слід зауважити, що корупція — це танок удвох: корумповані здебільшого бідні країни, ті, що корумпують, — переважно багаті. Хто в такому «тандемі» порядніший?

«Може, домовимося?»

Але чи Україна найгірша у світі? Чи ті, хто нас звинувачує у корумпованості, зокрема країни Європейського союзу, самі вже подолали це зло? Адже ті, хто нас повчає, часто стають учасниками корупційних скандалів — і в політиці, і в економіці. Це й у них, якщо не задовольняють закони чи правила, знаходяться люди, готові змовницьки підморгнути: «Може, домовимося?»

І завжди хтось відповість ствердно. Хоча в різних суспільствах це має різний вигляд — «червоненькі конвертики» в Китаї, «бакшиш» у арабів, «матабиш» у Центральній Африці, «пайола» на Філіппінах, «пропина» у Латинській Америці, «глечик з вином» у Франції чи банальний хабар на теренах колишнього СРСР — суть одна й та сама: корупція охопила світ.

Ніхто напевне не знає, яка питома вага корупції у міжнародній економіці. Але відповідно до оцінок Світового банку, її загальний щорічний обсяг становить приблизно 80 млрд. дол. Це — крім нецільового використання коштів, котрі спрямовуються на розвиток також і дрібного хабарництва. Воно практикується, зокрема, у країнах, котрі перебудовуються, і де існує як різновид додаткового податку з власних громадян. Його стягують поліція, митниця, чиновництво, представники політикуму.

Сумнівна слава єврочиновників

Дедалі частіше очільники країн — засновників ЄС непокояться, що у зв’язку з розширенням кількості членів Союзу зросла й кількість корумпованих урядів, натякаючи на поляків, чехів, литовців та інших. Мають рацію: у цих країнах насправді час від часу виникають корупційні скандали, до яких причетні урядовці. На боротьбу з корупцією у східноєвропейських країнах-учасницях Єврокомісія спрямувала 54 млрд. євро, значна частка з яких розкрадена. Тож єврочиновникам довелося констатувати: «Брюссель імпортує корупцію з країн, що приєдналися до ЄС». Утім, щодо «імпорту» виникають сумніви: за даними організації «Міжнародна прозорість», рівень корупції у новачків після приєднання до спільноти не зменшується, а зростає. Очільники Єврокомісії навіть називають цю проблему «бездонним колодязем».

Але благополучні європейські сусіди й самі не такі вже бездоганні: чимало їхніх функціонерів мають недобру славу збирачів мзди. Принаймні чесність самих структур ЄС уже давно під сумнівом. Про це, зокрема, пишуть європейські ЗМІ, цитати з деяких пропонуємо читачам.

«Європатікер»: «Стали відомі дані розслідування, котре доводить, що чимало членів Європарламенту зловживає своїми привілеями. Кожному із 785 парламентаріїв щомісяця надається 14 тис. 596 євро на утримання секретаріату. Незважаючи на те, що в штаті деяких з них лише одна чи дві особи, вони намагаються одержати повну суму та реєструють для цього друзів і родичів. Відомі навіть випадки, коли члени парламенту одержували гроші на утримання секретаріату, але не винаймали жодного співробітника. Або коли кошти спрямовувалися, приміром, на догляд за дітьми чи ремонтні роботи. Інший винаймав на роботу власну дружину, кваліфікація котрої не мала жодного стосунку до таких обов’язків. Ще один купив на ці гроші королівський різдвяний подарунок... співробітникові, що відповідає його 19-місячним зарплатам».

«Шпігель»: «Обвинувачення чиновників відомств ЄС у корупції виникає не вперше. 1999 року через це пішов у відставку повний склад Єврокомісії, очолюваний французьким комісаром Едіт Кресон. Вона навіть надала своєму стоматологу псевдоконсультаційну угоду, записавши його у список тих, хто одержував зарплату від ЄС. Було розкрито також численні так звані чорні рахунки, з яких неконтрольовано оплачувалися вечірки й подорожі. Фінансове управління у Брюсселі, котре щороку має у своєму розпорядженні понад 100 млрд. євро, на думку фахівців, «хаотичне як ніколи».

Радіо «Дойче велле»: «ЄС має власне відомство боротьби з корупцією (OLAF). Приміром, лише за 2003—2004 рік воно розкрило 443 діяння, за якими порушено кримінальні справи — переважно у країнах-членах ЄС, де витрачається найбільше грошей на субвестиції, фонди та програми підтримки. Найбільше таких порушень в Італії і Німеччині. Приміром, у Брюсселі на ремонт однієї з будівель, що належить Єврокомісії, витрачено на 180 млн. євро більше, ніж плановано: будівельні роботи сягнули 550 млн. євро. Також порушено кримінальну справу проти Європейського статистичного відомства (Євростат). Воно обвинувачувалось у тому, що укладало угоди за сумнівними критеріями. Крім того, керівникам відомства закидалося розбазарювання 1,5 млрд. євро.

2003 року в корупції підозрювалося також відомство сільського господарства, очолюване Францом Фішлером (Австрія). Ціни та обсяги виробництва на його продукцію регулюються Єврокомісією з тим, щоб їх стабілізувати та уникати перевиробництва. Але сама система субвестицій спонукає до зловживань. Приміром, один із співробітників цього відомства за хабарі надавав деяким приватним виробникам інформацію щодо змін у ціновій політиці ЄС. Збиток від цієї афери становить 5 млн. євро».

Тим часом у брюссельському центральному офісі, як і раніше, наявна широка система неконтрольованих «чорних» рахунків. Як стало відомо з внутрішніх розслідувань Єврокомісії, є дані щонайменше про 377 банківських рахунків, відкритих без відома її керівників чи в обхід звичайної процедури. Більшість з них — за межами ЄС, зокрема у Бельгії, Люксембурзі, інших європейських країнах. Тим часом досі невідомо, з якою метою їх відкрито, які кошти на них лежать, чи були порушені закони й чи служать вони приватному збагаченню?

Проте, констатує преса, «європейських політиків уже давно не бентежать різноманітні скандали, що загрожують зупинити політичну кар’єру їхніх колег. Адже, як свідчить практика, під час розслідування завжди можна внести корективи в ситуацію і навіть вдало повернути її на власну користь».

Позбавити імунітету!

Як тільки у прем’єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі закінчилися повноваження голови ЄС, співгромадяни негайно нагадали йому про старі гріхи, додавши нові — спроби підкупу суддів, котрі вели відкриті проти нього справи. Зокрема, незаконної купівлі агропромислового комплексу 1985 року, до яких, крім нього, причетні ще вісім високопоставлених осіб — троє з них уже за гратами. У зв’язку з цим Конституційний суд Італії ухвалив рішення про позбавлення недоторканності перших осіб держави, оскільки «припинення судових процедур стосовно вищих посадових осіб держави порушує конституційний принцип рівності громадян і порушує їхнє право на захист».

Не менш проблем з корупцією є й в інших європейських країнах, зокрема Франції, Великій Британії, Німеччині, де, за повідомленнями тамтешніх ЗМІ, час від часу виникають скандали через незаконне фінансування виборчих кампаній, афер в економіці. Приміром, один з останніх корупційних «свіжих» скандалів у Німеччині, де щодо цього, до речі, діє досить жорстке законодавство. Але винахідливість його порушників не має меж: вони й у ньому знайшли «дірки».

Нещодавно уряд ФРН у зв’язку з кампанією щодо подолання корупції та ухилення від податків, розпочав боротьбу з офшорними зонами в межах самого ЄС. У результаті прокуратура ФРН порушила кількасот кримінальних справ стосовно своїх високопоставлених громадян — клієнтів ліхтенштейнського банку LGT, одержавши закриту інформацію від одного з його співробітників. Податкові органи й досі здійснюють обшуки — і у великих банках, і в приватних будинках. А першим серед затриманих у цій справі був нині вже колишній виконавчий директор Deutsche Postbank AG Клаус Цумвінкль, з котрого й почалася ця історія: він переказав гроші на банківський рахунок у Ліхтенштейні, не сплативши близько 1 млн. євро податків.

Нині Берлін ініціює реформу податкового законодавства ...Люксембургу та Ліхтенштейну. Безпрецедентна акція з викриття високопоставлених неплатників податків, ініційована німецькою прокуратурою, загрожує обернутися різким охолодженням відносин Німеччини та князівства Ліхтенштейн. Спадкоємець трону Алоїс назвав посяганням на суверенітет його країни дії ФРН з оплати послуг інформатора-співробітника банку Ліхтенштейну. Заявивши, що Німеччина не може впливати на фінансові структури князівства для арешту певних і не дуже чесних своїх держслужбовців. І нагадав: фінансова система Ліхтенштейну будується на анонімності вкладів і непорушності капіталів клієнтів банку. Будь-які гроші, якщо вони не пов’язані з міжнародними злочинами, можуть бути розміщені на депозитах банків Ліхтенштейну.

Але уряд Німеччини все-таки намагається провести через законодавчі органи ЄС певні закони з уніфікації податкового законодавства у всіх країнах спільноти. Утім, поки що не знаходить підтримки з їхнього боку, адже чимало компаній використовують ці зони для відмивання грошей. Великі країни намагаються боротися з цим, а маленькі користуються такими вкладами для підтримки власної економічної стабільності. Тож поступово цей конфлікт переростає у протистояння між різними країнами—членами ЄС.

Замість післямови

Звісно, все викладене вище — лише краплинка в океані корупційних дій європейських політиків і високопосадовців. Вони можуть бути приводом для розчарування у чесності європейських політиків, непогрішності тамтешніх суддів і непорушності європейських принципів демократії, що додає аргументів й українським євроскептикам. Проте чи від цього наші політики стануть чесніші, судді — об’єктивніші, а демократії — більше?

У всі часи люди, котрі володіли владою, використовували, використовують і будуть використовувати її з власною корисливою метою — така вже наша природа. Але рівно настільки, наскільки їм це дозволимо ми з вами, суспільство, завдання якого — придавлювати хапужницькі інстинкти співгромадян. Адже демократичне суспільство — не те, де немає корупції і корупціонерів, а те, в якому корупцію карають, а корупціонерів змушують іти з політики та обійманих ними посад. В Україні поки що політики та високопосадовці, в тому числі й перші особи держави, лише «обзиваються» корупціонерами: мало того, що жодного не покарали, то й система залишається. За такої ситуації виграють лише вони самі, наживаючи мільярди — за рахунок кожного з нас.

Кажуть, корупція почалася тоді, коли комусь вперше спало на думку дати хабара «під прилавком». Нині фахівці в цій галузі вважають, що проблема така само серйозна, як і глобальне потепління. Питання в тому, як коли не припинити, то применшити це зло?

Валентина ПИСАНСЬКА. (За матеріалами зарубіжної преси).

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.