Не знаю жодної школи, училища, вузу, в яких під час зустрічей не казали мені: «Працюємо в державних установах, а статусу держслужбовця не маємо».

Як на мене, пропозиція парламентарія Віктора Пилипишина — дуже актуальна й варта уваги хоча б з огляду на нинішній кадровий стан у сферах охорони здоров’я, освіти і науки. Народний обранець дивиться в завтра, оцінюючи сьогоднішній розвиток (чи топтання на місці?) згаданих галузей. І це слід, безумовно, вітати.

Отже, крига скресла? У Комітеті Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування перебуває законопроект «Про внесення змін до деяких Законів України» (щодо надання статусу державного службовця медичним, педагогічним і науково-педагогічним працівникам)».

Слово Віктору Пилипишину:

— Прийняття положень законопроекту потребує внесення змін до законів України «Про державну службу», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту».

Ймовірно, що закон діятиме з 1 січня наступного року, тому необхідні витрати мають бути закладені в державному та місцевих бюджетах на 2009 рік.

Зокрема, пропонується внести зміни до статті 9 закону про державну службу, згідно з якими «регулювання правового становища державних службовців, що працюють в системі... освіти, медицини та інших, здійснюватиметься відповідно до цього закону, якщо інше не передбачено законами України».

Передбачається також, що «кадровий резерв формуватиметься із спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової, медичної, освітньої та інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповідного профілю».

Змінами до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» передбачається, що «на медичних працівників, які отримали повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина» і працюють за фахом, розповсюджуватиметься дія Закону України «Про державну службу».

А в законі про освіту з’явиться такий абзац: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники матимуть право на надбавку за вислугу років педагогічних і науково-педагогічних працівників, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу», щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків».

Слово Володимиру Полохалу, голові Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти:

— Вважаю прийняття цього закону передчасним. Зараз набагато важливішим є збереження темпів зростання зарплати цим категоріям працівників. Держава заборгувала, зокрема, педагогам за ст. 57 закону про вищу освіту.

Слово Вікторії МиловидовІй, вчительці початкових класів, стаж 35 років:

— Я проти. Проаналізувавши Закон «Про державну службу», дійшла висновку стосовно суттєвого погіршення учительського життя-буття в разі отримання статусу. У школах, приміром, не зможуть працювати сімейні династії; вона через певний час залишиться без досвідчених учителів, бо граничний вік їх обмежується 55 (60) роками; відпустка у нас зараз 56 днів, а в держслужбовця буде лише 30 і тільки через 10 років праці зросте до 45 днів. Утрачаємо й у пенсійному забезпеченні. Нереально, що ми й наші сім’ї матимуть безплатне медобслуговування. Є ще чимало нюансів, які не на користь вчителю-держслужбовцю.

Нещодавно ЮНЕСКО із закладами ООН звернулося до глав держав із заявою про катастрофічний брак учителів, їхню недостатню кваліфікацію навіть в промислово розвинутих країн. У світі до 2015 року додатково потрібно буде 18 мільйонів викладачів.

Україну, звісно, проблеми ці стосуються особливо. Як запобігти кризі в середній і вищій освіті; у який спосіб активізувати науку та інноваційні процеси; чим стимулювати медичних працівників, особливо в селі?

Ці та багато інших питань хвилюють Віктора Пилипишина та його колег, які вже сьогодні готові запропонувати один із шляхів розв’язання, зокрема, кадрової проблеми в освітянській і медичній галузях.