«Оживлений, а потім засуджений... намертво!», «В Житомирі засудили... покійника» — під такими заголовками в різних засобах масової інформації з’явилися саркастичні розповіді про один з фактів роботи Богунського райсуду обласного центру. Йдеться про борги за комунальні послуги. Розглянувши позов орендного підприємства «Житомиртеплокомуненерго» до житомирця Ч., райсуд вирішив стягнути з нього всю суму заборгованості за опалення і гаряче водопостачання, а також державне мито і судовий збір. Все як і належить у таких випадках. Але з’ясувалося, що на момент, коли було зафіксовано той борг, громадянина Ч. уже понад два роки не було серед живих. Це й дало підставу журналістові в глузливому тоні процитувати рядки з судового рішення: «Відповідач у судове засідання не з’явився, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в справі є розписка». А також те, що він, тобто в даному разі покійник, може оскаржити це рішення в Апеляційному суді Житомирської області або воно може бути переглянуте тим же Богунським райсудом за його письмовою заявою.

— Жодної сенсації я тут не бачу. Такі випадки можуть траплятися досить часто, — так прокоментував цю історію голова Богунського райсуду Житомира Віталій Котик.

І справді, якщо помирає людина, на ім’я якої відкрито особовий рахунок, далеко не всі поспішають переоформити його на іншого члена сім’ї. Тож квитанції на оплату житлово-комунальних послуг роками можуть надходити на ім’я того, кого давно вже немає серед живих. Це нікого не дивує. Якщо мешканці тої чи іншої квартири боргують за тепло, воду чи інші послуги, підприємства шлють їм нагадування, потім звертаються до суду, а в позові вказують ім’я, по батькові та прізвище того, на кого оформлено рахунок. Потім боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилають повістку із суду, про одержання якої розписується будь-хто із членів сім’ї. Як правило, відповідач на судове засідання не з’являється. Виписують ще одну повістку. Якщо він не з’являється знову, суд розглядає справу без його присутності. Тож і справу про борг родини Ч. було розглянуто відповідно до закону. А відсутність відповідача давно нікого не дивує, адже зазвичай на судові засідання приходять тільки ті, хто не згоден із заявленою надавачем послуг сумою боргу.

А тепер статистика. З початку року Богунський райсуд Житомира розглянув 5400 цивільних справ. З них понад 3300 — з боргів за житлово-комунальні послуги. Лише невелика частина відповідачів оспорювала борг. Голова райсуду переконаний, що через це здебільшого судам і робити нічого. Процедуру можна спростити — стягувати заборгованість шляхом виконавчого напису. Тобто представник підприємства, якому заборгував той чи інший споживач послуг, ішов би до нотаріуса з документами, які підтверджують борг, а оформлений на їх підставі виконавчий напис для Державної виконавчої служби те саме, що й виконавчий лист. Відпала б зайва писанина, не треба було б відривати людей від роботи, викликаючи на судові засідання. А ті, хто не згоден з претензіями житлово-комунальних підприємств, могли б звертатися до судів з позовами.

А справжнє стихійне лихо для судів — то адміністративні справи. Їх з початку року надійшло вже понад 15 тисяч.

— Буває, що за день їх приносять із ДАІ кілька сотень, — каже Віталій Котик. — У справі — протокол, пояснення порушника правил дорожнього руху, пояснення свідків. Усе це в обкладинці, яка грошей коштує. Ми реєструємо, заводимо статистичну картку, записуємо в два журнали. Затим передаємо судді, який надсилає рекомендовані листи з повідомленням про вручення, кожен з яких коштує три гривні. Люди не з’являються, знову надсилаємо повідомлення. Потім виноситься постанова, йде в канцелярію на реєстрацію, передається до виконавчої служби. Там реєструють, і виконавець іде до порушника, щоб стягнути аж... три гривні 50 копійок. Стільки людей зі спеціальною освітою отримують за це зарплату, відривають інших від роботи! Недарма кажуть, що найдурніші речі робляться з серйозним виразом обличчя. Невже так важко це відмінити? Адже нікому не потрібний паперовий потік тільки відвертає суддів від вдумливого розгляду справді серйозних справ, від яких людські долі залежать.