З виступу керівника фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді Володимира Литвина на засіданні Верховної Ради України 18 березня 2008 року

Шановні народні депутати!

Складається стійке враження того, що українські політики женуть Україну на забій. Цього разу — вже остаточно. Свідомо чи за недомисленням.

Схоже, нас не зачіпають і відповідно не викликають державного занепокоєння світові економічні процеси. Рівно ж як і політичні тенденції. Можливо, через втіху, що Україну вдалося нарешті виштовхнути на один зовнішньополітичний вектор — євроатлантичний. Що ми вже прилаштовані і що нас не забудуть, допоможуть.

Схоже, вся важливість питань внутрішнього облаштування країни і надалі розглядатиметься крізь дзеркало чергового перерозподілу сфер впливу, власності та боротьби за владу. І до відсутності будь-яких осмислених дій в економічній, соціальній, гуманітарній та тій же політичній сферах. І до вибудови життя на основі чергового пошуку ворогів. І що показово — їх знаходження.

Наочне підтвердження всього цього — плани роботи Верховної Ради протягом березня місяця.

Кому потрібна ця імітація діловитості в метушні?

Чому Верховна Рада перетворюється на заручницю декількох людей, які примушують голосувати до безкінечності за їхні питання?

Чому Верховна Рада використовується як інструмент зведення політичних рахунків?

Чому ми дозволяємо перетворювати Верховну Раду на посміховище? Чому даємо право маніпулювати собою? І кому даємо це право? Що припече «вболівальникам за народ» завтра?

Переконаний: ці та інші питання ставить перед собою чи не кожен народний депутат, який не хоче, щоб його невідомо куди вели.

Переконаний: критична маса нашого невдоволення виконанням свого призначення має обернутися переходом до більш осмисленої і відповідальної, а головне — результативної роботи.

За своїм покликанням і призначенням Верховна Рада має бути найточнішим барометром, що відбиває суспільні настрої та устремління людей.

Відбиває вона сьогодні ці настрої? Ні!

Люди переживають ціновий шок. Ми — ні пари з вуст. Відтермінували розгляд цього питання аж на квітень. Тоді вже краще розглядати його аж після Великодня. Можливо, після поминальних днів, з розрахунком на те, що люди звикнуться, змиряться з новими реаліями. І знову продемонструють всепрощення.

Країна в агонії через триваючу ганебну практику державних закупівель. Дійшло до того, що в лікарні (наприклад, «Охматдит») закуповують за державний кошт ліки за два дні до закінчення терміну їх придатності, а Верховна Рада вже другий місяць узгоджує зміни до відповідного закону.

Село вмирає і вимирає тепер вже остаточно. А Верховна Рада навіть традиційно не планує заслухати питання про весняно-польові роботи. Хоча б для випускання пари. Мабуть, сподіваємося, що СОТ усе виправить.

Виправить, як виправляють мерця перед тим, як кладуть його у домовину.

Читаємо захоплюючу переписку між Президентом і Прем’єр-міністром про перемогу над Росією на газовому фронті. І не спроможні розглянути на Верховній Раді проблему забезпечення України енергоносіями, щоб встановити істину: то хто ж таки переміг український народ? І що буде з тарифами у житлово-комунальній сфері? І взагалі, як проблема енергозабезпечення вплине на ціновий чинник?

Усе чекаємо моменту, коли питання досягне піку загострення, щоб попіаритися, показати свою любов до народу.

Чекаємо також, поки НБУ зміцнить гривню, щоб стримати інфляцію. І знову-таки за рахунок людей. А потім уже заслухаємо інформацію про стан грошово-кредитної політики. Так би мовити, навздогін за процесом, що далеко пішов. А він таки пішов. Бо із 100 млрд. заощаджень, котрі наші люди тримають на ощадкнижках, за два місяці 2008 року вони втратили 5 млрд. 720 млн. гривень. Така ціна інфляції для них у цьому питанні.

Живемо розрахунками на нову (оновлену, модифіковану, уточнену) Конституцію, звільняючи себе тим самим від виконання чинної. Активно вимагаємо від усіх дотримуватися закону, а не виконуємо власне рішення, яке має характер закону, про внесення змін до держбюджету на 2008 рік. Термін давно минув, а проекту змін від Кабміну у Верховній Раді немає. Невигідно подавати, адже треба щось казати людям.

Ніхто не бере на себе відповідальності за те, що чинним бюджетом фактично віддано на відкуп Кабінету Міністрів регулювання соціальних виплат за 102 законами. Звісно, що вони не виплачуються, а ціна їх сягає 105 млрд. гривень, і нікого, окрім людей, це не хвилює.

Наша ж пропозиція щодо необхідності виконання у цій частині Конституції, Бюджетного кодексу і рішень Конституційного Суду сприймається як набридання, заважання коаліції здійснювати програму ощасливлення українського народу.

Фракція вкотре пропонує і вимагає перейти, врешті-решт, до розгляду питань та прийняття рішень, які потрібні людям. І припинити словоблуддя.

Фракція пропонує і вимагає відповідальної роботи Верховної Ради. Пропонує і вимагає не дати маніпулювати собою в угоду будь-кому.

Якщо ми не хочемо чи не можемо бути відповідальними перед народом, то принаймні для початку повинні продемонструвати відповідальність перед собою. Бо коли ми не будемо починати з відповідальності перед собою, то не зможемо і ніколи не будемо відповідальними перед людьми.

Це очевидно.

Володимир ЛИТВИН, керівник парламентської фракції «Блок Литвина».