Одразу хочу пояснити, чому я вирішив звернутися до читача з роздумами на таку тему. Написати цю статтю мене спонукала не відомча зацікавленість, а усвідомлення того, що у справі захисту конституційних прав і свобод громадян, якій я віддав майже 28 років свого життя, ще багато нерозв’язаних проблем.

Останнім часом багато критики лунає на адресу органів прокуратури. Із номера в номер окремі засоби масової інформації переконують своїх читачів у корумпованості працівників органів прокуратури, втраті довіри до них. Проте, якщо подивитися на реальний стан справ, то з року в рік до нас звертається дедалі більше простих людей по захист порушених прав, що свідчить зовсім про інше. А зверніть увагу, що робиться на особистому виїзному прийомі прокурора області в тому чи іншому районі (запрошую поїхати зі мною). Мені доводиться приймати по 50 і більше людей, вирішувати окремі питання прямо на місці, відразу ж поновлювати порушене право громадянина.

Довіра людей до органів прокуратури не втрачається, і повторюся, що ми, визнаючи свої окремі хиби в роботі, активно працюємо, завжди з розумінням реагуючи на об’єктивну критику.

Проте сьогодні хочу поділитися із читачами своїми думками про збереження, а точніше — розширення такої функції прокуратури, як нагляд за законністю проведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД).

Запрошую до діалогу й полеміки і правників-теоретиків, які жодного дня не здійснювали цієї наглядової функції, а знають про це з чужих книжок і виступають у засобах масової інформації з вимогою позбавити прокуратуру нагляду за ОРД, і із усіх наших співвітчизників, яких з приводу чи без приводу роками прослуховують, за якими ведуть спостереження, в тому числі за членами їхніх сімей. Згодом ці оперативно-розшукові справи закривають і здають в архіви у зв’язку з недоведеністю участі громадянина в причетності до злочину чи його вчиненні.

Чи хтось із тих, хто ратує за те, щоб прокуратура не здійснювала нагляд за законністю провадження ОРД, замислювався, як громадяни України, їхні сім’ї та близькі принижені, як знехтувано їхню гідність, особисте життя, тобто їхні конституційні права та свободи? Мабуть, ні. Тому звернімося до статистики.

За 2007 рік прокурорами перевірено майже 60 тисяч оперативно-розшукових справ (ОРС), скасовано 1200 незаконних постанов, підготовлено 800 документів реагування, за результатами розгляду яких за порушення під час проведення оперативно-розшукових заходів, а також за порушення конституційних прав і свобод громадян притягнуто до відповідальності 1855 працівників органів внутрішніх справ.

Обсяги наглядової роботи залишаються значними. Потребують обов’язкового вивчення оперативно-розшукові справи, по яких проводять оперативно-технічні заходи та оперативні закупівлі. Упродовж минулого року лише органами внутрішніх справ одержано дозволів суду на проведення близько 20 тис. оперативно-технічних заходів, що тимчасово обмежують права людини, стосовно близько 8 тис. осіб, а також проведено понад 8 тис. оперативних закупівель та контрольованих поставок наркотичних засобів.

Станом на 1 лютого 2008 року не розкрито понад 1 млн. 150 тис. тяжких та особливо тяжких злочинів минулих років. У провадженні перебувають оперативно-розшукові справи щодо майже 22 тисяч обвинувачених, які ухиляються від слідства і суду, та 5 тисяч безвісно зниклих осіб.

Саме за таких обставин державі потрібен наглядовий орган за цим масивом оперативно-розшукових дій і саме прокурор згідно з ст. 121 Конституції України здійснює нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, що і є однією з конституційних функцій прокуратури.

Нагляд за дотриманням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, відповідно до вимог Закону України від 21 січня 1994 р. «Про державну таємницю» (в редакції закону від 26 жовтня 1999 р.) здійснюється прокурором з дотриманням режиму таємності. Отже, працівники прокуратур, які безпосередньо здійснюють нагляд за ОРД, повинні мати допуск до роботи з таємними документами. Діловодство відповідних прокуратур із зазначених питань також має таємний характер.

З огляду на таємний характер оперативно-розшукової діяльності закон встановлює певні обмеження щодо прокурорів, які мають право здійснювати нагляд на цій ділянці. Частина 1 ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлює, що нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами та їхніми заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Згідно із цією нормою закону прокурорів, яким надано повноваження зі здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, умовно можна розподілити на дві групи: прокурори, які можуть здійснювати нагляд на цій ділянці за посадою, та прокурори, які здійснюють нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності за особистим наказом Генерального прокурора України. У зв’язку із цим прокурори, яким надано право здійснення нагляду за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності за посадою, на підтвердження своїх повноважень відповідальним особам оперативно-розшукових підрозділів пред’являють службове посвідчення. Інші прокурори, крім службового посвідчення, повинні пред’явити витяг з наказу Генерального прокурора України або засвідчену відповідним прокурором довідку про надання їм повноважень щодо здійснення такого нагляду. При такому правовому врегулюванні кола суб’єктів нагляду основна ланка прокурорської системи — міські та районні прокурори — усунуті від розв’язання проблем забезпечення законності ОРД. Здійснюючи нагляд за досудовим слідством на місцях, вони фактично позбавлені можливості контролювати та впливати на хід оперативно-розшукової діяльності в цих справах. Що позбавляє їх можливості мати повноцінну картину розслідування у кримінальних справах і правильно організувати нагляд за нею.

При цьому законодавець зовсім не врахував, що основний обсяг роботи з реалізації оперативно-розшукових заходів, зосередження негласного апарату припадає саме на численні районні (міські) підрозділи відомств, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, їх віддаленість від місць знаходження обласних прокуратур та апеляційних судів. Тому з метою підвищення дієвості прокурорського нагляду вважаю за необхідне включити до кола суб’єктів нагляду міських, районних і прирівняних до них прокурорів. Для цього потрібно внести зміни до ч.1 ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

За відсутності належного цілеспрямованого прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, уповноваженими на провадження оперативно-розшукової діяльності, факти незаконного, безпідставного заведення оперативно-розшукових справ та проведення в їх рамках оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних засобів, що обмежують гарантовані Конституцією України права громадян, набудуть дедалі поширенішого характеру.

Важливо, щоб порушення законності були виявлені вчасно і в повному обсязі та водночас відновлені порушені права, свободи та законні інтереси учасників суспільних відносин. Важливо також не лише вчасно встановити порушення законності, а й вжити всіх передбачених законом заходів на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень.

Керівники оперативних підрозділів, посилаючись на те, що необхідність погодження з прокурором подань, отримання дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів безпосередньо не зазначені в законі, вважають себе наділеними правом звертатися до суду з відповідним поданням. Це позбавляє прокурора можливості своєчасно перевіряти законність таких подань і вживати ефективних заходів щодо запобігання порушенням прав і свобод громадян.

Органи прокуратури мають стояти на заваді вказаних порушень, вживати заходів реагування та домагатися поновлення порушених прав.

Концептуально, необхідність збереження ОРД в системі реформування правової системи розглядається як одна із стадій досудового слідства, нагляд за дотриманням законів під час якого здійснюється прокурором.

У зв’язку з цим всі проекти законів, які вносили зміни до законодавчих актів України, що регулюють проведення оперативно-розшукової діяльності, лише посилюють роль прокурора на цьому напрямі, розширюють коло його повноважень, оскільки лише прокурор може оперативно та ефективно впливати на стан законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та дотримання при цьому конституційних прав і свобод громадян.

Сподіваюсь, що мої думки, викладенні в цій статті, розділять і законослухняні громадяни України і їхні повноважні представники — народні депутати України.

Олександр ГАРДЕЦЬКИЙ, прокурор Київської області.