Приємно, що й на нашій вулиці випадає свято: 18 березня Донецький апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції міста Слов’янська, згідно з яким той частково задовольнив позов міського голови Валентина Рибачука до місцевої телекомпанії «САТ плюс» та журналістки Наталії Попової. Суть позову — зобов’язати відповідачів спростувати поширену недостовірну, на погляд його автора, інформацію та виплатити «постраждалому» градоначальникові 100 тисяч гривень заподіяної моральної шкоди. Суд претензії пана Рибачука підтримав, «частковість» полягала лише в тому, що заявлену круглу суму «великодушно» скостили до 80 тисяч.

Яка ж саме «недостовірність», оцінена солідною «цифрою», розгнівала міського голову до такої міри, що довелося йому перейнятися ушкодженою мораллю? Передісторія справи така: кілька років тому в Слов’янську відкрили меморіал «Алея слави» — стенди з фотографіями видатних людей, життя і діяльність котрих пов’язана з містом. За якийсь час «Алея слави» перетворилася на ганьбу: невідомі вандали розтрощили стенди, а міська влада не квапилася з ремонтом. На дивне вшанування видатних земляків звертала увагу не лише телекомпанія «САТ плюс», а й друковані ЗМІ, але це не сподвигло владу на дії.

Тому в черговому репортажі Наталя Попова на тлі все ще не відремонтованих стендів звернулася «до совісті» депутатів міськради і міського голови особисто: «...Ви можете казати, що бракує грошей, бюджетних статей для відновлення цих стендів. Але коли ми вранці йдемо повз виконком і дивимося на ваш джип, Валентине Леонідовичу, який ви здали в оренду нашому місту і за котрий місто платить гроші, то неможливо повірити, що грошей за оренду цього джипу не вистачило б на відновлення стендів...». Оскільки джип — річ конкретніша, ніж знівечений меморіал, «звернення до совісті» для самої Наталі перетворилося на загрозу примусової «оренди» «боргової ями»...

З’ясувалося, що на час виходу сюжету в ефір «Лексус» пана голови Слов’янськ не орендував, а позичав, хоча, за великим рахунком, суті новий договір не змінював: розкішне авто Валентина Рибачука місто таки утримує. Зокрема, Слов’янська міська рада зобов’язалася забезпечувати його паливно-мастильними матеріалами, проходженням технічного огляду, поточним ремонтом та технічним обслуговуванням. Також вона несе витрати, пов’язані з його використанням (для чого місту з його небагатим бюджетом «Лексус» — також цікаве питання, але, напевне, зручніше на ньому роз’їжджати не за власний рахунок. — Авт.), сплатою податків та інших платежів. І, зрозуміло, «святе» зобов’язання —повернути господареві джип не в гіршому стані, ніж на час його передачі в найм. Якщо зважити, що помилка журналістки в назві угоди могла поповнити власний бюджет голови ще на 80 тисяч, володіння «Лексусом» взагалі було б прибутковою справою.

На щастя для автора сюжету і «САТ плюс», ситуація з відшкодуванням моральної шкоди не стала їхньою внутрішньою проблемою, як це часто буває в таких випадках. Цього разу активно проявлена цехова солідарність перешкодила придушити свободу слова в місті, яке й так сумновідоме вбивством Александрова. До речі, обласне відділення Партії регіонів, членом якої є пан Рибачук, пообіцяло виключити «ображеного» голову зі своїх лав, якщо він не лишить журналістів у спокої. За телекомпанію вступився і голова Донецької облдержадміністрації Володимир Логвиненко. В результаті, зваживши всі обставини, повідомляє адвокат Тетяна Фоміна (Незалежна асоціація мовників), «апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог В. Рибачука в повному обсязі».

Перемога, вважає Наталя Попова, — це «прецедент не тільки для свободи слова в Слов’янську, а й для українських ЗМІ взагалі. Я дуже вдячна колегам за підтримку, адже ми показали, що разом ми сила». Справді, разом ми маємо більше «кінських сил», ніж переданий «в найми» «Лексус». На жаль, не завжди цим користаємося.