Шахи. Ім’я шістнадцятого чемпіона ФІДЕ Руслана Пономарьова (на знімку) часто з’являється на шпальтах газет і на інтернетсайтах. Утім, це, як правило, суто турнірна інформація. Тому кореспондент «Голосу України» охоче скористався можливістю поспілкуватися зі знаменитим гросмейстером.

— Останнім часом ви не брали участі в турнірах. З чим це пов’язано? Чи то немає гідних запрошень, чи просто вирішили відпочити?

— І те, і друге. Не дуже запрошували, та й виснажений був, бо цілу осінь грав на багатьох турнірах.

— Чи маєте тепер персонального тренера?

— У команді «Kіev-chess», за яку виступаю, тренер Олександр Білявський. А постійно тренера зараз не маю.

— Колись вам у підготовці до матчів допомагали Топалов і Карякін. А тепер ви з ними співпрацюєте?

— Топалов допомагав мені в підготовці до матчу з Каспаровим та Іванчуком. Його послуги дуже дорого коштували. А от з Карякіним ми продовжуємо творчу співпрацю.

— Свого часу ви мали зіграти матч з Гаррі Каспаровим. Чому він не відбувся?

— Матч передбачали провести 2003-2004 роках в Аргентині. Тоді планувалося виявити чемпіона світу. Потім зустріч перенесли до Ялти. Але і там вона не відбулася. Зрештою, президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов відмінив матч. Либонь, однією з причин було те, що не існувало прямого контакту між мною і Каспаровим. Спілкувалися через посередника.

— Руслане, з якої причини вас не запросили до участі в Гран-прі ФІДЕ?

— Для того, щоб потрапити на Гран-прі ФІДЕ, потрібно мати відповідний середній рейтинг або дійти до півфіналу Кубка світу, який проходив в Ханти-Мансійську (Росія). Я знаходився у резервному списку. Хоча, в принципі, не було планів грати у тих змаганнях.

— Чи буває так, що відомі шахісти домовляються про зустріч у процесі підготовки і проводять неофіційні матчі, про які не знають ЗМІ?

— Звичайно, ми зустрічаємося, тренуємося, щось аналізуємо разом, граємо спаринг-партії. Тобто, це звичний тренувальний процес. Справді, після гри по пам’яті можеш записати всі партії в комп’ютер, але на те й тренувальна партія, щоб спробувати щось нове.

— З метою популяризації вашого виду спорту ви погодилися б завітати, скажімо, до Чернівців і провести там сеанс одночасної гри? І якими були б ваші умови?

— У принципі, все залежить від вільного часу. Його не так просто знайти. Але, якщо відверто, то в таких іграх брати участь цікаво. Торік, наприклад, брав участь у спортивному фестивалі в Черкасах. Проводив сеанс одночасної гри. Було корисно і цікаво — мені і людям.

— Як гадаєте, з чим пов’язане ігнорування шахової тематики в спортивних ЗМІ?

— Як на мене, пояснень чимало. Це дуже залежить від якихось шахових подій. Коли престижні змагання, то вони й висвітлюються гідно. Окрім того, будь-яка шахова подія, як правило, — комерційний продукт...

— Що плануєте найближчим часом?

— Тепер у мене процес підготовки. До чого? Хочу підвищувати свій рейтинг. Для цього треба успішно виступати. Ну, а найзаповітніша, скажімо, мрія — то повернутися на шаховий трон.

Фото Олекси ВАЩЕНКА.