Широка коаліція є, але ніхто ні за що не відповідає

Розкладка політичних сил на обласному депутатському олімпі така. До обласної ради п’ятого скликання ввійшли представники восьми політичних сил. Найпотужнішою стала «Наша Україна» — 29 мандатів. Регіонали отримали 15 місць, «Батьківщина» — 13, БЮТ — 11, «народники» — сім, «КМКС—Партія угорців України», «Демократична партія угорців України» та СПУ — по чотири місця. Троє депутатів облради — її голова Михайло Кічковський та його два заступники Михайло Мартин і Василь Брензович — позафракційні.

На першій сесії Закарпатської обласної ради п’ятого скликання було створено широку коаліцію у складі нашоукраїнців та регіоналів. Закарпатські політологи припускають, що вона працюватиме й надалі. І хоч депутати від БЮТ закликають нашоукраїнців до об’єднання на зразок демократичної більшості у Верховній Раді, ті з рішенням не квапляться. Як і обласні регіонали — залишати коаліцію і йти в опозицію. За висловлюванням одного з обласних тижневиків, нині в обласній раді склалася ситуація, за якої регіонали відмовчуються, народники воюють, бютівці не погоджуються, нашоукраїнці керують. Але це не заважає депутатам усіх фракцій бути, як правило, одностайними у прийнятті рішень, які стосуються затвердження бюджету, соціально-економічного розвитку області, прийняття цільових регіональних програм тощо.

Проблематичними залишаються і відносини між обласною владою та керівництвом обласного центру. На початку лютого це вилилось у так зване замінування будинку Ужгородської міськради та блокування її роботи правоохоронними органами. Ужгородські депутати вважають несправедливим те, що місто торік заробило коштів майже вдвічі більше, ніж Мукачеве, а за формульним розрахунком на одного мешканця обласного центру йому дісталося чомусь на 300 гривень менше. Ужгородський міський голова Сергій Ратушняк стверджує, що Мукачеве, маючи своє лобі у владних ешелонах, перетягує на себе бюджетну ковдру.

Однак до цих боїв місцевого значення пересічному мешканцеві обласного центру байдуже. Його більше цікавить, коли Ужгород вибереться зі сміття, периферійні вулиці «європейського» міста буде освітлено й по них можна буде їздити не лише всюдиходами.

У кожного своя правда

Політичними каменями спотикання в облраді залишаються три питання: прапор області, русинство та будівництво на Верецькому перевалі двох пам’ятників — монумента до 1100-річчя приходу угорських племен у Карпатську низовину та пам’ятника карпатським січовикам, розстріляним після трагічних подій в історії Карпатської України.

Питання про прапор області порушувалося ще з 1990 року. Пропонували синьо-золотистий, синьо-жовто-червоний та синій кольори. Заступник директора Закарпатського краєзнавчого музею Павло Федака доводить, що синьо-жовта барва у прапорництві Закарпаття згадується з 1709 року. Ці барви -кольори прапора першої хвилі еміграції русинів до Америки. 1919 року з’їзд русинів пройшов теж під синьо-жовтим прапором. І тільки у двадцяті роки на Закарпатті набув поширення прапор російського царизму — триколор, який прийняли русофільські організації. Його було занесено сюди російськими емігрантами.

Майже десять місяців тривало обговорення проектів обласного прапора — і в комісіях, і на засіданні президії облради. Йшлося про два варіанти: карпатський ведмідь на синьо-жовтому тлі і той же ведмідь, але на тлі синьо-біло-червоного триколора. Проте жоден проект схвалення не отримав.

Не мають єдності депутати обласної ради й щодо будівництва на Верецькому перевалі пам’ятника карпатським січовикам та монумента до 1100-річчя приходу угорських племен у Карпатську низовину. За розгляд цих питань на черговій сесії 12 березня проголосували лише 42 депутати із 90, тож питання залишаються відкритими. Нещодавно своє бачення розв’язання проблеми оприлюднила через управління інформації та зв’язків із громадськістю й облдержадміністрація. У документі, зокрема, йдеться, що в області працювала комісія з питань розробки концепції встановлення пам’ятного знака на Верецькому перевалі на честь переходу угорськими племенами Карпат, створена Міністерством культури і туризму України. Комісія зробила офіційні висновки. Інститут історії України НАН України також підтримує встановлення пам’ятного знака на Верецькому перевалі. «Зведення пам’ятного знака може стати відправною точкою для зміцнення українсько-угорських зв’язків, але його побудову слід поставити на фахову основу і не політизувати — тоді він стане гідною пам’яткою справжніх історичних подій», — наголошується в заяві.

Русинство також є задавненою темою. Внесення національності «русин» у перелік національностей Закарпаття на першій сесії облради п’ятого скликання зініціював депутат Євген Жупан, оскільки, наголосив він, під час всеукраїнського перепису населення у грудні 2001 року на Закарпатті русинами визнали себе 10 тисяч мешканців області (для довідки: українцями записалося 1 мільйон 10 тисяч закарпатців). Було вирішено звернутися з клопотанням до парламенту України про визнання на території Закарпатської області національності «русин» на законодавчому рівні. А при фінансуванні потреб національностей області передбачити у бюджеті кошти і для потреб русинської громади (мова, культура, освіта, історія, звичаї, традиції тощо). Однак оскільки з Києва ніякої реакції не було, це питання перейшло у складнішу площину. Зрештою, воно вилилось у декларацію «Сойма подкарпатских русинов» з вимогою створити на Закарпатті «самоврядну адміністративно-національну територію під міжнародним контролем».

Ще далі пішов глава «Сойма подкарпатских русинов» отець Димитрій Сидор, протоієрей ужгородського Хресто-Воздвиженського кафедрального собору Московського патріархату. Зокрема, під час прес-конференції у Москві він вів мову про те, що одразу після розпаду СРСР «держава Підкарпатська Русь автоматично повинна була одержати самостійність» і стати «самокерованою територією під контролем Росії та ЄС». Служба безпеки України винесла офіційне попередження одному з лідерів громадського об’єднання за зазіхання на територіальну цілісність України. Згодом стало відомо, що «Сойм подкарпатских русинов» судитиметься з СБУ і підготував позов до суду проти України за невизнання національності «русин», а також планує звернутися з проханням до європейських інстанцій провести незалежний перепис населення на Закарпатті, щоб визначити кількість русинів.

Усі ці події збурили громадськість Закарпаття. Своє відображення вони дістали й під час чергової сесії облради 12 березня. Представники обласних організацій УРП, НРУ, «Собор», «Освіта», КУН, «Свобода» пікетували будинок облради та облдержадміністрації. Вони засуджують політичне русинство та прояви сепаратизму з боку окремих його представників, використання символів іноземних держав на території Закарпаття, відкриття на Верецькому перевалі монумента на честь 1100-річчя приходу угорських племен у Придунайську низовину. Депутати облради більшістю голосів відхилили намір пікетувальників озвучити свої заяви у сесійній залі, проте голова облдержадміністрації погодився прийняти представників політичних сил.

Депутати облради прийняли заяву, в якій, зокрема, сказано: «Закарпатська обласна рада V скликання, як і депутати попередніх скликань, завжди одностайно засуджувала й засуджує будь-які спроби і прояви сепаратизму, українофобії, найменші намагання розпалювання міжнаціональної ворожнечі чи непорозуміння. Обласна рада V скликання й надалі послідовно та наполегливо, злагоджено і результативно працюватиме в інтересах неподільної, соборної України, всебічного розвитку отчого краю, піднесення добробуту всіх мешканців багатонаціонального Закарпаття і докладатиме максимум зусиль задля збереження суспільно-політичної стабільності, традиційної міжнаціональної злагоди і спокою на теренах древньої Срібної Землі — невід’ємної частки Української держави».