Сьогодні термін «банкрут» не є таким шокуючим, як це могло бути якийсь десяток років тому. За умов ринкової економіки банкрутство є одним з економічних станів підприємства, як наслідок конкуренції та боротьби за існування. Практично всі сільськогосподарські підприємства Херсонщини закінчили своє існування як банкрути. Причини шлейфом тягнулися з часів реформування аграрного сектору. Ще у квітні 2001 року сільська рада видала селянам свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Але чвари навколо майна у Давидовім Броді «бродять» і досі.

На думку арбітражного керуючого Олександра Старостенка, це є неналежним виконанням указу Президента України районними адміністраціями, на які покладено відповідальність за проведення реформування сільгосппідприємств. Саме відсутність належного державного контролю, безвідповідальність керівників колективних сільськогосподарських підприємств, правова неосвіченість громадян стали причиною не лише збанкрутіння, а й багатьох інших негараздів. За приклад Олександр Іванович наводить СТОВ імені Суворова, що в селі Давидів Брід Великоолександрівського району, куди Господарський суд у лютому 2006 року призначив його ліквідатором.

Справу про банкрутство суд порушив на підставі заяви прокурора району. В подальшому визнав господарство банкрутом на вимогу кредиторів, оскільки сума визнаних боргів значно перевищувала вартість активів, виробнича діяльність не велась і власної чи орендованої землі боржник не мав. У квітні 2001-го Давидовобродська сільська рада видала громадянам-співвласникам свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на підставі списку, поданого СТОВ імені Суворова. Як стверджує Олександр Старостенко, уточнений список майна пайового фонду керівники сільгосппідприємства і комісія з організації вирішення майнових питань до сільської ради не подали. Наслідок: громадяни-співвласники не мали можливості знати, яке саме майно виділено для покриття майнових сертифікатів і яка його вартість. Бажаючим отримати майно пропонували забрати камінням з розвалених ферм та ще й разом із землею, а це 5—6 гектарів в середині спільного поля. Маючи залежність в питаннях обробітку земельних ділянок, працевлаштування, вихід селяни знаходили в... мовчанні.

Керівники уклали договір про спільне володіння та користування майном. В договорі не зазначено, скільки осіб виявили бажання спільно володіти майном, а головне — договір ніхто не підписав, і громадяни-співвласники навіть не знали про його існування. Передбаченого законодавством акта приймання-передачі як доказу переходу права власності на майно від СТОВ імені Суворова до групи громадян-співвласників оформлено не було. Тим часом і досі, з квітня 2001 року, те майно не виділено і не передано в натурі, як того вимагає закон.

Утім, перевірка, котру двічі проводила Великоолександрівська райдержадміністрація, порушень не побачила. Хоча жодного документального доказу, що майно видано громадянам-співвласникам, в її розпорядженні немає.

Здавалося б, на захист інтересів співвласників має стати комісія з організації вирішення майнових питань, але, на жаль, такого не сталося. Голова комісії передає майно в оренду підприємству, засновником якого, за словами арбітражного керуючого, є... він сам «со товарищи». Згідно з угодою, вартість оренди визнано в 1 відсоток, але й ці кошти не сплачуються, а «спрямовуються на утримання майна».

До того ж селянське майно оцінено в понад три мільйони гривень, а в оренду за уявним договором його передано лише на півтора мільйона. Крім того, частина майна є предметом застави і передача його в оренду заборонена і законом, і нотаріально посвідченим договором застави.

Відповідно до своїх повноважень призначений ліквідатором Олександр Старостенко звертається із заявою до Управління із боротьби з організованою злочинністю Херсонського УМВС України. Провівши перевірку зазначених фактів, УБОЗ направляє матеріали на 214 сторінках до обласної прокуратури: мовляв, є підстави порушувати кримінальну справу. Прокуратура передає матеріали, зібрані УБОЗом, для перевірки прокурору Великоолександрівського району.

Як стверджує ліквідатор, не викликаючи його для пояснень, слідчий прокуратури за один день перевіряє всі факти і цим само днем приймає рішення про те, що підстави для притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб СТОВ імені Суворова відсутні. Враження неперевершені! Майно в натурі не виділено і громадянам не передано. Ще двічі звертався ліквідатор до обласної прокуратури із заявою про перевірку матеріалів, зібраних Управлінням із боротьби з організованою злочинністю, та просив залучити фахівців обласного рівня, оскільки мав підстави сумніватися щодо об’єктивності перевірки Великоолександрівською прокуратурою. Марно!

А вже ходять чутки, що зацікавлені люди вже накинули оком і на майно СТОВ імені Суворова, що є предметом застави та включено до складу ліквідаційної маси, а саме зернотік. Той самий голова комісії просить прокурора звернутися до суду з позовом про вилучення зернотоку та шести тракторів з ліквідаційної маси банкрута на користь спілки співвласників, не надаючи при цьому доказів своїх повноважень та доказів по суті позову. Як наслідок, з’являється позов прокурора до районного суду про визнання права власності за співвласниками, не називаючи ні їхніх прізвищ, ні навіть їх числа (?). Тобто прокурор із власної ініціативи звертається до суду в інтересах невизначеного кола осіб, усупереч вимозі ст. 33. Закону України «Про прокуратуру».

Що зробив Великоолександрівський районний суд за 16 місяців розгляду позовної заяви? Прийняв клопотання прокурора про залишення позову без задоволення і припинив провадження у справі. Через тиждень прокурор подає до суду другий позов. Колективну заяву, на яку він посилається, за даними арбітражного керуючого, підписали навіть... 19 покійників! А окремі громадяни були здивовані своїми підписами, оскільки ставили їх зовсім під іншим документом. Та це не завадило додати до того тексту ще два рядки. Особисте волевиявлення громадян по суті заяви не доведено. Процес триває.

Тим часом майно знецінюється і втрачає купівельну привабливість. Витрачаються кошти на утримання охорони та інші витрати, пов’язані з виконанням повноважень ліквідатора. Інфляція знецінює кошти, які рік тому могли б бути видані громадянам як заборгованість у заробітній платі. Кожного разу Олександр Старостенко нагадує про це, звертаючись до судді зі словами: «Ваша честь...».

В указі Президента України № 62/2001 від 29.01.01 р. йдеться: вважати завершення реформування аграрного сектору економіки на засадах приватної власності невідкладним завданням органів виконавчої влади. Як він виконується, можуть повідати селяни з Давидового Броду, котрі майна чекають сьомий рік...

Херсон — Давидів Брід — Велика Олександрівка.

На знімку: «А від майна — лише збитки!».

Фото автора.