ПОСТАНОВА Верховної Ради України
СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 13 січня 2015 року
№ 96-VІІІ
парламентських слухань на тему: "Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного
розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення"
Учасники парламентських слухань на тему: "Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення", що відбулися 4 червня 2014 року, відзначають, що державна політика стосовно дітей з порушеннями психофізичного розвитку спрямовується на надання їм рівних з іншими дітьми можливостей для реалізації своїх конституційних прав. В українському суспільстві формується нова філософія державної політики щодо дітей з особливими освітніми потребами, поступово змінюються погляди на проблему рівності можливостей, вживаються заходи щодо недопущення дискримінації дітей. Права дітей з порушеннями психофізичного розвитку закріплені низкою законодавчих актів. Вживаються заходи щодо удосконалення мережі спеціальних освітніх і реабілітаційних закладів. Активізувалася діяльність з формування системи інклюзивної освіти. Збільшується кількість дітей з особливими освітніми потребами, інтегрованих у загальноосвітні навчальні заклади.
Разом з тим в організації діяльності щодо забезпечення прав таких дітей на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист є серйозні проблеми та істотні прорахунки.
За період 2003-2012 років чисельність дитячого населення знизилася на 19,02 відсотка. Водночас загальна чисельність
дітей-інвалідів щороку збільшується на 0,5 відсотка. Станом на
1 січня 2014 року сягнула показника 167 059 осіб, або 2,0 відсотка усього дитячого населення України.
Складні економічні умови, погіршення екологічної ситуації, надмірне техногенне навантаження, неблагополучні умови праці жінок, недосконалість системи медичного і соціального забезпечення, високий рівень захворюваності батьків, погіршення якості продуктів харчування, зростання стресових ситуацій у повсякденному житті спричиняють збільшення кількості дітей з різними видами захворювань.
Забезпеченню прав дітей з порушеннями психофізичного розвитку на якісну освіту, охорону здоров’я, соціальний захист і підтримку ще не приділяється належної уваги в діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. В Україні не ведеться узгоджений міжвідомчий статистичний облік дітей з особливими освітніми потребами, внаслідок чого виникають розбіжності у даних про кількість таких дітей у різних органах виконавчої влади, що ними опікуються.
Не налагоджено системної співпраці центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій з питань медичного, психолого-педагогічного соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, починаючи з раннього віку.
Не створено умов для діяльності більшості обласних, районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій. Потребує негайного вирішення питання про утворення корекційних пунктів як окремих структурних підрозділів міських, районних (районних у місті), обласних, Київської та Севастопольської міських психолого-медико-педагогічних консультацій, а також на базі окремих дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з метою надання корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних групах/класах у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах.
У ряді областей (Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській) залишається досить високим показник охоплення дітей з порушеннями психофізичного розвитку за індивідуальною формою навчання.
Потребує вдосконалення система раннього виявлення та своєчасної медичної реабілітації дітей із вродженими вадами або порушеннями розвитку, забезпечення їх належною медичною допомогою, подальший розвиток мультидисциплінарного підходу до надання комплексних психолого-медико-педагогічних послуг.
Недостатньою є кількість дитячих лікарів-психіатрів, кваліфікованих педагогічних, медичних та соціальних працівників, спеціальних психологів для роботи з дітьми з інвалідністю. У штатних розписах дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів не передбачено посади соціального працівника для супроводу дитини з інвалідністю, яка не може самостійно пересуватися, що ускладнює інтеграцію такої дитини в загальноосвітній простір.
Не розроблено типових штатних нормативів для навчально-реабілітаційних центрів, що ускладнює їх укомплектування відповідними кадрами та не сприяє процесу розширення мережі таких центрів у регіонах.
Не передбачено підвищення оплати праці педагогічних працівників, які працюють в інклюзивних групах/класах у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, а також керівників таких навчальних закладів.
Натомість трудові права працівників, які працюють з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку, звужені нормами постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 88
"Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2011 року № 373" та від 25 березня 2014 року № 89 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1073".
Реалізація окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" унеможливлює створення необхідних умов для організації та забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах, зокрема тих, де навчаються діти з порушеннями психофізичного розвитку.
Не відповідає потребі рівень фінансування програм із забезпечення дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. Недостатнім є фінансування для забезпечення навчально-методичною базою, зокрема підручниками, навчальними посібниками, дітей з вадами зору, слуху та розумового розвитку. У недостатньому обсязі здійснюються субтитрування та переклад на жестову мову відеофільмів, передач і програм для дітей з вадами слуху.
Не забезпечується вирішення питань архітектурної доступності соціальної інфраструктури (житлових будівель та медичних, освітніх закладів, закладів соціального призначення тощо). Лише 25 відсотків дошкільних і 40 відсотків загальноосвітніх навчальних закладів визнані доступними згідно з державними будівельними нормами для маломобільних груп населення. Недостатньою є кількість спеціальних автобусів, пристосованих для перевезення дітей з порушеннями опорно-рухового апарату до місця навчання і додому.
Проблеми освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку стали предметом серйозних наукових досліджень. Не можна визнати задовільним рівень просвітницької роботи щодо поширення серед громадськості знань з пренатальної та перинатальної педагогіки, забезпечення якісного психологічного супроводу вагітних жінок, що в майбутньому негативно позначиться на психічному та фізичному здоров’ї дитини та її розвитку.
Недостатньо висвітлюються проблеми інвалідності в засобах масової інформації.
Зважаючи на викладене, учасники парламентських слухань на тему: "Освіта, охорона здоров’я та соціальне забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення" р е к о м е н д у ю т ь :
1. Верховній Раді України:
1) запровадити через Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів та інвалідів парламентський контроль за імплементацією в національне законодавство положень Конвенції про права інвалідів;
2) опрацювати законодавчі пропозиції щодо врегулювання суспільних відносин, пов’язаних з реалізацією права дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, на освіту будь-якого рівня і напряму відповідно до своїх здібностей і можливостей, спрямованих на набуття такими дітьми навичок самообслуговування, підготовки до праці та сімейного життя, підтриманого проживання, забезпечення здобуття освіти такими дітьми переважно у звичайних дитячих навчальних закладах, інклюзивних і спеціальних групах/класах загальноосвітніх навчальних закладів у супроводі кваліфікованих педагогів;
3) розглянути нормативні засади участі недержавних організацій у вирішенні питань щодо освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
2. Кабінету Міністрів України:
1) забезпечити відповідно до законодавства фінансування заходів, передбачених Державною цільовою програмою "Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 706, з метою оновлення навчально-матеріальної бази дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів для навчання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема видання підручників; розроблення комп’ютерних навчальних програм для дітей з вадами зору та слуху; придбання наочно-дидактичних матеріалів та обладнання для кабінетів фізики, математики, хімії, біології, географії, історії тощо; придбання меблів, пристосованих для навчання дітей з ураженням опорно-рухового апарату; розроблення програмного забезпечення для доступу інвалідів з вадами зору до українськомовної текстової інформації на моніторі комп’ютера або дисплеї мобільного телефону;
2) розробити комплексні зміни до законодавства з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту з метою забезпечення у відповідних сферах реалізації всіх прав осіб з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, визначити механізми ефективної міжвідомчої взаємодії та координуючих органів на центральному і регіональному рівнях із зазначених питань, а також залучити до відповідної діяльності представників громадських організацій;
3) оновити склад Ради у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України та активізувати її діяльність з метою забезпечення міжвідомчої координації вирішення питань стосовно осіб з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю;
4) забезпечити розроблення порядку супроводу дітей з особливими освітніми потребами від народження до повноліття, а також порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, освіти та соціального захисту населення під час здійснення ними супроводу таких дітей;
5) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до статті 89 Бюджетного кодексу України щодо фінансування навчально-реабілітаційних центрів з обласних бюджетів;
6) під час розроблення проектів закону України про Державний бюджет України на 2016 рік та на наступні роки:
передбачити окремі бюджетні програми щодо забезпечення дітей з інвалідністю санаторно-курортними путівками, виробами медичного призначення, технічними засобами, що надаються дітям з інвалідністю або їхнім законним представникам у закладах охорони здоров’я для використання в амбулаторних та побутових умовах;
збільшити бюджетне фінансування забезпечення інвалідів, у тому числі дітей з інвалідністю, технічними та іншими засобами реабілітації;
7) вирішити питання про запровадження механізму надання послуг із супроводу дитини в інклюзивному освітньому середовищі шляхом залучення коштів місцевих бюджетів та ресурсів громадських організацій, благодійних фондів відповідно до Закону України "Про державно-приватне партнерство";
8) вивчити питання щодо необхідності законодавчого затвердження принципу "гроші ходять за дитиною" для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, шляхом запровадження ефективних механізмів, що передбачають передачу коштів з державного та місцевих бюджетів до закладу, який обрали батьки дитини для отримання освітніх, соціальних та інших послуг, а також питання щодо закріплення на законодавчому рівні посади асистента дитини з психофізичними розладами;
9) забезпечити вжиття відповідних заходів щодо відновлення чисельності фахівців із соціальної роботи з метою надання всебічної підтримки та допомоги в отриманні незахищеними верствами населення всіх необхідних соціальних та реабілітаційних послуг;
10) встановити єдині норми харчування для вихованців інтернатних закладів (дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю) незалежно від підпорядкування цих закладів;
11) внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України
від 1 березня 2014 року № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету", скасувавши заборону на придбання меблів, побутової техніки, проведення ремонту навчальними закладами, придбання автотранспортних засобів для загальноосвітніх навчальних закладів, а також норми про припинення встановлення доплат за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, підвищень посадових окладів, надбавок, виплати доплат, допомоги, винагороди, премій, інших законодавчо встановлених раніше виплат працівникам, заповнення вакантних посад у навчальних закладах;
12) внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України від
23 березня 2011 року № 373 "Про встановлення надбавки педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування" та від 30 вересня 2009 року
№ 1073 "Про підвищення заробітної плати працівникам бібліотек" в частині відновлення встановлених раніше надбавок до посадового окладу (ставки заробітної плати) відповідно педагогічним працівникам та працівникам державних та комунальних бібліотек;
13) внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України
від 30 серпня 2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", передбачивши умови оплати праці за посадою асистента вчителя, а також підвищення на 20 відсотків оплати праці педагогічних працівників, які працюють у класах/групах з інклюзивним навчанням, соціальних працівників та керівних працівників навчальних закладів, де створені такі класи/групи;
14) внести зміни до Порядку здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 року № 324, з метою спрощення процедури отримання соціального замовлення громадськими організаціями;
15) розглянути питання щодо розроблення системи сертифікації діагностичного інструментарію для виявлення захворювань у дітей у ранньому віці, зокрема у дітей з розладами спектра аутизму.
3. Міністерству освіти і науки України:
1) вивчити міжнародний досвід щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, у тому числі учнів з інвалідністю, у системі загальної середньої освіти та подати пропозиції щодо внесення відповідних змін до нормативно-правових актів у цій сфері;
2) забезпечити координацію діяльності місцевих органів управління освітою щодо запровадження інклюзивного навчання, реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами;
3) забезпечити здійснення необхідної адаптації відповідно до спеціальних потреб дітей з особливими освітніми потребами (з вадами органів зору та слуху, ураженням опорно-рухового апарату) під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти;
4) поширити практику впровадження в навчальні плани підготовки корекційних педагогів та спеціальних психологів навчальних програм і модулів з питань корекційної допомоги дітям із складними порушеннями психофізичного розвитку, в тому числі з розладами спектра аутизму;
5) забезпечити розроблення та обов’язкове запровадження індивідуальних програм розвитку дітей з особливими освітніми потребами в дошкільних навчальних закладах різних типів та форм власності, спеціальних загальноосвітніх та загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивними та спеціальними класами, навчально-реабілітаційних центрах, інтернатних установах системи соціального захисту населення на основі індивідуально-диференційованого підходу;
6) забезпечити доступ дітей з особливими освітніми потребами до позашкільної, професійно-технічної освіти;
7) включити до ліцензійних умов навчальних закладів обов’язкові вимоги щодо забезпечення архітектурної доступності згідно з державними будівельними нормами;
8) внести зміни до типових штатних нормативів загальноосвітніх, позашкільних, дошкільних навчальних закладів (навчально-виховних комплексів), передбачивши введення посади соціального працівника для закладів, де створені класи/групи з інклюзивним навчанням дітей.
4. Міністерству освіти і науки України, Національній академії педагогічних наук України:
1) вжити заходів щодо розроблення та видання в достатній кількості спеціальних підручників, наочно-дидактичних матеріалів, посібників для навчання дітей з особливими освітніми потребами у спеціальних та інклюзивних умовах;
2) розробити наукове та навчально-методичне забезпечення інклюзивної освіти для педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів та рекомендації для батьків дітей з особливими освітніми потребами відповідно до міжнародних стандартів, з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, у тому числі громадських організацій;
3) вжити заходів щодо забезпечення здійснення науково-методичної, експериментальної діяльності щодо навчання дітей із складними порушеннями розвитку, зокрема з розладами спектра аутизму, епісиндромом, синдромом Дауна, на основі співпраці з Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством соціальної політики України та громадськими організаціями.
5. Міністерству охорони здоров’я України:
1) розробити концептуальні засади розвитку соціальної педіатрії як міждисциплінарної галузі, завданням якої є оформлення життєвого простору дитини в суспільстві з урахуванням стану її здоров’я;
2) здійснити заходи для розвитку Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України та створення на його базі науково-практичного центру реабілітації дітей - центру соціальної педіатрії Міністерства охорони здоров’я України;
3) запровадити та розвивати в Україні систему послуг раннього втручання з метою надання системної підтримки родинам, які виховують дітей з вадами розвитку, запобігання відмовам батьків від дітей з психофізичними порушеннями та потраплянню їх в інтернатні заклади, а також запобігання інвалідизації дитячого населення;
4) вжити заходів щодо створення центрів раннього втручання для своєчасного виявлення у дітей порушень психофізичного розвитку і надання їм медичних, реабілітаційних та освітніх послуг, у тому числі інформаційно-консультативних послуг членам їхніх сімей;
5) забезпечити подальше виконання Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року, затвердженої Законом України від 5 березня 2009 року № 1065-VI. Щороку здійснювати централізовану закупівлю реабілітаційного обладнання для мережі медичних центрів реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи та лікарських засобів для дітей з обмеженнями життєдіяльності, зокрема для дітей, хворих на церебральний параліч, комплексними ураженнями та з розладами спектра аутизму;
6) забезпечити створення першого модельного центру паліативної допомоги дітям у місті Києві. Вжити заходів щодо відкриття центрів паліативної допомоги дітям у регіонах України;
7) удосконалити порядок надання психіатричної допомоги дітям шляхом відокремлення стаціонарної психіатричної допомоги дітям від психіатричної допомоги для дорослих, забезпечити надання спеціалізованої психіатричної допомоги у структурі багатопрофільних лікарень для планового лікування та спеціалізованих закладах; розвитку медичної, зокрема психіатричної, допомоги дітям із психічними розладами та особливими потребами за місцем проживання на первинному рівні медичної допомоги; інтеграції спеціалізованої психіатричної допомоги дітям із загальною медичною допомогою;
8) проаналізувати стан матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу та методологію реабілітації дітей у санаторно-курортних закладах та забезпечити впровадження в їхню діяльність сучасних підходів до медичної та соціальної реабілітації і клінічних протоколів Міністерства охорони здоров’я України для розширення можливостей лікування дітей з інвалідністю. Розробити нормативно-правову базу для відкриття та функціонування санаторіїв з відділеннями для матері та дитини, у тому числі для дітей з розладами психіки та поведінки;
9) вжити заходів щодо розроблення клінічних протоколів діагностики та лікування захворювань у дітей, що ґрунтуються на принципах доказової медицини, з метою забезпечення доступності та якості надання медичної допомоги дітям із найбільш поширеними та соціально значущими розладами психіки та поведінки: розладами спектра аутизму, гіперкінетичними розладами, розладами харчової поведінки (анорексія та булімія), депресіями, хворих на шизофренію, епілепсію;
10) вжити заходів для розширення та постійного осучаснення переліку гарантованих державою ліків, що застосовуються для корекції терапії дітей з порушеннями психофізичного розвитку, з урахуванням індивідуальних потреб дитини, включити до цього переліку лікарські засоби іноземного виробництва, ефективність яких доведена відповідно до міжнародних клінічних протоколів;
11) вивчити питання щодо виділення в окрему нозологічну групу осіб з розладами спектра аутизму.
6. Міністерству соціальної політики України:
1) сприяти впровадженню інноваційних соціальних послуг, спрямованих на проживання отримувачів послуг у громаді, у тому числі альтернативного інституційного догляду;
2) вивчити питання щодо доцільності утворення єдиних центрів соціальних послуг для різних соціальних груп;
3) підготувати та подати на розгляд Кабінету Міністрів України зміни до:
Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки" щодо встановлення на законодавчому рівні права батьків, які мають дітей-інвалідів підгрупи А віком від 6 років, на отримання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною
18-річного віку;
законів України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", "Про здійснення державних закупівель" щодо удосконалення організаційних та правових засад здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, у тому числі дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року
№ 1686, щодо осучаснення переліку реабілітаційних заходів, приведення їх назв у відповідність із Міжнародною класифікацією ISO 9999;
Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 року № 321, щодо удосконалення механізму забезпечення осіб, у тому числі дітей з особливими потребами, технічними та іншими засобами реабілітації;
Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 року № 572, з метою узгодження його з Порядком надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 80;
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 121, у зв’язку з реорганізацією системи центральних органів виконавчої влади;
4) прискорити розроблення стандартів соціальних послуг, що надаються особам, у тому числі дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, перелік яких визначено наказом Міністерства соціальної політики України від 3 вересня 2012 року № 537 (підтримане проживання, паліативний/хоспісний догляд, послуга з влаштування до сімейних форм виховання, послуга соціальної адаптації, послуга соціальної інтеграції та реінтеграції, послуга абілітації, послуга соціальної реабілітації, послуга соціально-психологічної реабілітації, соціальний супровід/патронаж, представництво інтересів, посередництво (медіація), соціальна профілактика тощо);
5) розробити та затвердити зміни до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 2 квітня 2008 року № 173 "Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення", у тому числі щодо затвердження типових положень про відділення тимчасового перебування, відділення підтриманого проживання та відділення денного догляду як структурних підрозділів дитячого будинку-інтернату;
6) розробити та затвердити мінімальні норми забезпечення предметами, матеріалами та інвентарем дітей-інвалідів, які перебувають в інтернатних установах системи органів соціального захисту населення;
7) вивчити питання про можливе включення до результатів реалізації проектів міжнародної технічної допомоги "Розробка регіонального плану заходів щодо трансформації інтернатних установ для дітей з обмеженими можливостями та створення умов для розвитку альтернативних форм виховання для таких дітей, а також удосконалення системи надання соціальних послуг для дітей з обмеженими можливостями" та "Розробка регіонального плану заходів щодо трансформації інтернатних закладів, розвитку сімейних форм виховання та удосконалення системи соціальних послуг для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" заходів щодо поширення державних соціальних гарантій на осіб, які беруть під опіку, піклування та в інші сімейні форми виховання дітей та підлітків, які на сьогодні перебувають в інтернатних установах, а також на біологічних батьків, які вирішили забрати своїх дітей з відповідних установ;
8) забезпечити організацію соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти з інвалідністю, та надання їм соціальних послуг відповідно до потреб.
7. Міністерству освіти і науки України, Міністерству соціальної політики України, Міністерству охорони здоров’я України вжити заходів щодо забезпечення контролю за додержанням законодавства стосовно виконання Конвенції про права інвалідів щодо захисту та реалізації прав дітей з інвалідністю у сфері освіти, надання реабілітаційних послуг, охорони здоров’я.
8. Державній фінансовій інспекції України, органам прокуратури здійснити перевірку порядку витрачання коштів в інтернатних закладах, зокрема щодо цільового спрямування коштів, що повинні виплачуватися дітям з інвалідністю чи інвалідам з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні в інтернатних закладах, у розмірі 25 відсотків призначеного розміру державної соціальної допомоги чи пенсії, а також порядку використання коштів, які залишаються після смерті дітей-інвалідів та інвалідів - підопічних цих закладів.
9. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:
1) підготувати зміни до законодавства щодо збільшення та обов’язкового субтитрування і перекладу на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач та програм, у тому числі для дітей з вадами слуху;
2) забезпечити висвітлення засобами масової інформації позитивних прикладів успішної реабілітації та соціалізації дітей та осіб з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей та дорослих з інвалідністю;
3) запровадити виготовлення та обов’язковий показ (за підтримки держави) на телебаченні соціальної реклами, спрямованої на підтримку та толерантне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю;
4) розробити та провести інформаційну кампанію з підвищення обізнаності громадськості щодо питань інвалідності з метою зміцнення поваги до прав і гідності осіб з інвалідністю, заохочення позитивного сприйняття та більш глибокого розуміння їх суспільством;
5) розробити заохочувальні механізми для телеканалів, радіостанцій, які у своїх програмах висвітлюють питання, пов’язані з проблемами осіб з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю.
10. Національному агентству України з питань державної служби включити до навчальних планів та програм підвищення кваліфікації державних службовців та інших посадових осіб питання щодо зміцнення поваги до прав і гідності осіб з інвалідністю, заохочення позитивного сприйняття та більш глибокого розуміння їх суспільством.
11. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вирішити питання щодо:
1) приведення у відповідність із потребами населення мережі навчальних закладів усіх типів, установ охорони здоров’я та соціального захисту, забезпечення їх доступності для дітей з порушеннями психофізичного розвитку;
2) формування комплексного пакета соціально-гуманітарних проблемних питань сім’ї, в якій виховується дитина з інвалідністю, розроблення заходів для їх вирішення;
3) забезпечення поетапного виконання положень законодавства щодо надання житла дітям-сиротам, дітям та молоді з інвалідністю, які проживають в інтернатних закладах, з метою їх подальшої інтеграції в суспільство;
4) забезпечення умов для проведення регулярного диспансерного огляду дітей з особливими освітніми потребами та надання консультативної допомоги їхнім батькам;
5) розширення використання психолого-медико-педагогічними консультаціями апробованих науковцями та практиками інноваційних методик раннього виявлення дітей з розладами спектра аутизму та відповідних форм і методів навчання;
6) забезпечення надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами, у тому числі дітям та молоді з інвалідністю, які перебувають в інтернатних навчальних закладах, установах соціального захисту населення, шляхом їх обстеження, складання індивідуальної програми навчання на підставі рекомендацій психолого-медико-педагогічної комісії та індивідуальної програми реабілітації;
7) забезпечення організації підвезення учнів з особливими освітніми потребами, від місця проживання до місця навчання дитини, лікування та реабілітації (за місцем проживання), зокрема учнів з ураженням опорно-рухового апарату - спеціально пристосованими автобусами;
8) забезпечення створення умов для діяльності обласних, районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій та центрів корекційної допомоги відповідно до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 7 липня 2004 року
№ 569/38, а також підвищення кваліфікації відповідними фахівцями;
9) забезпечення створення відділень денного догляду за дітьми-інвалідами, відділень підтриманого проживання, відділень тимчасового перебування, відділень матері та дитини для дітей з інвалідністю;
10) забезпечення надання консультативних послуг для батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, зокрема дітей з інвалідністю, на базі дошкільних, загальноосвітніх, спеціальних навчальних закладів та навчально-реабілітаційних центрів, у яких навчаються такі діти;
11) забезпечення приведення штатних розписів дитячих будинків-інтернатів системи органів соціального захисту населення у відповідність із типовими, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 1 жовтня 2008 року № 411 "Про затвердження Норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення";
12) забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників дитячих будинків-інтернатів системи органів соціального захисту населення з метою вивчення найкращих сучасних методик виховання та догляду за дітьми з інвалідністю, у тому числі з важкими формами інвалідності;
13) забезпечення регулярного моніторингу становища і потреб дітей, які перебувають у дитячих будинках-інтернатах системи органів соціального захисту населення, розроблення індивідуальних планів догляду та підтримки.
