Нинішнього місяця керівники Держземагентства мають звітувати у Верховній Раді. Тож доведеться інформувати народних обранців про процес реформування на сотках та гектарах. Про успіхи та негаразди у цій царині, певне, доповідатиме голова комісії з реорганізації Держземагентства Л. Шемелинець. 

 

Зрозуміло, говорити є про що. Адже поки наші співвітчизники воюють на сході, тут, у тилу, загарбники з чиновницьких кабінетів, часто за підтримки правоохоронних та інших контролюючих органів, продовжують дерибанити державні угіддя. Зловживання набули загрозливого характеру, що небезпечно саме зараз, коли від чесності, справедливості та непідкупності посадовців фактично залежить доля країни. Тим часом, як зазначалося під час нещодавнього круглого столу, який відбувся у столиці в інформаційному агентстві «Укрінформ», тисячі гектарів розкрадаються направо і наліво. Дійшло до того, що й ті ділянки, які використовувалися у селах для сіножатей, пасовищ — все йде під дерибан. Існують навіть чіткі суми хабарів для таких земель. Одна береться за оренду, друга — за начебто безоплатну власність. Зрозуміло, така земельна політика зводить нанівець евроінтеграційні зусилля України. До речі, тема засідання звучала так: «Боротьба з корупцією у земельних відносинах — дійсність чи імітація?». Але, схоже, для присутніх, як і для більшості громадян нашої країни, відповідь очевидна.
На думку доктора економічних наук, завідувача кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування Андрія Мартина, корупція, яка пов’язана з доступом до гектарів, реєстрацією прав на нерухомість, землеустроєм вважається однією з найбільших у країні. Багато хто каже, що у нас суди лідирують за продажністю. Земельна корупція — на другому місці, де бізнес і громадяни мають віддавати чимало грошей за «вирішення питань». Звичайно, її подолання — одне з найважливіших кроків для того, щоб наша держава все-таки з фази стагнації перейшла у фазу зростання. Тому це має бути пріоритетом керівників країни — перемогти корупцію у земельній сфері.
Коли у країні відбулися революційні зміни, йшлося під час круглого столу, жевріли сподівання: нова влада не лише займатиметься порожніми балачками. Думалося, що керівники країни дійсно прикриють всі ці корупційні ніші, проведуть зміни у законодавстві, на якому паразитує нечисте на руку чиновництво. Таким чином, поліпшиться бізнес-клімат і приберуться ті побори з громадян, які сьогодні є. Минув рік. На жаль, сьогодні змушені констатувати, що відверто серйозних зрушень не відбулося. Хоча у нас уже й нова Верховна Рада, уряд двічі пройшов перезавантаження. Нові міністри, які розказують, як вони хочуть швидко досягти позитивних результатів. Але, мовляв, нині у державі агресія і протистояння, то треба більше уваги приділяти туди і менше реформам. Хоча навпаки, чимало експертів переконані, що війна — якраз той час, коли держава має забути про оті старі корупційні схеми й навпаки швидко змінити все для того, щоб економіка могла розвиватися. Поки що цього не спостерігається.
Одне з найбільш корупційних питань в країні, коли під маркою безоплатної приватизації роздаються сотки та гектари щорічно на мільярди гривень. Причому, у досить хороших місцях. Саме з безоплатною приватизацією й зав’язана так звана елітарна корупція, коли, по суті, особи, які мають доступ до вищих ешелонів влади, можуть досить швидко перерозподіляти цінні активи країни. Земля — це чи не єдиний вид нерухомого майна, який можна цілком офіційно безоплатно роздавати у нашій державі. Скажемо так, ті самі землі сільгосппризначення: мораторій у нас є — продавати не можете, зате безоплатно — будь ласка, бери від держави у будь-яких кількостях.
В Україні повно схем, коли на фермерів, і реальних, і фіктивних, оформлюються величезні площі землі. Ще рік — і сільгоспугідь державної власності майже не залишиться. Просто чиновники роздадуть і на підставних осіб, і на своїх друзів, на родичів, як воно часто буває... І тому, якщо тут швидких кроків вжито не буде, то і держава, й громада втрачатимуть у нас величезні суми. З одного боку, багато хто розповідає, що немає грошей у бюджетах. Водночас, органи місцевого самоврядування продовжують безплатно роздавати гектари. І не тільки своїм жителям, а й ту землю, яку потім буде використано під бізнес-проекти після зміни цільового призначення і тому подібне.
Тим часом, чиновників, які опікуються гектарами, не поменшало. На думку експертів, вони досить часто займаються непотрібною роботою. Функція окремих зводиться до видачі нікому не потрібних витягів з кадастру. Виникає запитання: навіщо, коли можна просто зробити ці реєстри публічними? Викласти всі відомості в Інтернет — там немає нічого цікавого... Кожен, кому треба, без походів до чиновників здатен буде отримати потрібну йому інформацію.
Тим часом, реорганізаційні процеси у Держземагентстві, здебільшого, звелися до зміни вивіски. Тепер воно зветься Державною службою геодезії, картографії та кадастру. Абсолютно всі ті функції, які були раніше — лишилися. Навіть скорочень не відбулося, зберегли той самий штат, просто зменшили ту кількість чиновників, яка була в анексованому Криму і Севастополі.
Як вважає член ради асоціації «Земельна спілка України» Сергій Біленко, боротьба з корупцією у цій царині часто саме й полягає у змінах вивіски. Розробляються нікому не потрібні доручення, нікому не потрібні плани дій, які ніколи не будуть виконуватись і призведуть до імітації. Гучні слова, красиві фрази — а в результаті нуль. Класичним прикладом і є та сама реорганізація Держземагентства. Можна порівняти положення про нову службу і положення про Державне агентство. Абсолютно дзеркальні документи... І, мабуть, Україна — єдина у світі держава, де геодезична служба торгує землею. Повноваження не змінилися — змінилася лише вивіска.


Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.

«Приваблива» пропозиція

Продається діючий колектор Бортницької станції аерації! Прокуратура в курсі
 
 
Добродії, обережно, каналізація! Продають її в Бориспільському районі, на території Гнідинської сільради — за межами населеного пункту.
Справді, люди! Це не лютневий жарт. Отож у кого є зайві гроші, щоб їх вкласти в землю, будьте уважні. Інакше можна вляпатися в стічні води! Адже на інтернет-сайтах, де реалізують різного роду нерухомість, вималювалася дивна пропозиція. Там продається діючий колектор Бортницької станції аерації. Не те, щоб колектор, а ділянки під ним. Або, точніше сказати, над ним. 
 
 
Щоб народ не «нагріли» (а може, і новий Генпрокурор Віктор Шокін розслідуванням справи зацікавиться), одразу викладаємо кадастрові номери згаданих земельних «перлин». Зокрема, це дві ділянки по 10,65 соток            3220882600:04:002:1535 і 3220882600:04:002:1536. А нещодавно віртуози земельних маніпуляцій намалювали на кадастровій карті ще один «діамант» розміром в 6 соток — розмістили його (лише вдумайтеся!) точнісінько поверх гігантських труб, заритих на метровій глибині, якими несуться в Дніпро стоки з Києва та околиць. Його номер — 3220882600:04:002:1571. Побачити ці перлини старань Держземагентства покупцеві — якщо є комп’ютер і Інтернет — не важко. Досить увійти в Публічну кадастрову карту й ввести вищезазначені номери. З того, що там представлено, і що має насторожити і громадян, котрі хочуть придбати ці ділянки, і правоохоронців — у кадастрі наділи значаться як землі державної форми власності, а продаються — як приватні. Але ні в прокуратурі, ні в міліції, яких про дерибан державних земель поінформував «Голос України», схоже, такі нестиковки правопорушеннями не вважають. Так само, як і введення в оману покупців. 
В оголошеннях з приводу продажу ділянок, розташованих на колекторі, реалізатори не шкодують епітетів. Безліч вигід. У деяких зазначено, що під ділянками пролягають і газ, і електрика. Хоча під цими наділами з комунікацій тільки гігантського розміру каналізаційні труби. 
Пишуть, що земля продається «під будівництво будинку»... Хоча хто зі здоровим глуздом зводитиме житло на колекторі чи в його санітарній зоні? А в одному оголошенні міститься навіть вражаючий кадр аерофотозйомки. Напевно, продавці вважають, що з висоти пташиного польоту буде найкраще видно місце розташування виставлених на торг соток. Адже в кадр потрапив і мальовничий канал біля ділянки. Це чи не красномовне підтвердження, що розташований поблизу столиці район, на якому розташована земля, справді елітний?! 
Але й тут покупців чекає розчарування. Магістральний канал (і також Бортницької станції аерації) у просторіччі іменують річкою «Говняркою», якою теж іде скидання стоків. Рибу ловити заборонено, купатися не можна, запахи, головний біль тощо. 
Хоча ми б порадили продавцям цих земельних перлин доповнити оголошення про продаж такою фразою: «З каналізацією для майбутнього будинку проблему вирішено». Справді, спустив трубу з туалету в колектор і жодних питань. Щоправда, є небезпека, що одного чудового дня все добро полізе назад. Але не сумуйте, добродії власники, згодом вам можна буде спробувати регулювати проходження стоків через свою ділянку й вимагати за це ренту від держави. Чому б і ні!.. Правда, є великий мінус. Колектор старий, прокладений ще 1964 року. Стоки, особливо в паводковий період, деінде випирають назовні. 
Очищена рідина хлюпотить в усі боки. Отже, якщо вам, добропорядний покупцю, раптом перестане подобатися жити на каналізації, є варіант висунути претензії і до ріелторів, і до держави. 
Мовляв, ввели в оману й «втюхали» землі на колекторі. Адже (від себе додамо) підземні комунікації БСА продаються за потурання (або підтримки) державних чиновників. Є і звернення до них нашої газети, і їхні відповіді, здебільшого — відписки. Отож можемо підсобити новоявленим власникам з документами. Зокрема, поінформовані Бориспільська міжрайонна, Київська обласна і Генеральна прокуратури на чолі з тепер уже колишнім Генпрокурором В. Яремою. У курсі міліція — і Київської області, і Бориспільська. Ознайомлені начальник Держсільгоспінспекції в Київській області І. Чернявський, міністр екології і природних ресурсів І. Шевченко, голова Бориспільської РДА В. Гордієнко. Звичайно, у темі й Київоблзем, де до виділення ділянок на каналізації, схоже, мають безпосереднє відношення. 
На нашу думку, можновладці повинні розділити відповідальність у разі обману ріелторами покупців і виникнення позаштатних ситуацій через можливе руйнування підземних комунікацій під час будівництва садового особняка. 
Тим паче, складається враження, що дехто з посадових осіб зацікавлений у затягуванні розслідування, щоб продавці ділянок на неправомірно виділені на колекторі землі встигли знайти добропорядного покупця, від якого всі учасники угоди одержать свою вигоду.
А загалом, якщо розібратися, у важкі для країни часи земельний дерибан набув такого масового характеру, що загрожує національній безпеці. 
Взяти хоча б цю каналізаційну історію. Адже справа, на відміну від колектора, лежить на поверхні. Усе просто. Махінатори від Держзему, схоже, в усі боки, де тільки заманеться, «нарізають» у Публічній кадастровій карті ділянки. Ріелтори торгують ними, немов гарячими пиріжками. А заангажовані правоохоронці цю «лавочку», не виключено,  «кришують». Золота жила. Клондайк! Нарізай наділи та «впарюй» швидше! Нічого виробляти не треба, а гроші течуть рікою. Скільки мільйонів члени цієї бригади в такий спосіб «наколотили», поки в каналізацію не вперлися — могло б сказати слідство. Але хто ж у той бік почне копати, якщо всі при ділі?!
 
І ще. Виставлена на продаж начебто елітна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:1571, розташована ні в якому не Дарницькому районі столиці, як пишеться в інтернет-оголошенні, а на території Гнідинської сільради Бориспільського району Київської області. Але не в тому суть. Про діючий підземний колектор Бортницької станції аерації, наділи на якому нині активно реалізуються під боком у правоохоронців та посадовців, здебільшого згадують у повені, коли є загроза підтоплення населених пунктів. Якщо люди, котрі купуватимуть ці ділянки, забудують колектор, як працівники станції отримають доступ для його ремонту та обслуговування? А припустімо таку перспективу: незабаром справа дійде до реконструкції колектора, якому минуло більш як півстоліття. Реанімуватимуть стратегічно важливий об’єкт за японський (про який так часто пишуть газети) чи якийсь інший кредит. Державі зараз байдуже, що ці землі бездумно продаються, та згодом доведеться їх викуповувати...
Чи можна назвати розумним такий підхід?
Валерій ДРУЖЕНКО.
 
Анекдот до теми
 
— Підсудний, що все-таки спонукало вас на пограбування ювелірного магазину?
— Та ж на вітрині було написано: «Добродії, не пропустіть свій шанс!».
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
 
ДОСЛІВНО 
 
«Впевнений, що за вашої підтримки ми разом зможемо зробити реальні кроки в подоланні корупції в державі, зміцнення законності та верховенства права», — заявив Віктор Шокін у сесійній залі під час надання народними депутатами згоди на його призначення на посаду Генерального прокурора.
 
 
Карти і труби знайти не вдалося. Слідство зайшло в глухий кут
 
Не треба бути криміналістом, щоб зрозуміти, що без «важкої артилерії» з чиновницьких та контролюючих кабінетів таку оборудку здійснити важко. За всієї поваги, схоже, правоохоронна машина, принаймні окремі її ланки, тепер навмисне гальмують розгляд «колекторної справи». Складається враження, що дехто з районних борців із беззаконням зацікавлений, щоб продавці ділянок на неправомірно виділені на колекторі землі встигли відшукати добропорядного покупця, від якого учасники оборудки сподіваються отримати чималі гроші? Звісно, ми можемо помилятися (і хотілося б, щоб були неправі). Але... Як, приміром, пояснити висновок лейтенанта міліції, оперуповноваженого Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області, який, буцімто, здійснював перевірку звернення «Голосу України» (там ми вказали і телефони продавців ділянок на колекторі, і людину, яку вони ледь не ошукали). 
 
 
 
«В ході проведення подальшої перевірки були здійснені неодноразові телефонні дзвінки на номери <...>, які, як вказано в зверненні, належать продавцям вищевказаних земельних ділянок та зазначені в контактній інформації оголошення на інтернет-сторінках. На час проведення перевірки вищевказані абонентські номери на неодноразові телефонні дзвінки не відповідали, а тому встановити і опитати продавців зазначених в зверненні земельних ділянок не надалось можливим». Тож, роблять несподіваний висновок у Бориспільському міжрайонному відділі ГУ МВС України у Київській області, «перевірку по вищевказаним матеріалам вважати закінченою», хоча там все ж збираються «після встановлення додаткових обставин продовжити перевірку». Тим часом, ріелтори навпаки не зволікають, без усіляких страхів пропонують ділянки на колекторі Бортницької станції аерації під «індивідуальне будівництво». Ось таке розслідування...
Також здивувала позиція прокуратури, де після наших звернень щодо реалізації земель на комунікаціях та півторамісячного розгляду справи почали задаватися дивними, як, на наш погляд, питаннями, про що й повідомили «Голос України» телефоном. Чарівний жіночий голос співробітника прокуратури (принаймні так представилися на тому кінці дроту) інформував, що на ці ділянки претендують жіночки, бо, буцімто, мають право на безоплатну приватизацію. А якісь фахівці, котрі знаються на каналізаційних мережах, не проти того, щоб вищезгадані особи володіли цими землями. Також чарівний голос припустив: «Може, колектор — це просто домисли працівників редакції»? Бо, мовляв, у Борисполі навіть комісію створили з виїздом на місце розташування комунікацій, але нічого такого не побачили...
Як видно, розслідування у Борисполі остаточно зайшло у глухий кут...
Шановні співробітники прокуратури! Напевне, це засмутить і вас, і тих жіночок, але підземний колектор Бортницької станції аерації дійсно існує (у цьому випадку — для тих, хто його шукав, але так і не знайшов на місцевості — наголошуємо саме на слові «підземний»). На жаль, бо комунікації прокладені ще у 1964 році. Стоки, особливо у паводковий сезон, через застарілі труби величезного діаметру не виходять, а просто таки вилітають на поверхню. Можна лише уявити, у якій ситуації опиняться (ні, не жіночки!) громадяни, які придбають ці наділи. Хто відповідатиме, коли під час будівництва буде порушено колектор і на масив, на споруди, які неподалік, людей хлинуть стоки? Хто відповідатиме, коли у підземні труби-тунелі провалиться бульдозер? Може, жіночки, котрі зараз продають діючий колектор? Чи чиновники, які з якогось дива підписували їм документи? А може, контролюватиме і відповідатиме прокуратура, за потурання якої, схоже, відбуваються нині ці дії? Сумніваємося, бо зазвичай потім правоохоронці лише співчутливо хитають головами та знизують плечима. Шановні прокурори! Повірте, ми також обома руками за те, щоб жіночки, про яких ви так піклуєтеся, реалізували своє право на безоплатну приватизацію. Але ж не на діючому колекторі Бортницької станції аерації! Ні на хвилину не сумніваємося, що впливовості цих жіночок вистачить, аби не лише порозумітися з прокуратурою, а й знайти якихось «спеціалістів», які нададуть чергову послугу і підпишуть дозвільні документи на їхню користь. І не лише з приводу колектора. Зараз людям, котрі провадять такі оборудки (нерідко, на жаль, за підтримки земельних інстанцій і правоохоронних органів) та живуть за принципом «за гроші вирішується все», не складно роздобути потрібний папірець. Їм під силу підчищати, переписувати, якщо потрібно, знищувати документи. Але навіть з усіма їхніми грошима і зв’язками зсунути підземні комунікації вони не зможуть. Тож, шановні прокурори, керуймося не сумнівними дозволами, які роздобудуть жіночки! Якщо колектор обслуговує Бортницька станція аерації, то треба там взяти карти (якщо вже земельники цього не зробили), які вказують на місце розташування підземних комунікацій, і визначитися, де саме проходить колектор. Можливо, тоді стане очевидно, що на вищезгаданих ділянках навіть найвпливовіші жіночки не можуть зводити споруди.
До речі, спеціально для тих співробітників прокуратури, які вважають, що колектор придумали журналісти, наводимо витяг з листа, більш як 10-річної давності, який потрапив до редакції. Адресований він колишньому голові Бориспільської райдержадміністрації М. Музиці. Керівник Бортницької станції аерації Володимир Бражник (який, до речі, і зараз очолює БСА) звертає увагу тодішньої влади, що одним з садівничих товариств «не видержані відстані від комунікацій, що дозволили б нормально їх обслуговувати чи ремонтувати». Що відтоді змінилося? Невже з часом бетонні колекторні труби схудли, і можна ігнорувати такі нормативні відстані й наражати людей та їхнє майно на небезпеку? Але, схоже, дозвільні папірці, які десь вибігали жіночки, для прокуратури вагоміші. Втім, щоб остаточно розвіяти тіні сумніву в рядах правоохоронних органів щодо існування колектора та забезпечити їх додатковим фактичним матеріалом, наводимо витяг зі ще одного листа. Голова правління — генеральний директор «Київводоканалу» Андрій Білик на запит редакції передбачливо пише: «ПАТ «АК «Київводоканал» не здійснює (і не здійснював у минулому) зі своєї сторони погодження будь-яких проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у охоронній зоні напірних колекторів Д=2500, а також не узгоджував приватним забудовникам проектів будівництва будівель та споруд у межах охоронної зони цих підземних каналізаційних колекторів». У підпорядкуванні «Київводоканалу» знаходиться Бортницька станція аерації, яка, як ми вже визначили, обслуговує колектор. То про які дозволи для жіночок розповідає прокуратура? 
Втім, саме співробітники останньої вже давно могли б припинити захоплення земель на колекторі й поставити оптимістичну крапку в «каналізаційній справі». Та, схоже, приватні інтереси важать більше від закону.
 
Афоризм
 
Злодійство в Україні — це тяжка праця, адже конкуренція просто зашкалює.