У Куликівці сталася досить неординарна подія, яка пожвавила життя невеличкого райцентру. Про це нас повідомили читачі «Голосу України». В одному з номерів районної газети було опубліковане рекламне оголошення ТОВ «СтелМакс-Україна» про вісьмох мешканців селища з вказівкою дат їхнього народження, паспортними даними, домашніми адресами і лаконічними характеристиками типу «систематичне вживання алкогольних напоїв при виконанні робіт». Підприємство припинило з ними «трудові відносини (за договором виконання робіт) з причин порушення трудової дисципліни та чинного законодавства» і звернулося до інших працедавців з побажанням, що «дана інформація допоможе під час прийняття рішення про працевлаштування цих осіб».

Фактично вказаним особам так було видано «чорний паспорт». Ініціативу керівника ТОВ «СтелМакс-Україна» Ігоря Кононенка підтримали навіть деякі керівники, які теж вирішили оприлюднити свій список випивох та крадіїв.

Однак їх запал охолов після того, як звільнені звернулися із заявою до райпрокуратури, подали позов до суду.

Ігор Кононенко впевнений, що на його боці правда.

— Моє підприємство зареєстроване в Куликівці взимку, — каже бізнесмен. — Я працюю з експортом напівфабрикатів лісоматеріалів до Європи, виготовляю пінопласт. Звичайно, почавши справу в райцентрі, я не мав ілюзій, що до мене на роботу підуть ідеальні працівники. Проте перед ними поставив сувору вимогу: дотримуватись трудового режиму, не вживати алкогольних напоїв. На жаль, є акти, доповідні, які свідчать про те, що прийняті не дотримали взятих зобов’язань. Хто нестиме відповідальність за п’яного робітника, який під час пиляння деревини відріже собі пальці чи руку? Я?! Тому вони й звільнені.

— Але ви звинувачуєте в газеті окремих людей у крадіжці майна. А такі факти не зафіксовано в міліції.

— Я їх не звинувачую у крадіжці. Я розірвав з ними трудову угоду за фактом скоєння крадіжки.

І. Кононенко розповів про збитки, які поніс від деяких найманих працівників. Свою мету оприлюднити їхні прізвища він пояснює так:

— Я дав інформацію іншим підприємцям, щоб вони не наступали на ті самі граблі, що і я.

...З деякими «чорнопаспортниками» мені вдалося зустрітися в Куликівці. Леонід зізнався, що справді випивав.

— Ну, потроху було...

— Щодня і зараз випиваєте?

— Та ні. Це як добре нароблюсь.

— Де працюєте?

— Зараз картоплю вантажу.

Микола теж працює, де прийдеться. Ремонтує дачі в Києві. Восени допомагає батькам порати господарство, корову.

— Ви випиваєте? — запитую.

— А хто зараз не випиває... — відповідає. — Я п’ю тільки після роботи. Перегаром від мене тхне вранці.

Проте заперечує, що вживав спиртне на робочому місці.

— Мені в лікарні дали довідку, що я не алкоголік. А в міліції, що в них не стою на обліку.

Сергія вдома не було, тому спілкувався з його дружиною.

— Мій чоловік кинув ту роботу, — каже, — бо обіцяли платити 900 гривень, а насправді ледь за 200 виходило. А тоді там кран, який він «варив», не закріпили. Він упав. Так йому приписали 2000 гривень.

— Чоловік випиває?

— Та не помічала я за ним цього. Ну, буває у свята деякі.

— Де він зараз?

— Люди просять, він і виконує зварювальні роботи у них...

Прокурор Куликівського району Сергій Гаврилюк повідомив, що після розслідування заяви куликівців з приводу публікації їхніх прізвищ у непривабливому контексті в газеті райпрокуратурою внесено документ реагування на адресу засновників видання.

— Я розумію пориви роботодавця у справі боротьби з пияцтвом, — зазначив він, — але робити це треба згідно з чинним законодавством. Тільки судовим рішенням можна визнати громадянина винним. Фактично ж заявники не притягалися до кримінальної відповідальності. Відсутні медичні документи, які засвідчували б їх появу на робочому місці в нетверезому стані.

...Порушника трудової дисципліни сьогодні не так-то й просто поставити на місце. Можливо, тому в нас так багато у селах, райцентрах, містах захмелілих «працелюбів», яким важко доручити навіть елементарну справу?

Куликівка

Чернігівської області.