Рішення кам’янець-подільської міської влади про те, що проїзд через Замковий міст має бути платний, яке було ухвалено в липні минулого року, викликало у містян різні думки. Одні підтримували намагання влади хоч якось захистити архітектурну пам’ятку від руйнації. Інші були вкрай обурені, бо нова такса била по гаманцях водіїв. А тим часом у міськраді були переконані, що це — один із найдієвіших заходів, що допоможе не тільки зберегти споруду від руйнування, а й зібрати кошти на ремонт та реконструкцію цього та інших архітектурних шедеврів.

Утім, новація була настільки неоднозначна, що не протрималася й року: її скасував суд. Але наразі депутати міськради знову намагаються відновити плату. То хто ж має рацію у цій ситуації?

Як би не хотілося, та навряд чи вдасться знайти однозначну відповідь. Бо кожна сторона продовжує залишатися при своїй думці. Та головне — має свої досить вагомі аргументи.

В ідеалі все мало бути так: держава, дбаючи про збереження своїх історичних цінностей, а в тому, що Кам’янець насправді є унікальним містом, немає сумніву, мала би виділяти з бюджету кошти на їх утримання. Та й міський бюджет, якби був багатий, не ігнорував би цю справу. Але в житті все інакше.

— На території міста розташовано 176 пам’яток історії та архітектури, майже сто з яких — національного значення. Їх середній вік становить майже чотири століття. Та, на жаль, держава сьогодні не звертає уваги на такі об’єкти. Вже сім років місто не отримує коштів на роботи з їх реставрації та збереження, у тому числі й унікального Замкового мосту. Міська влада опинилася у безвиході, бо фінансування з держбюджету немає, а допустити, щоб міст почав руйнуватися, теж не можна, — поділився думками заступник міського голови Сергій Бабій.

Ось тоді й вигадали: нехай міст заробляє на себе сам. З одного боку, платний проїзд мав обмежити рух по цій ділянці, бо перед тим як їхати, водії подумають, чи варто за це платити. З другого боку — зібрані гроші мали піти саме на утримання і ремонт споруди.

Здавалося б, рішення хоч і вимушене, не надто популярне, але все-таки логічне. Однак найбільше воно вдарило по кишенях мешканців селищ, розташованих за мостом. Адже щонайменше двічі на день дорогою на роботу і з роботи їм потрібно було перетинати платний кордон.

Виникли й інші питання. Як бути громадському транспорту, аварійним і медичним службам? Адже вони були не готові до такого додаткового фінансового навантаження. Водії маршруток навіть пригрозили, що взагалі припинять рух за цим маршрутом.

Зібрані гроші пішли на ремонти

Тариф за проїзд становив п’ять гривень в один бік. Якщо ж водій купував абонентську картку на 40, 136, 270 або 730 проїздів, то сума відповідно зменшувалася до трьох-однієї гривні. Так званими регіональними картками, які встановлювали тариф в одну гривню, могли скористатися жителі селищ Довжок, Підзамче та Зіньківці, які змушені їздити мостом, щоб дістатися до міста. Встановили пільги на безплатний проїзд інвалідам війни, учасникам бойових дій, інвалідам за здоров’ям. З’явилися й службові картки для автомобілів пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, аварійного спеціалізованого транспорту міських комунальних служб.

Усе це істотно зменшило кількість скарг на дії влади. І Замковий міст почав давати прибутки. Тільки за перший місяць було зібрано 318 тисяч гривень. Сплативши 53 тисячі гривень податку, 75 відсотків зібраних коштів передали у міський бюджет, решту — комунальному підприємству «Комунтрансервіс».

Такі результати надихнули владу на нові тарифи і проекти. Бо вже з наступного місяця плату почали брати і на проїзді з боку селища Підзамче, і в зворотному напрямку зі Старого міста. Тож сума надходжень мала зрости до чотирьохсот тисяч гривень на місяць.

Міській казні знайти інше додаткове джерело надходжень дуже непросто. Тому заробіткам були вкрай раді. А щоб у містян не виникало сумнівів щодо їх використання, постійно звітували, куди і на що їх потратили. Здавалося, все стало на свої місця. Але ні.

Водіям — радість, владі — клопіт

Доки проїзд кожного авто справно поповнював бюджет, правові пристрасті навколо встановленого тарифу не вщухали. Насамперед потрібно зауважити, що з самого початку міським обранцям довелося шукати шпарину в законі, щоб встановити плату. Адже правових документів, які б дозволяли це зробити, немає. Тож довелося трохи злукавити і призначити плату не за проїзд, а за паркування, що, до речі, законодавством дозволено.

Та всім було очевидно, що гроші беруть не за стоянку, а саме за рух мостом. Тож після перевірок прокуратура дійшла висновку, що рішення міської ради та виконкому були незаконні. А Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував ці рішення і відповідно — плату.

Тепер перед депутатами знову постало питання: де брати кошти? Тим паче у такий фінансово скрутний час.

Одразу було винесено відповідне питання на позачергову сесію. Але знову воно прозвучало трохи завуальовано: «Про організацію роботи Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника з урахуванням просторово-функціонального зонування його території». Та суть одна — як відновити тариф за проїзд, без якого і комунальникам, і казні досить скрутно.

Крім того, депутати почали наполягати на тому, що зі скасуванням платного проїзду кількість транспорту одразу збільшилася, контролювати рух через Старе місто стало неможливо. І як вберегти пам’ятку від руйнації?

Тож більшість депутатів проголосували за те, щоб відновити плату. Але, як тепер значиться, за в’їзд транспорту на територію Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника — комплексу Старого та Нового замків відповідно до історико-архітектурного опорного плану міста.

Формально таке рішення не суперечитиме нормам закону. А якою має бути плата, ще обговорюватимуть кам’янчани. Не виключено варіант, коли гроші братимуть лише з туристів. Можливо, буде встановлено часові обмеження для тарифікованого проїзду. Інші пропозиції сподіваються почути на громадських слуханнях з цієї проблеми.

Та всім зацікавленим сторонам важливо пам’ятати одне: час, коли не тільки держава, а й громада має відповідати за своє місто, настав. Бо це і є самостійність територій, про яку так багато сьогодні говоримо. Хочеш жити краще, комфортніше, доклади до цього зусиль і коштів. Головне — щоб були результати.

Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.

Факт

Одну з найбільших реконструкцій мосту  1942 року під час окупації провели німці. Тоді насипали поверх шар піску та збудували ще один ряд пологих арок, які сперли на старовинні пілони. Крім того, вмурували впоперек сталеві балки так, щоб вони виступали з обох боків. Це дало змогу розширити горішню частину мосту до 7,5 метра, а проїжджу частину — на 2,5 метра, відновити рух через міст.

Цифра

Загалом за час існування платного проїзду було зібрано майже 2,5 мільйона гривень, з яких до міського бюджету надійшло майже 1,5 мільйона. З цієї суми за 532 тисячі гривень виконано ремонт вулиці Замкової, облаштовано бруківкою тротуар до мосту, проведено реконструкцію зливової мережі, пофарбовано металеві конструкції.

Сто тисяч гривень рішенням сесії міської ради було виділено на придбання необхідних засобів для військових.

Замковий міст — одне з семи чудес міста, пам’ятка архітектури національного значення. Сполучає Старе місто з фортецею. Вперше згадується в документах 1494 року. Є гіпотеза, що його збудували римляни на початку ХІ століття, тож міст — найстаріший в Україні. За припущеннями деяких дослідників, його зображення є на колоні Траяна в Римі.