Олександр МОРОЗ: «На початку вересня можна мати оновлену Конституцію, а наприкінці листопада — на початку грудня — новий парламент і місцеві ради» 
— В інавгураційній промові П. Порошенко наголосив на важливих моментах: парламентсько-президентська республіка, унітарність держави, розвиток самоврядності, Конституція, дострокові вибори... Як ви це сприймаєте?
— Цілком позитивно. Це справді те, що відкриває перспективу стабільності суспільства і перспективу розвитку країни. Перелічені вами новації — суть того, що ми з однодумцями ще півтора десятка років тому висловили в гаслі «Збудуємо Європу в Україні».
Можна буде згодом оцінювати зміст кроків Президента, пов’язаних з реалізацією сказаного, але фактом є те, що вперше в Україні глава держави не маніпулює загальниками (як його попередники), а відверто говорить про кроки, які треба здійснити для реформування держави, розпочинаючи з реформування системи влади. Це викликає повагу.
— Названі наміри, так чи інакше, стосуються Конституції. Наміри термінові, а Конституція, її зміни — загайний процес. Як розв’язати таке протиріччя? 
 — На перший погляд протиріччя серйозне, майже непереборне. Так на нього дивляться багато політиків і коментаторів. Але є абсолютно легітимний і короткий шлях для старту всіх перетворень.
Пригадайте, є три складові стабілізації ситуації в Україні, вони згадані в Женевському меморандумі, в лютневій угоді між владою й опозицією, у вимогах протестувальників: вибори Президента, зміни в Конституції, дострокові вибори парламенту і місцевих рад. Перша складова забезпечена, в Україні легітимний Президент, втікач з посади тепер не буде із-за кордону імітувати свої повноваження, створюючи сусідам підстави для продуманих спекуляцій.
Друга і третя складові охоплюються конституційними змінами. Чому таке поєднання, скажу пізніше. Але спочатку про Конституцію.
Здається дивним, але до сьогодні ЗМІ, політологи, депутати зациклюються на процедурах, передбачених ХІІІ розділом Основного Закону, які припускають можливість змін у ньому, в кращому разі, через півтора року. В інформаційному просторі замовчуються винятково важливі речі: збори громадськості для проведення конституційного референдуму, що відбулися півтора тижні тому, створення ініціативної групи (майже 1500 осіб), передача необхідних документів до ЦВК.
Саме референдум щодо нової редакції Конституції (підкреслимо: не нової Конституції, а нової редакції чинної Конституції) дає змогу відповідно до законодавства одержати швидко потрібний результат.
— Неочікуваний, скажу по правді, поворот. Але ж Конституція — серйозний і складний документ. З ним не можна легковажити.
— Згоден. Ніхто не посмів би таке допустити. Звідки з’явилася нова редакція Основного Закону? З чинної Конституції і тих напрацювань, які зробила Конституційна Асамблея. Кращі науковці-конституціоналісти, практики з системи управління, громадські активісти і політики доклали зусиль до підготовки нової редакції. Причому науковий супровід цієї роботи забезпечив Інститут держави і права. Таке доручення він одержав при створенні Конституційної Асамблеї.
Зверну увагу на дві важливі деталі: 
— у новій редакції збережено майже 90% змісту чинної Конституції, отже, ніхто не може дорікнути ініціаторам референдуму за те, що людям пропонується голосувати за невідомо що;
— у тексті враховано всі (!) новації, котрі випливають з практики нашого життя, з досвіду європейських країн, з потреб, що загострилися неймовірно в останні роки — в період узурпації влади. Згадаймо потребу знищення корупції, ліквідації держадміністрацій, прозорості судової системи, підняття ролі органів самоврядування, запровадження реальної можливості контролю народу над владою...
Не буду коментувати суть змін, бо текст розміщений в Інтернеті. Хто хоче з ним ознайомитись, має для того можливість. Можу лише відповідально заявити, що нова редакція Конституції — серйозний, зважений, збалансований і юридично вивірений документ. Такий, який потрібен Україні.
Знаю, що знайдуться і недоброзичливці, щоб перешкоджати референдуму, висувати претензії до змісту Конституції. Їх — недоброзичливців — заспокоювати не буду, а тим, хто щиро переживає, скажу: в тексті передбачена можливість саме народом через Всеукраїнські установчі збори вносити корективи в норми Конституції, якщо суспільна практика таку потребу підкаже. Але втручатися в Конституцію, як це було донині, жоден орган влади чи посадовець тепер не зможе.
— Ви говорили про зв’язок другого і третього етапу стабілізації. У чому він?
— Під час президентської кампанії у різних телешоу чути було натяки на зразок «президент розпустить парламент», «вибори відбудуться восени» і т. д. При тому ніби не існувало жодних перешкод, ні юридично-правових, ні суб’єктивних. Але це не так, вони є.
Щоб не аналізувати суть таких перешкод, скажу, що їх легко обійти. Річ у тім, що разом з новою редакцією Конституції потрібно приймати і закон про порядок її введення. А в тому законі передбачено і дострокові вибори, і відкриті списки, і т. п. Рішення референдуму обов’язкові, це не опитування, а воля народу. Тим самим знімається зайвий клопіт з парламенту, уряду та ін., і до кінця року можна повністю перезавантажити всю владу на основі нової редакції Конституції, тобто законно і так, як потрібно Україні.
— Який вигляд це все має в часі? 
— Після реєстрації громадянської ініціативи в ЦВК за сорок днів треба зібрати 3 млн. підписів громадян. Далі — їх аналіз, указ Президента про референдум за народною ініціативою. Таким чином на початку вересня можна мати оновлену Конституцію, а наприкінці листопада — на початку грудня новий парламент і місцеві ради. 
Усе залежить від добросовісності всіх, хто причетний до цієї справи, від свідомості громадян, які хочуть миру, стабільності та процвітання своєї країни.