Останнім часом на вулицях і проспектах обласного центру зарясніли білборди з портретом наїжаченого молодика у краватці з відомим істеричним жестом вождя та запозиченою в російських народників позаминулого сторіччя назвою
«Земля і воля». Наїжачений молодик виписав і свої наміри: «Земля і воля» допоможе тим, в кого відбирають землю, вимагають хабарі!» Щоб така популістська риторика якнайшвидше ставала реальністю, на білбордах є адреса та телефони.Телефонуємо в м. Підгородне Дніпропетровського району на вказану адресу: 1-й пров. Широкий, 1-а. Нічичирк. З’ясовуємо, що тут, у колишньому приміщенні районного спортивного комплексу
«Колос», розташований офіс «Землі і волі». А от по мобільному зв’язку озвався знайомий голос «борця» з відбирачами землі та хабарниками! Це ж відомий у районі Костя Писаревський. Екс-гінеколог райлікарні, екс-комерсант «купи-продай», екс-заступник голови райдержадміністрації, екс-тележурналіст облтелерадіокомпанії, екс-викладач дніпропетровського відділення Академії управління при Президенті України. Одне слово, пухнастий хвіст із цих екс- можна розчісувати й розчісувати ще і ще...Проба голосу
На місцевому адміністративному
«міжсезонні» в Костянтина Івановича прорізався фахово голос представника... корупційних сил ще в 1997 р. Десь у цей час він став державним службовцем після не вельми успішного бізнесу «купи-продай». Тодішній прокурор району в районній газеті в статті «Корупція» писав, що за потурання колишніх і нинішніх керівників району з грубим порушенням законодавства Костянтину Писаревському було продано за безцінь (4 500 гривень!!!) потужний спортивний комплекс районного сільського спортивного товариства «Колос» загальною площею 2,4 гектара. Порушення полягало в одержанні державного акта на право постійного користування землею... для культурно-оздоровчої та комерційної діяльності.Тоді в його персональну власність
«вкотилися» баскетбольний і волейбольний майданчики, футбольне поле, бігові доріжки з гумовим покриттям, трибуна для глядачів на 3000 місць, сектор для стрибків, вся інфраструктура з двоповерховою будівлею, фундамент спортивного залу з будматеріалами, величезний паркан із залізобетонних плит, трансформаторна підстанція з лінією електропередач. За прокурорським підрахунком, збиток сягав багатьох десятків тисяч гривень. Прокурор також помітив, що ремонтні роботи на приватному стадіоні «спонсорував» районний бюджет. Бо, наприклад, розпорядження про відновлення лав на трибунах, проведення благоустрою силами учнів місцевих шкіл, облаштування й ремонт під’їзних шляхів підписував голова райдержадміністрації, а контролював виконання — його заступник Костянтин Писаревський. По-домашньому якось виходило. Як у тій приповідці: сам сплю, сам гуляю, сам стелюся і «навар» маю...За такі
«домашні» корупційні дії звільнили тоді з посади обох —голову і заступника. Але стадіон «Колос» залишився під величезним замком у приватному володінні. Згодом пан Писаревський нібито подарує спорткомплекс колишньому компаньйону по «купи-продай». А вже компаньйон нібито продасть ветерану, тестеві Костянтина Івановича. Хоч за чинним законодавством такі дії неприпустимі, але ж...Ми згадали цей
«стадіонний» штришок тому, що починаючи з 1997 р. й по сьогодні за паном борцем числиться податковий боржок за землю —21 593 грн. 49 коп. Податкова інспекція звернулася з позовом до райсуду в 2003 р., але протягом майже п’яти років Писаревському ніколи з’являтися в судові засідання!? Бо він — на передовій. Бореться з несправедливістю. І влада зачаровано спостерігає за його місіонерськими портретами «борця» на білбордах.До речі, ще одна важлива деталь. Депутати знайшли в районному архіві рішення 3-ї сесії 2-го скликання від 3 березня 1995 р., де чітко визначено:
«Вважати заказником 20 гектарів водної поверхні та землі, на котрих знаходиться спортивний комплекс «Колос» згідно з генпланом». Тобто й досі всупереч чинному законодавству перебуває в руках приватної особи дарована й перепродувана частина заказника? Нинішній районний прокурор на наше звернення обіцяє розібратися у зв’язку з новими обставинами, що виникли стосовно колишнього спорткомплексу «Колос».Фермерські страждання
Доки наш герой мудрував над своєю стадіонною проблемою, приміська земля ставала привабливою пристрастю. Комерційна ерудиція пана Кості спрацювала миттєво. Як людина далека від фермерської діяльності, він великими й малими колами
«розпливався» навколо земель запасу Підгороднянської міськради. Свого часу вже вдалося «одломити» 12,7 га землі під так зване селянське фермерське господарство «Рось», оформлене на матір-пенсіонерку Февраліну Писаревську. Звісно їй, 76-річній колишній директорці однієї з міських шкіл, не до вирощування цибулі чи помідорів. Сили не ті та й досвід не той. То вона передала земельну ділянку на надійний комерційний обробіток іншому фермерові. Так і хазяйнують Писаревські на своїй землі чужими руками.А років зо три тому Костянтин Іванович під актуальний
«шумок» заходився вирощувати модну єврокультуру сою. Однозначно, що не з медичною метою. Але з таким азартом, з такою аграрною тріскотнею в місцевих ЗМІ: мовляв, не дають селянському фермерському господарству, тепер уже «Рось-2», землі для впровадження нової технології з вирощування цінної культури. «Є ж майже тринадцять гектарів, там нехай і культивують сою чи рапс, так ні ж, мало, давайте ще!» — обурюється місцеві медики, котрим, як «соцсфері», не виділили й сотки землі.Фахівцем соєвого прогресу на окремо взятих 50 гектарах знову виступає та сама відмінниця народної освіти Февраліна Гаврилівна. А синок Костя в державних і самоврядних установах представляє нібито її інтереси,
«вигризаючи» так потрібну йому земельку. Тобто свідомо диригує скандальчиками, підкидаючи хмизку до роздмухуваного ним же галасу навколо земельного «безпредєлу» місцевої влади.Погодження на складання проекту передачі земельної ділянки площею 50 га в оренду пані Писаревській на сесії міськради надали. Але вона майже півтора року не оформляла документацію. А на землі буяла не соя, а пухнастий пирій із будяччям та лопухами. Депутатський корпус побачив у такому марнотратному
«фермерстві» навмисну спробу уникнути сплати земельного податку. І згодом сесія скасувала своє рішення, залишивши ветерана педагогічної ниви та її сина- «імпресаріо» без міфічної сої і плуга з конем...На цьому
«конфліктному» полі й з’являється обласна громадська організація «Земля і воля», заснована головою-координатором Костянтином Писаревським. Щоб «допомагати» тим, у кого відбирають землю! Логічно. В черговому шлейфі димової завіси з чергового шкурного питання напускає «актуальності» громадська структура, а не якийсь там химерний псевдофермер. Рівень же ж — бланк з гербом України і печаткою — під рукою! Такий от почерк у селянського «борця».Що ж до власних земельних апетитів, то вони в нього наростають і наростають. І ось уже патріот-історик пан Костя готовий під Євро-2012 заснувати
«стилізовану» Дніпропетровську(!) Січ на 100 гектарах заповідних земель між річками Самарою та Кільченню. Прес-конференції голови «Землі і волі», монологи з телеекранів, листи до різних високих інстанцій на бланках із печатками. І понесло, як кажуть, і поїхало (цитуємо): «Маючи оформлену відповідним чином земельну ділянку фермерської землі (виділено автором), активну підтримку районної влади та місцевих інвесторів, науковий супровід проекту Дніпропетровським історичним музеєм, Дніпропетровським національним університетом, Національним заповідником «Хортиця», а також співпрацю з козацькими, молодіжними та іншими організаціями, тут буде створено культурно-просвітницький центр з кінним театром, народним промислом, фестивалями українського фольклору, «зеленим» туризмом, зоологічним куточком...»Звернімо увагу на ключову фразу
«земельну ділянку фермерської землі...» Тобто Січ буде стилізованою, а фермерська земля —конкретного організатора. Влада не «клюнула» на ілюзійний гачок із усілякими зоологічними куточками, центрами, фестивалями та кінними театрами. Сьогодні багато ентузіастів ходять коло приміської землі, як кіт коло гарячої каші.Хрещена мати
І, звісно, пан Писаревський і його
«Земля і воля» сприймають це як черговий «безпредєл» влади. І персональний гурт бабусь та дідусів, підвезений Костею до Дніпропетровської, Новомосковської та інших адміністрацій, тримає плакати про дерибан землі й казнокрадів, хоронить в імпровізованій труні під звуки духового оркестру корупціонерів, хабарників, ділків від влади, слухає гнівні слова Писаревського про розкрадачів народного добра, про забур’янені ниви, про пайові та фермерські «знущання». На цьому й живе. І непогано. Особиста іномарка на ходу. Житло навіть на стадіоні «Колос» має, не кажучи про м. Підгородне та селище Ювілейне...А між цією шумовою громадською суєтою пан Писаревський намагається
«топтати» стежку по свою правду не тільки до Президента України, а й наприклад, до фонду «Україна-3000». Пані Катерину Ющенко землелюб Костя возвеличив навіть хрещеною матір’ю, захисницею міста. І так «розмалював» на кількох сторінках запаморочливу перспективу, як у Підгородному (за 150 метрів від гомінкої й чадної траси Харків—Дніпропетровськ. — Авт.) можна створити «лікувально-діагностичний санаторний комплекс та філіал Дніпропетровського медичного інституту народної медицини» на землях міської лікарні площею близько двох гектарів (виділено автором). Там функціонуватимуть поліклінічне, діагностичне, фізіотерапевтичне, допологової підготовки вагітних, реабілітації, геронтологічне (готельного типу) та інші відділення. А що вже на земельній ділянці, то там вабитиме око розбита паркова зона відпочинку для лікувальної ходьби, спортмайданчики для лікувальної гімнастики, зелений лекторій, штучні водоймища... Забув згадати ще про «повислі» сади Семираміди чи про райські кущі фарисеїв. І все це для 50 тисяч підгородян. Щоправда, за останнім переписом, їх чомусь 17 тисяч. Для солідної цифри можна й прибрехати.Своє звернення на бланку
«Землі і волі» Костянтин Іванович підписав, додавши загадкове к. м. н. Посоромився, мабуть, свого вченого звання кандидата медичних наук. Чи то за відсутності кваліфікації, чи то за фермерсько-страдницьких прожектів. А те, що сьогодні через брак належного фінансування міськлікарня все ж піднімається у наданні лікувальних послуг, хоч і має численний некомплект фахівців та чекає не дочекається приходу на роботу того ж таки всюдисущого активіста — гінеколога Писаревського...Хто не знає корупційних і фермерських
«заслуг» Костянтина Івановича, може подумати, що, нарешті, з’явилася якась громадська сила, котра боротиметься з нечистою силою та ще й у земельних відносинах! Шкода і людей, і самого «фермера» Кості, що уявляє себе на громадському помості впливовим добродієм. І сміх і гріх, як кажуть на підгороднянській Голопанівці. А, можливо, таки й справді слід допомогти б пану Писаревському займатися конкретною справою за своїм медичним фахом?— У Підгороднянській міській лікарні відкриваємо гінекологічне денне відділення та школу матері й пропонували йому працювати, так він категорично відмовляється, мовляв, можу прийти туди ближче до пенсії, — коментує ситуацію голова Дніпропетровської РДА Сергій Снісаренко. — Навпаки, він мені пропонує
«роботу», виступити з ним у теледебатах, напевне, сподіваючись, що своєю демагогічною балаканиною затуркає слухачів...А доки його наїжачене обличчя над краваткою ще маячить на білбордах, доки він надуває благородно щоки, доки картинно
«в’яже» губи бантиком і натхненно обіцяє довірливим селянам відновлювати справедливість, його довірена особа на ім’я Іван шастає по фермерських кишенях, збираючи готівкою побори по 1000 та 1500 гривень. Начебто на організацію телепередач за його участю, прес-клубів ринкових реформ при обласному відділенні Спілки журналістів, де він відкрив щось на кшталт приватної філії з фермерського господарювання, на пікетування державних установ та рекламування себе на білбордах.У нашій розмові з паном Писаревським ми поцікавилися, кому ж допомогла
«Земля і воля» відстояти землю чи викрити й покарати якогось конкретного хабарника? «Дуже багатьом», — була відповідь, але жодного факту чи прізвища категорично не було названо. Влучно сказав нам новомосковський фермер Іван: «Нам — земля, щоб ми спини не розгинали, а Кості — воля жирувати навколо фермерства, ховаючи свою земельну загребучість». І вилаявся «гінекологічними» словами. Справді, кожному своє...Дніпропетровська область.
На знімку: білборд на одному з проспектів обласного центру.
Фото автора.
