Із п’ятиразовим чемпіоном Паралімпійських ігор в Афінах, Героєм України Віктором Смирновим (на знімку) ми зустрілися невдовзі після змагань на призи видатного спортсмена. Вперше турнір із плавання для дітей з обмеженими можливостями в рамках спартакіади «Повір у себе» проходив у реконструйованому 50-метровому басейні «Дельфін» в обласному центрі. Саме тут тричі на тиждень тренується чемпіон. Ще тричі — виїздить до Красного Лиману (майже за двісті кілометрів). Річ у тім, що Віктор — студент Донецького національного університету, а його тренер Андрій Казначеєв, який веде групу спортсменів-інвалідів, мешкає в Слов’янську. Тож такий графік — певний компроміс.

За спортивною міркою, Віктор розпочав кар’єру дещо запізно: прийшов до спеціалізованої школи для дітей зі слабким зором у Слов’янську, коли навчався в дев’ятому класі. На здібного хлопця звернув увагу Андрій Казначеєв. Тоді школяр уперше почув про паралімпійський спорт. Уже за місяць підопічний виконав норматив кандидата в майстри спорту. За півроку поїхав на чемпіонат України. Ще через кілька місяців — на чемпіонат світу. Після того, як в Аргентині Віктор посів два других і чотири третіх місця, він отримав звання майстра спорту міжнародного класу.

— Мені тоді тренер сказав: обіцяю, що на чемпіонаті світу ти будеш «у призах», — пригадує мій співрозмовник. — Пам’ятаю, мені в Аргентині дуже сподобалося. Може, тому, що вперше опинився за кордоном. Та й щодня медалі отримував.

Сьогодні група тренерів Андрія та Світлани Казначеєвих готується до паралімпійських ігор у Пекіні. Щодня — дві години плавання, півтори — заняття в спортзалі. Крім того, хвилин сорок Віктор проводить на біговій доріжці. Слава прийшла до спортсмена у 18 років. Тепер треба підтверджувати клас. «Коли я взяв в Афінах п’ять перших місць, друге і третє, коли почув, що мені дали Героя України, навіть не вірилося. Мабуть, тоді ще не розумів рівня і серйозності. Зараз набагато важче суміщати тренування і навчання. Але нічого, домовляюся з викладачами, щоб окремо відпрацювати».

На призові, отримані після Паралімпіади в Афінах, Віктор Смирнов придбав автомобіль — здійснив мрію дитинства. За кермом — його друг Андрій Бугаєнко. Встановив на комп’ютер спеціальну програму для незрячих: вона озвучує все, що з’являється на екрані. «Коли мені було дев’ять років, ми з хлопцями знайшли шахтовий саморятувальник і розібрали його. Бертолетову сіль, яка містилася там, стали пересипати в баночки. Пролунав вибух. Хлопці трохи далі стояли, а мені дісталося. Після того з’ясувалося, що я втратив зір назавжди», — розповідає спортсмен.

Він навчається на економіко-правовому факультеті, а в майбутньому бачить себе... народним депутатом. Зараз спортсмен є депутатом районної ради. «Я хотів би більше займатися соціальними питаннями інвалідів. Треба, щоб люди з обмеженими можливостями і здорові люди існували в суспільстві поруч, взаємодіяли. Люди з поганим зором чи на візках не можуть пересуватися містом: високі бордюри, немає маршруток із пандусами і підйомниками, світлофори не озвучені».

Квартиру від місцевої влади чемпіон не отримав, хоча обіцяють. Герой України так само мешкає на околиці Донецька в приватному будиночку разом із батьками, братом і бабусею. На цій вулиці Пролетарського району немає газу: будинок опалюють вугіллям і дровами. Проблема із низькою електронапругою: прилади виходять із ладу. Або зовсім доводиться сидіти без світла.

Для дітей — учасників спартакіади «Повір у себе» — Смирнов є уособленням усього, чого може досягти людина з обмеженими можливостями. Віктор каже, що трохи вірить у долю, але більше — в те, що в кожної людини є вибір. «Людина може змінити долю, зробити щось погане чи добре, піти направо чи наліво. Я хочу, щоб ці діти, які змагаються, були впевненими в собі». На останній турнір приїхали 107 учасників. Організували змагання обласне управління «Інваспорт», спортивний клуб корпорації «Індустріальний союз Донбасу» і спортклуб «Майстри плавання Донбасу». До речі, Віктор Смирнов є представником СК «ІСД». А на стипендію, яку він отримує від клубу, придбав особисті подарунки для талановитих дітей: DVD-програвачі, світильники і радіоприймачі. Та чи не найціннішим подарунком для школярів був автограф чемпіона.

Фото автора.