Практика відшкодування підприємствам-експортерам ПДВ існує в усіх країнах світу, де введено такий вид оподаткування. В такий спосіб держава стимулює розвиток галузей промисловості, орієнтованих на експорт. В нашій країні ця практика має карикатурний вигляд.

Питання відшкодування ПДВ із суто технічного стало політичним. На початок цього року Державна податкова адміністрація, яка, відповідно до закону, покликана контролювати правильність і своєчасність відшкодування ПДВ, заборгувала експортерам більш як 8 мільярдів гривень. Чимало підприємств-експортерів опинилися у вкрай скрутному становищі.

На черговому форумі «Бізнес і влада — партнери», котрий відбувся наприкінці січня нинішнього року, тема неповернення ПДВ порушувалася особливо гостро. Представникам бізнесу, як нікому іншому, добре зрозуміло, що така політика держави ставить під загрозу темпи розвитку економіки і перспективи наповнення бюджету, зрештою — виконання соціально-економічних програм.

— Дії державних органів у цьому відношенні давно вже вийшли за межі правового поля, — каже глава Кіровоградської обласної організації спілки роботодавців України, голова наглядових рад ВАТ «Гідросила» та ВАТ «Червона зірка» Павло Штутман. — Деякі орієнтовані на експорт галузі економіки вже сьогодні ризикують втратити свої прибутки. Якщо проблему з ПДВ невідкладно не зняти, економіка може знову впасти в кризовий стан, характерний для 90-х років минулого століття. Адже тривале зволікання з неповерненням ПДВ опосередковано впливає на динаміку ВВП і, як наслідок, спричиняє падіння рівня життя в країні.

Ми вже починаємо звикати до того, що держава подеколи дозволяє собі порушувати чинні закони. А неповернення експортерам ПДВ менше зачіпає представників тіньового бізнесу, а більше — добросовісних платників податків.

Наприклад, машинобудівні підприємства, купуючи сировину, матеріали, електроенергію, природний газ, оплачують у їх вартості ПДВ, який іде до бюджету держави, бо це — внутрішньодержавний податок. Щоб уникнути подвійного оподаткування, підприємствам-експортерам встановлено нульову ставку з ПДВ. Це загальноприйняті правила світової економіки, що діють у всіх цивілізованих країнах: продукція, що експортується, не обкладається податком на території країни-виробника, а тільки на ринку країни, де вона реалізується. Отже, при її експорті держава зобов’язана, згідно з чинним законодавством, повернути підприємству-експортеру раніше сплачений ПДВ. Якщо цього не робити, товар на зовнішньому ринку не витримає конкуренції, адже буде двічі обкладатися ПДВ: і на території країни-експортера, і на території країни, де продається. Фактично в такі умови роботи ставить держава вітчизняних експортерів, не повертаючи ПДВ: їхня продукція оподатковується за місцем продажу, тоді як сплачений ПДВ в Україні не повертається у відведений законом термін. Звідси випливає, що експортер по суті дотує держбюджет.

Якщо за кордоном реалізується велика частка продукції підприємства, то стабільність його роботи неабияк залежить від обсягів та темпів повернення ПДВ. Коли взяти кіровоградський завод «Гідросила», то ми побачимо, що це підприємство експортує приблизно 88 відсотків своєї продукції. Як на мене, державі слід пишатися такими заводами, бо експортується не сировина або напівфабрикати, а сучасна машинобудівна продукція, трудомістка і високоточна.

Сьогодні навіть найуспішніші підприємства машинобудівної галузі працюють на рівні 5—8 відсотків рентабельності. Цього заводу має вистачити для технічного переоснащення, впровадження новітніх технологій, запровадження в дію нових потужностей. А ще певну частку прибутку слід виділити профспілці на оздоровлення і заохочення працівників. Якщо підприємству регулярно не повертати багатомільйонні суми вже сплаченого до бюджету ПДВ, то воно систематично витрачатиме приблизно до 20 відсотків більше коштів, ніж отримуватимуть від реалізації продукції. Навіть фінансово потужне підприємство рано чи пізно зіткнеться з тим, що в нього не залишиться власних обігових коштів, закінчаться накопичення, резерви, банки перестануть видавати кредити на поточні витрати. Все закінчиться падінням виробництва, «урізанням» інвестиційних та інноваційних програм, дефіцитом коштів на придбання матеріалів і енергоресурсів. Зрештою, підприємству не буде чим виплачувати заробітну плату.

Парадокс у тому, що до таких наслідків призводить не халатність чи, скажімо, прорахунки керівництва, а нормальна господарська діяльність. Що успішніше працює колектив заводу, що активніше розвивається виробництво, то більша частка експорту і водночас, істотніших збитків зазнає підприємство внаслідок невідшкодування державою платежів із ПДВ.

Звісно, податки від успішної діяльності промпідприємств підуть на соціальні платежі, й це тішить.. Платити податки — це наш соціальний обов’язок перед суспільством, громадянами країни, в якій ми живемо. Проте і держава, в свою чергу, повинна усвідомити свою відповідальність перед тими, за рахунок кого вона існує. Вона має чітко розуміти, що не можна витрачати більше, ніж вона заробляє. Питання доцільності, відповідальності полягає в тому, що роздавати можна те, що вдалося зібрати за допомогою фіскальних механізмів: податків і зборів.

— Як правило, проблеми з поверненням ПДВ починаються десь за півроку до чергових виборів. Коли політики починають шукати резерви надходжень до бюджету, вони згадують про промисловість, про експортерів, — каже Павло Штутман. — Будь-яке машинобудівне підприємство платить абсолютно всі податки. В той же час держава дозволяє собі безпідставно «вилучати» за рахунок неповернення ПДВ величезні суми з оборотних коштів підприємств-експортерів. Держава не виконує своїх зобов’язань перед платниками податків, вимагаючи від платників податків «все і відразу».

Уже зараз на деяких підприємствах-експортерах існує загроза несвоєчасної виплати зарплати. На підприємствах машинобудівної галузі почали з’являтися перші симптоми економічної депресії. Через систематичне неповернення ПДВ експортери працюють у «мінус», що автоматично ставить під загрозу реалізацію проектів з переоснащення виробництва. Підприємства не мають можливості впроваджувати проекти стосовно залучення інвестицій, оскільки інвестори не бажають працювати в експортній сфері, для якої характерні високі ризики неповернення податку на додану вартість. Все це істотно гальмує розвиток галузі.

Єдине, що додає оптимізму, так це той факт, що необхідність якнайшвидшого вирішення питання повернення експортерам ПДВ розуміють і професійні економісти, і деякі політики. Останнім часом експортерам частково почали повертати раніше накопичені борги з ПДВ. До того ж результатом одного з недавніх засідань Ради національної безпеки та оборони став указ Президента Віктора Ющенка. В ньому йдеться про розробку дієвого механізму спрощення процедури відшкодування ПДВ для стабільно працюючих підприємств уже до 1 травня цього року.

Кіровоград.