За якістю наш цукор значно програє світовим стандартам. Завідувачка відділу сировини, контролю та обліку виробництва Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості, доктор технічних наук Людмила Чернявська розповіла, що іноземні фахівці, коли бачать наш солодкий пісок, який йде у нас у торговельну мережу, кажуть: «Ваш сирець найкращий». Тобто український білий цукор сприймається за кордоном як цукор-сирець, що потребує повторної переробки. Максимальна кількість балів для цукру першої категорії — 12, другої — 22, а наш цукор — 48. Тобто він у чотири рази гірший, ніж має бути.

— Треба думати, — каже Людмила Чернявська, — як випускати цукор, готовий до споживання. Якщо ми маємо право вивозити цей цукор на ринки інших країн, то його купуватимуть тільки тоді, коли він буде високої якості, а не просто кристалічний цукор.

Не варто намагатися відправити з поля на завод побільше цукрових буряків — треба возити цукор у буряках. Якісність клітинного соку, тобто чистота бурякового соку, має бути на рівні 88—91,5 відсотка. Як у наших польських сусідів. Ми маємо 84—85, якщо 87 відсотків — почуваємося добре. При цьому постійно кажемо, як збирати цукрові буряки, як їх вирощувати. Передусім треба підвищити якість коренеплодів.

Деякі моменти, які мають значення для вирощування цукрових буряків: останні 20 років ми не дотримуємося агротехніки вирощування. Якщо кислотність грунту не відповідає нормам — коренеплоди вражаються кореневими гнилями вже в полі. За державним стандартом, коренеплоди з ознаками й наявністю гнилої маси цукроварня не може приймати. А ми веземо їх на завод і хочемо отримати якісний цукор.

Для вирощування фабричних буряків треба використовувати тільки гібриди цукристого або цукристо-врожайного напрямку, а не просто врожайного, з тим, щоб забезпечити високу чистоту бурякового соку — 89—91,5 відсотка. До того ж стійкі до ураження фітопатогенними мікроорганізмами і в період росту, і під час зберігання.

На переробку має йти тільки технічно стигла сировина, тому в наборі гібридів має бути до 20 відсотків ранньостиглих, щоб уже з перших днів виробничого сезону завод працював на сировині високої якості.

Доцільно підвищити увагу до визначення показників якості цукрових буряків. А на більшості вітчизняних переробних підприємств відсутні автоматизовані аналітичні комплекси для визначення, крім забрудненості та цукристості, елементів нецукристого комплексу: калію, натрію та інших.

Для зниження втрат маси та особливо цукру у транспортерно-мийну воду доцільно переходити на режими роботи з мінімальним перебуванням коренеплодів у воді — суху та напівсуху подачу. Досвід такої роботи є на Гайсинському цукрозаводі. Там буряки знаходяться у воді, включаючи подачу коренеплодів на станцію видалення домішок, три-п’ять хвилин.

Потрібно підвищити увагу до очищення коренеплодів у полі від домішок: гички, черешків, кореневищ бур’янів, землі. Це дасть змогу не вивозити чорнозем на бурякопункти, а потім відправляти його у відвали, зменшити навантаження на очисні споруди, а головне, на переробку надходитиме чиста сировина.

За словами Людмили Чернявської, ми — унікальна нація. Весь світ йде до концентрації виробництва, а у нас порізали на металобрухт нові 6-тисячні заводи зарубіжної комплектації і жевріють з надією на виживання 1—1,5-тисячні підприємства. Потрібно швидше самим виконати програму реструктуризації виробництв, а не чекати, коли її виконають за нас німці, французи, англійці чи ще будь-хто. Заводи, що залишаться працювати, мають бути оснащені належним чином, щоб випускати конкурентоспроможний український цукор за якістю та собівартістю.

Записала Галина КВІТКА.