Керівник, який брав картини у користування, зник з міста

В Україні поширюється певна схема заробітку великих грошей малими зусиллями. З музеїв беруть у тимчасове користування оригінали полотен художників-класиків, а повертають копії, виготовлені нашвидкуруч. В Умані на Черкащині у такий спосіб підмінили полотна Тетяни Яблонської та Миколи Глущенка. «Позичені» роботи експерти оцінили у п’ять мільйонів гривень. Аналогічний випадок стався на Вінниччині.

— Якось мене запросили терміново приїхати у райцентр Ямпіль, — розповідає директор Вінницького художнього музею Ілля Безбах. — Телефонувала директор тамтешнього музею образотворчого мистецтва Алла Мруг. Я куратор цього музею, раніше він був нашим філіалом. У його колекціях є полотна радянських художників, що перебувають у нас на балансі. Тому час від часу перевіряємо їх стан, умови зберігання.

У директора Ямпільського музею викликали сумнів деякі з робіт. Зокрема, полотна художників Захарова і Чегодара. Вона попросила подивитися на них, як кажуть, з професійної точки зору.

— З п’яти оглянутих робіт три виявилися підробками, м’яко кажучи, не кращого гатунку, — продовжує Ілля Безбах. — Пізніше експертиза підтвердила мої припущення.

— Перед тим до нас звернувся керівник однієї з організацій нашого міста, — каже директор Ямпільського музею образотворчого мистецтва Алла Мруг. — Попросив надати деякі з картин у тимчасове користування.

Директор стверджує, що є така форма передачі музейних експонатів. За її словами, картини позичили на рік. Мовляв, у колективі бувають гості, а інтер’єр такий, що перед людьми соромно. Картини з музею мали приховати убогість контори підприємства.

— Ми оформили усі необхідні документи, — продовжує пані Мруг. — І без жодних сумнівів, передали полотна.

Закінчення терміну оренди директор музею не дочекалася. «Мене почали мучити сумніви, — продовжує жінка. — Через десять місяців ми поставили умову про повернення робіт. Ось тоді я й звернула увагу, що на окремих з них фарба свіжа, ніби художник недавно закінчив роботу. Це стосувалося картин Захарова «Весняна повінь» та «Весна на Чернігівщині», а на полотні Чегодара «Українські квіти» кольори яскраві, аж очі вбирали. От я й засумнівалася. А коли Ілля Васильович підтвердив мої сумніви, вдарила на сполох».

За словами співрозмовниці, правоохоронні органи розслідують кримінальну справу за фактом підміни картин. Перший раз вони взяли на експертизу п’ять робіт, потім ще шість. Все це роботи майстрів соцреалізму, тобто радянського часу.

Свою точку зору на проблему висловила заслужений працівник культури України, ямпільчанка, ветеран праці Галина Сіра:

— Понад 30 робіт художників наше місто отримало з Українського художнього фонду у 1983 році. Тоді ми створювали у Ямполі картинну галерею. Я була керівником господарства і разом з секретарем райкому Лідією Зуб та міським головою Василем Титаренком їздила до Києва відбирати картини. Нам дорікали: мовляв, довго барилися, кращі роботи уже роздали в інші регіони. Отже, припускаю, що шулери можуть діяти й в інших областях. Це має стати пересторогою для працівників музеїв інших міст і містечок. Пильнуйте за своїми картинами!

З’ясувати що-небудь у керівника підприємства, який брав картини з музею для інтер’єру контори, не вдалося. Його нема ні на роботі, ні у місті. Кажуть, десь пропав чоловік. В управлінні СБУ, яке порушило кримінальну справу, також утримуються від коментарів. Пояснили: доки не закінчиться розслідування, не можуть надати жодної інформації.

Фахівці кажуть, що соцреалізм має неабиякий попит у багатіїв. За такі полотна непогано платять. Не за копії, звичайно.

Вінницька область.

КОМЕНТАР

Володимир Козюк, вінницький художник і колекціонер:

— Раджу тим, у кого виникли подібні проблеми, обов’язково розмістити фото крадених робіт у журналі «Антикваріат». Після цього жоден колекціонер не купуватиме таке полотно. Серйозний колекціонер також не візьме роботу живописця, якщо на неї нема паспорта. Щодо вартості картин Захарова і Чегодара, які підмінили у Ямполі в музеї, то вони зараз коштують приблизно від 15 до 30 тисяч доларів. Обидва художники мають свій власний почерк, тому легко впізнати їхні твори. Я б поставив цих художників у другий ряд одразу після Яблонської і Глущенка.