Епоха телесеріалів привчила нас: коли закінчується один, наступний починається одразу! Їх раптом стало багато — кожен телеканал вважає за обов’язкове мати хоча б один серіал, а «1+1» почав транслювати в один день аж три-чотири.

Історії із сучасного життя в небідних будиночках начебто ті самі що й колись, — кохання, робота, гроші...

Але дедалі більша різниця між учорашньою розвагою й нинішньою. Ці серіали теж закінчуються щасливо, але починаються й тривають по-іншому.

Головний зміст цього «іншого» — некомпетентність сценаристів. Усе часто будується на тому, чого не буває. Приміром, просто так, не маючи чіткого злочинного наміру, неможливо в пологовому будинку позбавити жінку дитини. Матерів, які відмовляються від дітей, довго вмовляють, є термін, упродовж якого дитину не віддають на всиновлення. А саме на такому випадку побудований сюжет фільму «Дочки-матері». Симпатично, цікаво, але неправдоподібно.

В іншому багатомісячному серіалі — «Ангел-охоронець» — сюжет подовжується огріхами в роботі правоохоронних органів. Ці огріхи автор придумує від незнання законів і специфіки роботи правоохоронців. Невже складно почитати юридичний підручник? Майор Каменєв видається не дуже вмілим і знаючим, він із колегами хапає людей без очевидних доказів, ображає всіх підряд. Здається, ці люди ніде не вчилися. Дивний фільм ще й тим, що автори сценарію не розраховують час. Тут інтонація — з довгого роману, події — із швидкого детектива, а кохання — як у пісні: «сегодня с этой, а завтра с третьей». Ліза з дивною для дорослої пристойної жінки швидкістю міняє чоловіків, а за вбитим ридає лише один день. А на другий закохується в іншого. До того ж актори не так грають, як вимовляють завчені фрази. Особливо це шкодить образу мистецтвознавця Олени, котра і так мало нагадує знавця мистецтва.

Професійною невиразністю відрізняється й слідчий Альошин в серіалі «Серцю не накажеш». У перших серіях він досить звичайний, а потім перетворюється на маруду і не може розслідувати навіть нескладні злочини. Сценарій має вигляд заготовки, яку сам автор полінувався перечитати.

Навіть у «Поверненні Мухтара» іноді міліціонери допускають проколи. Ось Мухтар гавкає на доказ. А вони йому: «Ну що ти причепився, Мухтар? Чому гавкаєш? Пішли, пішли!». Але ж самі перед цим говорили, що Мухтар просто так ніколи не гавкає. Міліцейський собака на роботі гавкає лише тоді, коли що-небудь знайшов. І міліціонер не може цьому дивуватися.

Що ж, нехай дивується глядач! А глядачів у серіалів чимало.

Херсон.